Ми вже публікували першу частину розслідування \”Української правди\” про минуле та становлення олігарха Дмитра Фірташа. Сьогодні ж публікуємо другу частину. Тут йтиметься про справи сімейні олігарха.
Шлюб Дмитра Фірташа з Марією Калиновською – один із ключових моментів у біографії найзагадковішого українського олігарха, що контролює газовий ринок країни.
Шлюб між Мариною і Дмитром Фірташем протривав три роки – з кінця 2002 до середини 2005.
Якби презентація Group of Dmitriy Firtash пройшла на початку подружнього життя партнерів, це б виглядало жалюгідною профанацією. Тоді у Фірташа не було ніяких істотних активів для створення хімічних, медійних і енергетичних холдингів. Саме в ці роки були створені Eural Trans Gas, а потім RosUkrEnergo, що стали основою бізнесу олігарха.
Зате тепер у Фірташа є шанси зайняти третій рядок після губернатора Чукотки Романа Абрамовича й американського медіамагнату Самнера Редстоуна у світовому рейтингу аліментів, виплачених колишнім дружинам у ході шлюборозлучного процесу.
Завдання колишньої дружини Фірташа – довести в суді, що під час підписання майнової угоди між нею і представником Дмитра Фірташа Юрієм Бойко, міністр палива й енергетики вводив в оману щодо справжнього масштабу бізнесу його друга.
…Під час однієї вечірки знайомий Дмитра Фірташа і Марини Калиновської жартома запропонував надалі абревіатуру \”КМИЛ\” розшифровувати як \”Кроют Матом и Лают\”. Мабуть, вживання нелітературної лексики було одним з деяких загальних якостей партнерів. В іншому Дмитро і Марина були антиподами.
– Це були дві абсолютно різні людини, – розповідає колишній співробітник фірми, друг родини ФІрташа Бума Ройф. – Дмитро був дуже спокійним і витриманим. Коли треба, міг вибухнути, коли треба – промовчати. Марина, навпаки, – дуже імпульсивна, напориста і тверда жінка. У роботі вони ідеально підходили один одному.
– Усі, хто тоді працював з нами, фактично були виконавцями. Двигуном завжди були Дмитро і Марина, – згадує дружина брата Марини Калиновської. – Вони були єдиним цілим. Велику частину часу проводили на роботі, цілодобово проводили в поїздках. Дружили родинами, скрізь з\’являлися разом – кожний зі своїми дітьми, Марина з чоловіком, Дмитро з дружиною Люсею.
(Молоді Дмитро Фірташ і Марина Калиновська. Фото першої половини 1990-х)
До вступу у фіктивний шлюб із Фірташем Калиновські з дітьми часто гостювали в мами Дмитра Фірташа в Богданівці. Там, у будинку батьків, майже все літо відпочивала дружина Фірташа Люся і його дочка Іванка.
\”Дмитро з усіма возився, як зі своїми дітьми, – розповідає тесть Дмитра Фірташа. – Він дуже добре відносився до Сергія і Сашка (синів Марини Калиновської), вони називали його дядьком Дмитром\”.
Мама олігарха згадує, як Марина Калиновська жартома пропонувала одружити свого сина Сергія і дочку Дмитра Фірташа Іванку, \”щоб не розривати сімейний бізнес\”.
\”Ми, звичайно, сміялися, а Сергій обіцяв, що якщо Іванка піде за нього, він обов\’язково поділиться часткою у бізнесі з братом\”, – згадує жінка.
Утім, спільність двох родин супроводжувалася деякими нюансами. Дмитро Фірташ на той момент вже давно перестав бути добропорядним сім\’янином.
За розповідями друзів, він рідко з\’являвся в гостинці, де жили його тодішня дружина Люся і дочка Іванка. Через багато років під час шлюборозлучного процесу з наступною дружиною Мариною Калиновською Дмитро Фірташ буде запевняти суд у своєму \”трепетному відношенні до шлюбу і родини\”. А в ті далекі дні після роботи він відправлявся ночувати в квартиру до якоїсь Оксани. Через якийсь час він став зустрічатися ще і з її подружкою.
