Ще одні «найбрудніші вибори». Головні тенденції інфопростору 28 вересня — 4 жовтня 2020 року. Детектор виборів.

Кандидати звикають агітувати з коронавірусом, «слуги» виплутуються з нових скандалів, опозиція хором звинувачує владу в тиску та репресіях. Детектор виборів 2.6

«Детектор виборів» — щотижневий аналітичний огляд, який оперативно фіксує головні теми, тенденції, маніпуляції та зміни в інформаційному просторі, пов’язані з місцевими виборами. Детальніший аналіз читайте в наших постійних (теленовини, політичні ток-шоу, інформаційні канали, російська пропаганда тощо) моніторингових дослідженнях. Перший випуск «Детектора виборів» читайте тут, другий тут, третій тут, четвертий тут, п’ятий тут.

Головні тенденції

Завершився період реєстрації кандидатів, і тепер усім зареєстрованим кандидатам можна агітувати, хоча більшість із них успішно роблять це вже кілька тижнів або й місяців.

Дедалі більше кандидатів та політичних лідерів хворіють на коронавірус, і деякі з них навіть не припиняють займатись передвиборною агітацією. Зокрема коронавірус діагностували у Петра Порошенка, лідерки «Голосу» Кіри Рудик та лідера «За майбутнє» Ігоря Палиці. Із посиленням епідемії медіа теж змінюють тональність матеріалів про коронавірус, подаючи хворобу як насущну обставину життя, яка торкнеться всіх або більшості українців.

«Слуга народу» та Володимир Зеленський цього тижня розгрібали нові порції негативу — через нардепів Дубінського, Галушка і Юрченка, заяву нардепки Марченко про військову допомогу Азербайджану, Вітольда Фокіна тощо. Тим часом «Європейська солідарність» і «Опозиційна платформа — За життя» в унісон (а на «Інтері» — навіть у межах одних і тих самих сюжетів) звинувачують владу в репресіях проти опозиційних кандидатів. Лідер ОПЗЖ Юрій Бойко вже оголосив прийдешні вибори (як і попередні) «найбруднішими в історії». До табору репресованих опозиціонерів поспішають долучитися, крім «За майбутнє» і «Пропозиції», інші політсили, зокрема «Голос».

Медіа ОПЗЖ маніпулювали передвиборними рейтингами — як у принципі сумнівними (створеними конторою Сергія Льовочкіна), так і притягнутими за вуха. Медіа «Європейської солідарності» і собі знайшли вигідні рейтинги — їх підготувала компанія «Социс», близька до штабіста партії Ігоря Гриніва.

Роз’яснювальних матеріалів  про вибори (зокрема й про те, як правильно тлумачити соціологію перед місцевими виборами, адже більшість рейтингів, що публікуються, або не стосуються місцевих виборів, або обраховані за експериментальними методологіями) на аналізованих «Детектором медіа» телеканалах обмаль — позитивно відзначились на цьому тижні СТБ та Суспільне.

Головні події, пов’язані з виборами, що висвітлювались 28 вересня — 4 жовтня 2020 року

Формально найзнаковіша — хоч насправді й зовсім непомітна — дата цього тижня була 29 вересня: день, коли територіальні виборчі комісії завершили реєстрацію кандидатів. Річ не лише в тому, що більше ніхто не зможе балотуватися: за законом кандидати мають право вести виборчу агітацію лише з наступного дня після своєї реєстрації. Очевидно (і про це говорила, зокрема, «Опора»), що три тижні на легальну агітацію — це замало, тож єдине, що залишається кандидатам і партіям із серйозними намірами — порушувати закон. Реально промо-кампанія ключових політичних сил триває щонайменше з початку літа, а у випадку «Опозиційної платформи — За життя» вона не припинялась із минулорічних парламентських виборів. За таких обставин законослухняні кандидати і партії, які сиділи тихо до моменту реєстрації, мають небагато шансів на успіх поруч із тими, які домінували чи бодай були помітними в інфопросторі у міжвиборчий період.

