Україна і світ вшановують жертв Голодомору 1932-1933 років – геноциду українського народу, організованого режимом Радянського союзу.
1. Число загиблих
Підрахувати точну кількість жертв не представляється можливим. Експерти та історики говорять, що в більшості своїй архівні дані про загиблих в цей період часу в Україні були або знищені ще в СРСР, або сфальсифіковані – загиблим в результаті голоду в мартиролог масово приписували смерть від серцевих хвороб, або від будь-яких інших, не пов\’язаних з виснаженням організму.
Українські історики називають різні цифри жертв Голодомору. При цьому прийнято враховувати і потенційна кількість не народжених українців. У цьому випадку цифра сягає 12 мільйонів чоловік. Безпосередньо в період 1932-1933 років загинуло від 4 до 8 мільйонів чоловік. Так, наприклад, історик Юрій Шаповал і його колега Станіслав Кульчицький у своїх публікаціях говорять про 4,5 млн. жертв у цей період. Історики підкреслюють: у мирні 1932-33 роки українців загинуло більше, ніж у Другій світовій війні (близько 5 мільйонів цивільного населення).
2. Обгороджували і відбирали
Організатори та виконавці масового вбивства голодом у 1932-1933 роках відбирали у селян урожай і худобу, необхідний для виживання, відзначають історики. Штучно створений голод підтримувався блокадою та ізоляцією терплять лихо територій. Дороги, по яких селяни намагалися дістатися до міст, перекривалися. Воєнізовані формування оточували населені пункти, затримували або розстрілювали всіх, хто намагався врятуватися від голодної смерті.
3. Сотні тисяч загиблих дітей
У листопаді минулого року в Києві кілька тисяч людей провели ходу в пам\’ять про померлих голодною смертю дітей. Попереду колони йшли маленькі українці з колосками пшениці в руках. Інші учасники акції несли 500 незасвічені свічок із чорними стрічками, що символізують непрожиті життя. Організатори ходи відзначали, що українці віком від 6 місяців до 17 років становили близько половини всіх жертв Голодомору.
4. Сотні вулиць з іменами авторів Голодомору
У січні 2010 року Апеляційний суд Києва визнав сімох радянських керівників винуватцями організації геноциду українців. Серед них – генсек ЦК ВКП (б) Сталін, глава Раднаркому СРСР Молотов, секретарі ЦК ВКП (б) Каганович і Постишев, генсек ЦК Компартії України Косіор, його другий секретар Хатаєвич та голова Раднаркому УРСР Чубар.
Незважаючи на вирок суду досі в Україні налічуються сотні вулиць, які носять імена організаторів геноциду. До відповідальності за заперечення геноциду не притягнутий жоден політик.
5. Голодомор викидають з підручників
Влада продовжує переписувати підручники, скорочуючи і викидаючи з них цю тему. Згідно з опитуваннями, більшість громадян України – 59% – переконані, що Голодомор був не просто злочином Сталіна, а геноцидом українського народу. Президент Янукович вважає таку думку \”несправедливим\”. На вимогу міністра освіти Дмитра Табачника з підручників прибрали термін \”геноцид\”. Проросійські історики і політики заперечують етнічний характер Голодомору і наполягають на тому, що терор голодом був спрямований проти ворожого радянській владі соціального шару – селянства.
Нагадаємо, що факт політично організованого Голодомору в Україні визнаний в більш ніж ста державах світу. Європейський Союз назвав Голодомор злочином проти людяності. Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) назвала Голодомор злочином комуністичного режиму. Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) назвала Голодомор результатом злочинних дій і політики тоталітарного режиму Сталіна. Організація об\’єднаних націй (ООН) визначила Голодомор як національну трагедію українського народу.
Ряд держав і церков визнали Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Серед них – Католицька церква, Константинопольська православна церква, УПЦ Московського патріархату, УПЦ Київського патріархату, а також Українська автокефальна православна церква.
peredplata