Не все однозначно було й у родині Калиновських. Існує версія, що, продовжуючи мешкати в одній квартирі, Марина і Зіновій вже більше десяти років були розлучені.
Наприкінці 1970-х один із підлеглих Зіновія Калиновського, якийсь Іван Никоряк запропонував Марині Калиновській викупити в неї одну з двох квартир, що належали їй.
Щоб угода не викликала запитань, Марина, нібито запропонувала покупцеві укласти фіктивний шлюб і в такий спосіб прописати його на своїй квартирі. Причому Никоряк стверджує, що невелику махінацію благословив сам Зіновій, а через деякий час Марина шантажем змушувала його доплачувати за квартиру великі суми грошей.
Марина Фірташ заперечує знайомство з людиною з таким прізвищем. За її словами, це куплений Фірташем свідок, покликаний кинути тінь на її репутацію. Втім, підтвердити або спростувати цей факт може лише фотокопія паспорту Марини Фірташ . Однак УП ці документи одержати так і не вдалося.
У середині 1996 року Марина Калиновська і Дмитро Фірташ вирішили вивезти обидві родини на ПМП до Німеччини . Родичі з обох боків стверджують, що виїжджали по так званій \” єврейській лінії\”.
Треба відзначити, що для Чернівців , де знаходилося одне з найбільших поселень євреїв у країні, подібний привід для виїзду, тим більше до Німеччини , був звичною справою.
Але у випадку з родинами Калиновських і Фірташей була одна істотна складність – із семи членів двох родин документально підтвердити приналежність до єврейської національності могли тільки троє: чоловік Марини – Зіновій і двоє його синів Сергій і Сашко.
Ні Марина Калиновська, ні Дмитро Фірташ , ні його дружина Люся, ні їхня дочка Іванка не мали права законно скористатися т.зв. \” єврейською лінією\”. Зараз родичі лише скромно посміхаються на розпити про те, чи мала місце підробка документів. Очевидно, що так.
У Німеччині протягом року обидві родини, Калиновських і Фірташей, жили в одній квартирі. До остаточного оформлення документів дітей відправили до школи.
( Фірташ зі своєю дочкою від першого шлюбу Іванкою і Мариною Калиновською)
Марина Калиновська і Дмитро Фірташ з\’являлися вдома не часто – велику частину часу вони проводили в Чернівцях , продовжуючи розвивати бізнес, що набирав обороти.
Еміграційні служби Німеччини не довго придивлялися до новоприбулих емігрантів. Перші підозри у фальсифікації документів виникли відносно Люсі Фірташ і Марини Калиновської. Допити стали проводити частіше. І нібито навіть почався судовий розгляд.
Питання з Людмилою вирішили швидко. Через знайомих знайшли корінного німця (у родині його називають Антоном), власника невеликої страхової компанії, який погодився укласти з Людмилою фіктивний шлюб. Для завершення угоди в липні 1998 року Дмитро Фірташ і Люся полюбовно розлучилися.
Але поки розбиралися з Людмилою, дані Марини Калиновської вже з’явилися в базі даних прикордонних служб. Надалі в неї могли виникнути серйозні проблеми з в\’їздом до Німеччини, де на той момент розвивалася частина спільного бізнесу.
Видно, на можливий варіант вирішення проблеми Марину Калиновську надихнув вдалий результат ситуації з Людмилою Фірташ. У середині 1997 року вона звернулася по допомогу до одного зі співробітників \”КМІЛ\” Бумі Ройфу.
\”Вона прямо запропонувала мені укласти фіктивний шлюб з метою виїхати на ПМП до Німеччини, – стверджує Бума. – Я, може, і хотів їй допомогти, але в цьому їй відмовив\”. Сама Калиновська заперечує, що зверталася з подібним проханням взагалі до кого-небудь.
У середині 1999 року сини Марини Калиновської повернулися до України. До того моменту загальний бізнес Марини Калиновської і Дмитра Фірташа зробив крок далеко за межі Чернівців.