Немає сумнівів у тому, що коронавірусна епідемія впливає на перебіг кампанії і вплине на майбутній результат виборів. А ось як впливає хвороба кандидата або лідера партії на прихильність виборців, поки що до кінця не зрозуміло. В останні тижні в інформаційному просторі відбувається помітна зміна тональності та змісту матеріалів на коронавірусні теми. Раніше, коли хворіли тисячі чи десятки тисяч, а щодня фіксували сотні нових хворих, про коронавірусну хворобу говорили як про серйозну, але все ж радше умоглядну загрозу. Власне, фокус був не стільки на хворобі, скільки на політичних, соціальних, економічних та інших наслідках епідемії, на переживанні карантину, на тому, наскільки адекватно діє та дає раду епідемічним викликам система охорони здоров’я. Сьогодні, коли кількість хворих зросла на порядок, а щоденна цифра перевалила за чотири тисячі, коронавірусну хворобу починають зображувати як реальну життєву ситуацію, з якою може стикнутися і, ймовірно, рано чи пізно стикнеться кожна людина.

Політична пропаганда реагує на цю зміну. Політики не приховують свої коронавірусні діагнози. Юлія Тимошенко говорить у телеефірах саме про свій досвід боротьби з коронавірусною хворобою. Захворіли Петро Порошенко, Ігор Палиця, Нестор Шуфрич, Жан Беленюк і лідерка «Голосу» Кіра Рудик. Важливою темою для медіа стало здоров’я Геннадія Кернеса, який цього тижня, за повідомленнями його оточення, почав видужувати. Звісно, навіть за неважкого перебігу хвороба, яка означає щонайменше двотижневу ізоляцію, шкодить кампанії, адже лідери не можуть брати участі в агітаційних турах і мітингах. Крім того, через карантин зупинилась Верховна Рада — до виборів відбудеться лише одне засідання, а це значить, що політсили не зможуть використати парламентську трибуну для агітації, як це робилося зазвичай перед виборами. Та якщо на початку карантину коронавірусна хвороба в політиків сприймалася суспільством як «аристократична», привезена із заморських курортів, то зараз вона урівнює народних обранців із народом.

«Опозиційна платформа — За життя» на своїх телеканалах далі маніпулює результатами сумнівних соціологічних опитувань. 28 вересня «Інтер» із посиланням на «Українську соціологічну групу» повідомив про лідерство ОПЗЖ на вільній території Донецької області: «За результатами опитування, на підконтрольній Донеччині найбільше шансів потрапити в органи місцевої влади має “Опозиційна платформа — За життя” — у партії майже 58 з половиною відсотка. Другий — “Блок Вадима Бойченка” — майже 11 процентів». Керівником «Української соціологічної групи» є Олександр Левцун, який також працює в інституті Сергія Льовочкіна «Нова Україна». Співзасновниками компанії є Святослав Денисенко — заступник керівника «Нової України», та Юрій Надтока — радник інституту Льовочкіна. Отже, можна констатувати, що «Українська соціологічна група» — компанія-ширма, якою користуються співробітники інституту нардепа від ОПЗЖ Сергія Льовочкіна. Навіть якби йшлося про справжнє дослідження, його результати викликають великі питання, адже у виборах до рад різного рівня беруть участь різні політсили. Згадуваний «Блок Вадима Бойченка» — суто маріупольський проєкт, і поширювати його результати на всю область безглуздо. Нагадаємо, що вибори до Донецької облради цього року не проводяться.

У цей же день канал «112» поширив уже загальнонаціональний «рейтинг», за яким «“Опозиційна платформа — За життя” наздоганяє “Слугу народу”. Опитування провів Інститут аналізу та прогнозування […] Політсила президента мала б 26 відсотків голосів, ОПЗЖ понад 22 проценти, “Європейська Солідарність” — близько 14-ти, “Батьківщина” майже 10, решта не долають п’ятивідсоткового бар’єра». Дані Інституту аналізу і прогнозування канали ОПЗЖ використовували для маніпуляції ще перед минулорічними виборами, а керівник цієї громадської організації Юрій Лісничий — частий гість ефірів каналів Медведчука. Якщо ж вам удасться пробитися на сайт «інституту» (ваші антивіруси можуть бути проти), ви побачите результати згадуваного опитування — в них ідеться про гадані результати гіпотетичних виборів до Верховної Ради, а не місцевих (на чому канал «112» не наголошував). Ці ж цифри наводили у токшоу «Пульс» на «112». Для місцевих виборів провести адекватне дослідження вочевидь важко, але компанія «Рейтинг», яка запропонувала мешканцям різних областей списки політсил, що балотуються в цих областях, показала інші результати.

