Не минуло і місяця від початку протестів у сусідній державі, як українська влада в особі очільника вітчизняного МЗС заявила про готовність до жорстких кроків на “недружні дії Білорусі”. Вочевидь, у міністра Кулеби присутнє особливе відчуття часу, як і власне розуміння “жорстких кроків”. Зрештою, заявити – ще не означає виконати. Та і саме виконання може мати різні форми. Чи взагалі не мати жодної.

Те, як саме потрібно діяти нещодавно довели країни Балтії, синхронно застосувавши санкції проти білоруських можновладців. Точнісінько до Дня знань невеличкі Литва, Латвія й Естонія продемонстрували урок сміливості представникам нашої влади. Ба більше, кількість осіб у спільному санкційному списку з часом планують збільшити. Крім “батога” у вигляді санкцій, країни Балтії також надаватимуть допомогу народу Білорусі. Зокрема і тим, хто постраждав від режиму Лукашенка.

У той же час, несмілива позиція української влади, якою та часто прикриває власну некомпетентність, діє проти неї самої. Послуговуючись висловом президента Зеленського, історія ніколи не згадає боягузів.

Відсутність чіткості позиції грає також на руку проросійським силам в Україні, які вже просувають вигідні Кремлю наративи щодо Білорусі. Якщо під час виборів в Україні розмита й аморфна риторика ще спрацьовувала, то у міжнародних відносинах сприймають однозначність і рішучість. Дипломатія не може бути синонімом боягузтву.

Схоже, що теперішня влада не відчуває не лише власний народ, але й білоруський. Як і погано відчуває дух часу та процеси у світі. Щодо білорусів, то їм належить власноруч виконати домашнє завдання. Проте залишати братній народ наодинці з передостаннім диктатором Європи все ж не варто. Якщо ж для цього нашій владі вчергове бракуватиме сміливості, то повчитися можна у країн Балтії.

Максим Кияк, для Gazeta.ua