Партнери зняли квартиру на вулиці Прорізній, де й оселилися разом з Олександром і Сергієм Калиновськими.
У столиці Дмитро Фірташ і Марина Калиновська обросли новими контактами і зв\’язками. Довгий газовий шлях майбутньої монополії почався зі знайомства з Володимиром Галаздрою, директором однієї з компаній, що співпрацювала з \”Інтергазом\” Ігоря Бакая.
Взагалі \”газова\” історія Калиновської і Фірташа заслуговує на особливу увагу, чому \”Українська правда\” присвятить окремий матеріал.
Зараз лише відзначимо, що в травні 2000 року спільними зусиллями Марини Калиновської, Дмитра Фірташа і їхніх нових партнерів фірма \”КМІЛ\” одержала ліцензію на постачання природного газу за нерегульованими тарифами.
Подальші відносини партнерів розвивалися за досить дивним сценарієм. 19 вересня 2002 року 46-річна Марина Калиновська і 35-річний Дмитро Фірташ уклали офіційний шлюб.
Щоправда, пізніше Марина буде стверджувати, що на той час у неї з Дмитром Фірташем були вже досить близькі стосунки. За її словами, у жовтні 1996 року вони обвінчалися в храмі Російської Духовної Місії в Єрусалимі.
Після наполегливих вимог \”Української правди\”, Калиновські надали навіть копію свідчення про вінчання. Дійсність документу викликає великі сумніви.
По-перше, дійсне свідчення було загублено, а документ, що опинився в розпорядженні УП виявився копією \”свідчення, виданого на заміну\”.
По-друге, це виявився перший документ подібного зразка, виданий Російською Духовною Місією, про що свідчить реєстраційний номер.
І найголовніше, відповідно до фотокопії паспорта Дмитра Фірташа, у жовтні 1996 року він все ще знаходився в законному шлюбі з Люсею. Якщо священики Російської Духовної Місії в Єрусалимі не перевіряють навіть паспортів своїх парафіян при здійсненні таїнства вінчання, їхня робота в принципі повинна викликати великі сумніви.
Родичі і друзі Фірташа стверджують, що насправді ніякого вінчання не було, і справжньою метою Марини при укладанні шлюбу було розв\’язати конфлікт із німецькою владою і спростити в\’їзд на територію Німеччини під прізвищем нового чоловіка. Дмитро Фірташ, за їхньою версією, \”шляхетно їй у цьому допоміг\”.
Прихильники Марини Калиновської впевнені, що корисливі цілі переслідував Фірташ, що у такий спосіб став юридичним учасником загального бізнесу. Нагадаємо, що офіційно до цього він не був засновником ні \”КМІЛ\”, ні будь-якої іншої фірми, що приймала участь у спільному бізнесі.
Утім, обставини укладання шлюбу вказують на те, що ніхто з \”молодят\” не переслідував мети створення загальної родини. Новий союз носив винятково діловий характер.
Свідками на церемонії одруження виступив той самий Галаздра і його дружина Світлана. Ніяких свят на честь \”молодят\” не влаштовували.
Ні Марина Калиновська, ні Дмитро Фірташ не сповіщали про плани зв\’язати себе узами шлюбу. З огляду на досить близькі відносини родичів Марини і Фірташа, це було б цілком логічним.
Абсолютно всі близькі друзі Калиновської і Фірташа в бесіді з УП розповіли, що дізнавалися про шлюб між партнерами по бізнесу значно пізніше з обривків розмов. У Богданівці багато хто дотепер впевнений, що єдиною законною дружиною Дмитра Фірташа є Люся. Навіть рідний дядько олігарха Петро Фірташ довідався про його шлюб із Калиновською з газет, коли піднявся скандал навколо їхнього розлучення.
(Калиновська і Фірташ. \”Весільна фотографія\” фіктивного шлюбу. Фото зроблено після розпису в загсі)
На справжню причину укладання шлюбу може вказати один цікавий факт. Через місяць після того, як Марина і Дмитро Фірташ стали офіційним подружжям, у жовтні 2002 року була зареєстрована компанія Eural Trans Gas, правоприємницею якої через два роки стала RosUkrEnergo.