30 вересня «Інтер» видав ще одне повідомлення із посиланням на «дослідження» «Української соціологічної групи» — про рейтинги на виборах мера Харкова. Лідерство Геннадія Кернеса тут під сумнів не ставлять, однак стверджують, що відрив чинного мера від кандидата від ОПЗЖ Олександра Фельдмана близько 15 відсотків. Порівняти ці показники зі свіжими опитуваннями респектабельних агенцій неможливо, однак у липні Кернес випереджав Фельдмана більш ніж удвічі за результатами навіть сумнівних опитувань. Також перелічують партії, які проходять до міськради — «Блок Кернеса», ОПЗЖ, «Слуга народу» та «Блок Світличної». Про зв’язки Юлії Світличної з ОПЗЖ «Детектор медіа» вже писав. На цьому тижні «Інтер» посилив її особистий піар — вочевидь на підтримку іменного блоку, що йде на вибори в Харкові.

5 канал оприлюднив результати опитування компанії «Социс», пов’язаної з політтехнологом «Європейської солідарності» Ігорем Гринівим, із наголосом на тому, що президентський рейтинг Володимира Зеленського знизився.

Якщо не враховувати передвиборний піар, про вибори в новинах говорять порівняно мало. СТБ зробив сюжет-роз’яснення про бюлетені та специфічну процедуру голосування на місцевих виборах. 5 канал зробив огляд підкупу виборців, не називаючи кандидатів. Оглядовий сюжет про порушення і специфіку виборів зробив «UA: Перший».

«Слуга народу». Цей тиждень міг би стати першим, коли ніхто зі «слуг народу» не нашкодив своїй політичній силі, вляпавшись у новий публічний скандал. Утім, ситуацію «виправив» Олександр Дубінський, перший номер списку «Слуги народу» до Київської облради і колишній ведучий «1+1». У межах «війни компроматів» із Bihus.info розслідувачі покопирсались у приватному листуванні нардепа та знайшли нібито докази його причетності до дискредитації Революції гідності. За їхньою інформацією, саме Дубінський зрежисував фейк про «проституток на Майдані», який розганяла зокрема газета «Вести» (цей матеріал залишився в історії завдяки своєму автору — герою Небесної сотні В’ячеславу Веремію). Дубінський усе заперечив та погрожує керівнику Bihus.info Денису Бігусу новим компроматом; марафон «ані тижня без скандалів» триває. Із-поміж центральних телеканалів знахідками Бігуса зацікавились 5-й і «UA: Перший».

Ще один потенційно скандальний кандидат від «слуг», Єгор Клецов з Миколаєва, оперативно знявся з виборів після того, як журналісти знайшли свідчення його поїздок на окуповані території та участі в ефірах сепаратистського телебачення. Хоча цю історію встигли озвучити й обговорити в ефірі «Еха України» на Прямому каналі.

Інші джерела негативу, які шкодили «Слузі народу» минулого тижня, залишаються помітними. Одне з них — учасника Мінської групи Вітольда Фокіна — після заяви, що він «не бачить ознак війни України з Росією на Донбасі», та бурхливого негативного резонансу врешті звільнили. Хоча від негативного резонансу це владу не врятувало — Фокін надовго залишиться персонажем мемів та анекдотів про «Машу і Андрюшу» (онуку Вітольда Фокіна Марію та керівника Офісу президента Андрія Єрмака), а медіа ОПЗЖ перетворили колишнього прем’єра на мученика за Мир. Керівник Офісу президента Андрій Єрмак спробував озвучити свою версію появи Фокіна в Мінській групі, але обрав для цього досить сумнівний майданчик — програму колишнього обличчя каналів Медведчука Тиграна Мартиросяна на каналі «Україна 24», з яким ще й говорив російською мовою. Не надто вдалими були й спроби захистити Фокіна у виконанні нардепа від «Слуги народу» Юрія Камельчука — в ефірі «Еха України» на Прямому каналі він сказав, що погляди колишнього прем’єра могли бути плюсом у контактній групі, адже дозволяють Фокіну краще розуміти Путіна. У цей же час партійцям доводилось виправдовуватися за Миколу Тищенка, який заявив, що бере участь у врегулюванні конфлікту на Донбасі.