Діяльність Eural Trans Gas приносила значно більший прибуток у бюджет родини Фірташей, ніж дрібна торгівля продовольством. Становлення цієї компанії заслуговує більш детального розслідування, результати якого будуть відбиті в рамках \”газової\” історії родини Фірташа.
Фактично приватній компанії дозволили з однієї сторони одержувати прибуток від українських споживачів газу в обхід держави, а з іншого боку – прямо відбирати прибуток у російського \”Газпрому\”. За підсумками 2003 року чистий прибуток компанії склав 767 мільйонів доларів.
Рахунок пішов на мільйони. Існуючої між партнерами довіри було вже мало. Можливо, печатки в паспортах повинні були стати додатковою гарантією неможливості \”кидку\”.
Уже до кінця 2002 року Марина Фірташ стала віддалятися від ведення бізнесу. Її родичі стверджують, що чоловік свідомо не допускав її до оперативного керування компаніями.
Партнери Фірташа пояснюють це тим, що Марина Фірташ з її грубим характером і манерами не вписувалася у формат переговорів, що перенеслися з офісів дрібних фірм у високі урядові кабінети.
А ось Фірташ, із властивим йому педантизмом, зумів перешикуватися. Він швидко звикся з необхідністю носити дорогі костюми, його мова стала більш виразною і стриманою.
Шлюб Марини і Дмитра Фірташа розпався так само тихо, як і був укладений. Нікого не попереджаючи, 22 липня 2005 року Дмитро Фірташ звернувся з відповідним позовом до суду. Марина Фірташ, за її словами, у цей час знаходилася на лікуванні в Ялті.
Треба відзначити, що судовий розгляд проходив в кращих традиціях рейдерських атак. Із незрозумілої причини Фірташ вирішив звернутися з позовом про розірвання шлюбу не в Печерський суд міста Києва, де був прописаний і він, і Марина Фірташ, а у Солом\’янський районний суд столиці.
Примітно, що з матеріалів справи не зрозуміло, хто представляв інтереси позивача в суді. Більш того, у протоколі остаточного судового засідання вказується, що в залі суду присутній сам позивач. Складається враження, що Дмитро Фірташ особисто збирав довідки, сплачував квитанції і вистоював черги.
До судді Дмитро Фірташ звернувся з таким текстом:
\”Більше року ми з дружиною не живемо разом, кожний з нас має різні інтереси. Спільне життя в нас не склалося, зокрема, через розбіжності в характерах і поглядах, у зв\’язку з чим між нами постійно виникали конфлікти і сварки. Спільних дітей у нас немає.
Примирення між нами неможливе, тому що ми втратили почуття любові і взаємної поваги. Під час рідких зустрічей моя дружина намагається мене принизити і скривдити. Біля півроку я фактично мешкаю в одній родині з іншою жінкою, яку дуже люблю і з якою хочу укласти шлюб\”.
Між іншим, із моменту подачі позову пройшло більше двох років, наскільки відомо, Дмитро Фірташ дотепер не одружився з жодною жінкою. Він продовжує жити в цивільному шлюбі з Владою – за деякою інформацією, вона працювала в одній із фірм Ігоря Бакая.
Утім, це найменша вада поданого позову. Грубі помилки в матеріалах справи свідчать про те, що рішення суду вочевидь готувалося наспіх.
У справі елементарно не збігаються цифри і дати. Звертаючись до суду 22 квітня 2005 року, Дмитро Фірташ додає квитанцію про сплату державного податку, датовану 9 вересня того ж року.
Без вказівки причин у справі міняються судді – до розгляду позов приймає суддя Мазур Л.М., а рішення в справі виносить суддя Ситайло Л.Г.
Помилки в матеріалах справи доходять до абсурду – у деяких місцях суддя, що розглядав справу, замість прізвища \”ФІРТАШ\” вказує \”ФІЛЬТАШ\”.
Повна плутанина з підписами Дмитра Фірташа. У матеріалах справи стоїть біля десяти автографів газового магната, що відрізняються один від одного різними деталями. І жодна з них цілком не збігається з підписом у копії його паспорта.