Тим часом народний депутат від «Слуги народу» Олександр Юрченко, за якого сплатили заставу, заявив, що його «замовили», та відмовився складати мандат. Історію з його колегою Миколою Галушком, який вирішив вийти з партії через начебто продані списки, розкручував 5 канал, збалансувавши звинувачення Галушка позицією Олександра Дубінського. «Інтер» розповів про цей скандал із запізненням та лише з позиції «Слуги народу». А ось у токшоу на каналах Медведчука (зокрема в «Пульсі» на «112») кейс Галушка на повну використали для дискредитації влади.

Здається, єдина негативна історія, яку владі вдалося втримати більш-менш під контролем — авіакатастрофа біля Чугуєва. Учасники політичних токшоу, звісно, шукали винних, а опозиціонери намагалися звинуватити владу. У «Свободі слова Савіка Шустера», майже повністю присвяченій цій історії, відбулась навіть суперечка між представниками «Слуги народу» — голова Харківської облради й кандидат у мери Харкова Олексій Кучер озвучив конспірологічну версію причин катастрофи. За це його розкритикувала нардепка Ірина Верещук. Однак масового використання цієї історії на шкоду владі, принаймні, на телебаченні не було.

Володимир Зеленський не припиняє рятувати «слуг» від провалу на виборах, обіцяючи перед телекамерами реформи, відкриваючи музеї, вітаючи освітян та вихваляючи «Велике будівництво». Хоча цього тижня і йому (а також партії) довелося виправдовуватись перед камерами. Народна депутатка від монобільшості Людмила Марченко анонсувала можливу військову допомогу від України Азербайджану у конфлікті з Вірменією. Зеленському довелося спростовувати її слова. Увагу цій неприємній для влади, яка прагне зберегти нейтралітет, історії приділили «Україна» та 5 канал.

Ще одну неприємну для Зеленського історію 5 канал знайшов у Чернівцях: «Містяни прийшли до готелю, де зупинився Зеленський. Коли президент пішов до автівки, одна з присутніх жінок висловила обурення на адресу президента та посадовців, закинула відсутність фінансування на COVID-19. Нагадаю, що напередодні в матеріалі 5-го директор Львівського центру легеневого здоров’я повідомляв, що вартість лікування пацієнтів становить від двох до шести тисяч гривень на добу. А виділених державою коштів вистачає хіба що на шприци, вату та спирт.

Учасниця акції: “Брехуни! Душогуби! Страшні душогуби! Брехуни! У мене чоловік на COVID хворий, ніхто не вернув кошти, все за свої кошти. 30 тисяч вийшло за лікування. Щоб ви поздихали, брехуни!”» Такому експресивному звинуваченню важко щось протиставити, хоча в токшоу представники Міністерства охорони здоров’я запевняють, що держава платить за все, за що повинна.

Зусиллями «Європейської солідарності» у контрольованому цією партією сегменті медіапростору й далі точаться розмови про спецоперацію із захоплення «вагнерівців», начебто зірвану керівником Офісу президента Єрмаком. Хоча вже зрозуміло, що ТСК навряд чи створять до виборів, у програмі «Ехо України» цю тему знов обговорювали 2 жовтня, звинувачуючи «Слугу народу» в навмисному блокуванні розслідування.

«Європейська солідарність». Головним інфоприводом, пов’язаним із партією, стала хвороба та подальша госпіталізація Петра Порошенка. Про це повідомила більшість центральних телеканалів, посилаючись на дружину колишнього президента Марину Порошенко. Пані Порошенко, яка очолює список «ЄС» до Київради, записала відеозвернення, в якому хвалила чоловіка за мужність у протистоянні хворобі. «Інтер» принагідно зауважив, що Марина Порошенко могла мати «виборчі» мотиви. А в соцмережах та на форумах негайно почав зринати меседж «Марина — наша Гілларі».

У критиці влади «ЄС» несподівано заговорила в унісон з «Опозиційною платформою — За життя». Канал «Інтер» показав заяви обох партій щодо неадекватності витрат із коронавірусного фонду. Також «Інтер» цитував нардепа від «ЄС» Олексія Гончаренка, який звинувачував «Слугу народу» в продажі місць у списках, поруч із заявами Юрія Бойка про масові фальсифікації. Ірина Геращенко на «Свободі слова» ICTV закидала владі порушення виборчого законодавства, закликаючи продовжити традицію чесних виборів, за її словами, започатковану командою Петра Порошенка.

Ще одна спільна тема «ЄС» та ОПЗЖ — «утиски опозиції». Проросійські опозиціонери вже не перший місяць постійно знаходять ознаки масових репресій — експерти моніторингу «Детектора медіа» навіть включили «Переслідування опозиції» до переліку типових (про)російських дезінформаційних наративів. Тепер «ЄС» за допомогою 5 каналу поширила історію про начебто тиск на кандидата в Сумах: «легендарного полковника Валерія Ісмаїлова влада Зеленського спробувала незаконно звільнити з посади. Наступного ж дня після його представлення в команді “Європейської солідарності”». Ісмаїлов був військовим комісаром Сумської області. Історія про його звільнення стала частиною загальної заяви «ЄС» про підготовку фальсифікацій та утиски опозиції, а поясненнями від Міністерства оборони, чому Ісмаїлова звільнили, журналісти не поцікавились.

У токшоу «Право на владу» нардеп Олег Синютка, який балотується в мери Львова, отримав прочухана від ведучої Наталі Мосейчук, яка нагадала йому про співучасть в організації сміттєвої блокади з метою упокорення лідера «Самопомочі» Андрія Садового. А ось у токшоу «Ехо України» на Прямому каналі ведучий майже не заважав представникам «ЄС» як хвалити Порошенка, так і розповідати про тиск влади на кандидатів.

«Опозиційна платформа — За життя». Піар ОПЗЖ на «Інтері» та каналах Медведчука — найбільш масовий у порівнянні з іншими партіями та водночас найменш винахідливий. Камери «Інтера» фіксують представлення кандидатів від ОПЗЖ у Слов’янську, Добропіллі, Покровську, Білозерському, Мирнограді та інших містах.

Також не забувають казати про порушення, які фіксує поліція (делегітимізація результатів виборів), про реєстрацію клонів відомих кандидатів та їхнє зняття з виборів. Окрема «рубрика» — проблеми, що виникають у кандидатів від ОПЗЖ, зокрема на Луганщині, в Бердянську, Енергодарі та Миколаєві, де партія організовує мітинги біля місцевого виборчкому. Вдалу картинку використовують для заяв про готовність протистояти фальсифікаціям. Водночас у новинах «Інтера» і каналів Медведчука з’являються чинні місцеві депутати від ОПЗЖ, які звітують про свої досягнення та допомагають людям. Юрій Бойко навіть назвав ці вибори найбруднішими в історії України. Заяви політиків про «найбрудніші вибори» варті окремого сатирично-аналітичного дослідження — раніше Бойко називав найбруднішими в історії президентські вибори 2019парламентські 2014,  а якщо добре поґуґлити, то, напевно, всі, які не виграв. 2 жовтня Наталія Королевська на каналі «112» сповістила про напад на агітаційний намет ОПЗЖ на Донеччині як частину масштабного «залякування».

Із наближенням виборів у політичних токшоу на каналах Медведчука стає ще менше представників і оборонців влади та ще більше людей з ОПЗЖ. Зокрема в «Пульсі» на каналі «112» цього тижня від влади не було взагалі нікого — якщо представником влади не вважати Олександра Дубінського, який, хоч і належить до «Слуги народу», часто висловлюється в унісон з ОПЗЖ. Хоча цього разу саме він (не завжди переконливо) грав роль оборонця українських інтересів. Ще цікавіший момент із цього ж ефіру — заява Наталії Королевської, що «Слуга народу» і Порошенко (!) створили пул із п’яти партій, покликаний завадити тріумфу ОПЗЖ у східних та південних областях. Ці партії — «Наш край», «Порядок», «За майбутнє», «Партія миру та розвитку» і навіть «Опозиційний блок», до якого раніше входила сама Королевська.

«За майбутнє». Партія Ігоря Палиці, який вибув із лав активних агітаторів через коронавірус, поспішає стати в чергу постраждалих від свавілля влади. 29 вересня «1+1» повідомив, що виборчі комісії не реєструють кандидатів саме від партії «За майбутнє». Принагідно згадали про відмову реєструвати Олександра Цебрія в Умані та мера Козятина, який взагалі мав іти від «Слуги народу». Як підтвердження серйозності звинувачень використали коментар Ольги Айвазовської з «Опори», що в окремих випадках справді відбуваються «політичні змови».

Із наближенням виборів токшоу «Право на владу» на «1+1» дедалі більше схоже на черговий з’їзд партії «За майбутнє» — у випуску цього тижня з 14 учасників четверо представляли партію Палиці-Коломойського. Серед них сам Палиця, який не пропускає жодного ефіру «Права на владу» (цього разу з огляду на коронавірусний діагноз він брав участь дистанційно); кандидат у мери Києва Сергій «Розумний мер» Гусовський; кандидат у мери Миколаєва Юрій Гранатуров і кандидат у мери Рівного Юрій Вознюк.

«Пропозиція». Попри досить серйозний інфопривід — відмову в реєстрації мерові Умані, який нещодавно став відомим на всю Україну, переночувавши біля Офісу президента на знак протесту проти приїзду хасидів, — акцію «Пропозиції» 28 вересня біля Центральної виборчої комісії ігнорувала більшість центральних телеканалів. Лише ICTV показав мітинг «партії мерів», додавши в кінці матеріалу, що довіра до місцевої влади, за оцінками соціологів, зростає. Зрештою «Пропозиція» добилася свого — Олександра Цебрія зареєстрували. Цебрій мав свої 15 хвилин слави в ефірі «Свободи слова» на ICTV, де звинуватив у репресіях центральну владу, хоч і визнав, що не мав конфліктів із президентом.

У піар-форматі лідер партії Борис Філатов з’являвся цього тижня в новинах ICTV, де розповідав про свої плани розвитку Дніпра.

«Голос». Окрім коронавірусної хвороби Кіри Рудик, партія потрапила в новини також завдяки заявам про переслідування опозиції — твердження нардепа Ярослава Железняка, що на кандидатів від «Голосу» у Кропивницькому тиснуть, поширив 5 канал.

Брак доступу до новин (вірніше, до піар-дайджестів, які відновились перед виборами у випусках новин центральних телеканалів) «Голос» компенсує досить активною участю в політичних токшоу. Де вони також нарікають на порушення закону у виборчих комісіях. У «Праві на владу» на «1+1» нардепка й кандидатка в мери Вінниці Олександра Устінова взялася критикувати міністра охорони здоров’я й наразилася на завзятий спротив ведучої Наталі Мосейчук. Сергія Притулу запросили на «Свободу слова Савіка Шустера», але в статусі не кандидата в мери Києва, а волонтера, який допомагає військовим. Зате в соцмережах команді Притули вдалося привернути до нього увагу, поставивши на сайт картинку з мемом Гарольдом.

«Батьківщина». Партія Юлії Тимошенко повернулась до своєї коронної теми — боротьби з ринком сільськогосподарської землі. Заяви про оскарження закону про продаж землі пролунали в новинах  ICTV. Цей же канал 2 жовтня розповів, як «Батьківщина» оскаржує в суді скасування її списків на вибори до Обухівської міської ради; в матеріалі немає нічиїх коментарів, окрім партійців. Поза тим «Батьківщина» поводиться в інфопросторі незвично тихо.

Олег Ляшко. Як і раніше, політична кар’єра лідера Радикальної партії абсолютно нецікава всім центральним медіа, крім холдингу Ріната Ахметова. На «Україні» протягом тижня вийшло кілька піар-матеріалів Ляшка, де він зокрема критикував продаж сільськогосподарської землі. 3 жовтня «Україна» «викрила» підготовку фальсифікації у 208-му окрузі, де балотується Ляшко — у створенні «мережі» звинуватили працівника Бахмацької районної державної адміністрації Василя Онищенка. Сам Онищенко говорити з журналістами відмовився, натомість Ляшко коментував його причетність до злочину як доконаний факт і навіть озвучив майбутній термін ув’язнення.

Окрім власного округу, Ляшко встигає піаритись на «Україні» на темі київських виборів — принаймні, 30 вересня його синхрон із закликом «Нехай люди прийдуть двадцять п’ятого жовтня на вибори, візьмуть бюлетень і оберуть того, кого вони, люди, вважатимуть за потрібне обрати» додали до сюжету про учасників виборів до Київради.

«УДАР Віталія Кличка». Чинний київський міський голова потрапив до новин «Інтера» у незвичному статусі — як зірка TikTok. У більш звичному піар-форматі його показав канал ICTV — Кличко обіцяв об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків допомогу з підготовкою до опалювального сезону.

Матеріал підготували Отар Довженко, Ярослав Зубченко, Зоя Красовська і Олександр Крумін.

Новини Партнерів