У звернені до суду Дмитро Фірташ вказує, що проживає за адресою вул. Шовковична 23-10. У протоколі судового засідання він дає показання: \”Сімейне життя не склалося. На даний момент ми проживаємо разом…\”.
Цілком логічно було б, якби судові повістки Марині Фірташ надходили на Шовковичну. Але в ході всього розгляду справи повідомлення надходили на зовсім іншу адресу, зазначену Дмитром Фірташем у першому звернені до суду – на вул. Тутковського, 39.
Марина Фірташ стверджує, що вона за цією адресою ніколи не проживала і про початок судового розгляду довідалася значно пізніше.
У матеріалах справи дійсно немає жодного документального підтвердження тому, що Марина Фірташ була сповіщена про позов, що надійшов. Крім єдиної повістки, що датується днем останнього судового засідання, на якій розписався…сам Дмитро Фірташ.
У результаті підсумкове засідання суду проходило у відсутності Марини Фірташ. 12 серпня 2005 року суд прийняв рішення розірвати шлюб між Мариною і Дмитром Фірташем.
Договір про розподіл спільного майна і надання утримання Марині Фірташ був підписаний лише через півроку. Із незрозумілої причини сам Дмитро Фірташ не захотів зустрічатися з Мариною. Його інтереси, як вже повідомляла УП, на підставі генерального доручення представляв нинішній міністр палива й енергетики Юрій Бойко.
Відповідно до підписаних документів, Дмитро Фірташ в особі Юрія Бойко зобов\’язався виплатити колишній дружині загальну суму утримання (аліментів) у розмірі $36 мільйонів, з яких 14 мільйонів були перераховані ще в 2005 році, а інші 22 мільйона повинні були надійти на рахунки Марини Фірташ не пізніше 6 березня 2006 року.
За договором про розподіл майна Марині Фірташ відходять дві квартири по вулиці Паторжинського б. 33 (213 кв.м.) б. 33-а (279 кв.м.) і одна квартира по вулиці Шовковичній 23 площею 213 кв.м. До всіх трьох квартир додаються місця для машин. По сусідству в будинку по Паторжинського знаходиться квартира Ріната Ахметова.
Колишній дружині газовий магнат залишив автомобіль чорний Cadillac Escalade 2001 року випуску.
Перелік майна, що перейшло до Дмитра Фірташа, може викликати жалість до мільярдера.
У маленькому абзаці зазначені 80% статутного фонду ТОВ \”Баскетбольний клуб Київ\” вартістю 800 тисяч гривень і трохи більше півмільйона доларів на трьох рахунках в АБ \”Кліринговий будинок\”.
Секрет скромності співвласника RosUkrEnergo криється в останньому, п\’ятому пункті переліку. Стороні 2 (Дмитро Фірташ) переходить у власність \”інше майно, зокрема, цінні папери, майнові, немайнові і корпоративні права, придбані Сторонами в період шлюбу, і належать їм на правах спільної власності\”. Двадцять п\’ять слів вартістю 4,6 мільярди.
Рядові мільярдери США і Європи могли тільки помріяти про такий рядок у договорі про розподіл майна зі своїми колишніми дружинами.
Відповідно до законодавства більшості західних країн, під час підписання шлюборозлучних договорів і угод такі формулювання неприйнятні за визначенням. Там діє принцип: усе майно, що належить поділові між подружжям, повинне бути оцінене. Оцінити \”все інше майно\” неможливо.
Проте, Марина Фірташ договір підписала. І майже рік її влаштовували всі формулювання документу. За її словами, на перегляд домовленостей її штовхнуло те, що Дмитро Фірташ дотепер не перевів на її рахунки $22 мільйона аліментів.
І тепер Марина Фірташ робить все можливе, щоб набитися в компанію до власників RosUkrEnergo. У Печерському суді їй вже відмовили в задоволенні позову, яким вона хотіла визнати недійсною майнову угоду. Однак Марина Фірташ має намір продовжувати позиватися в Австрії і Великобританії.
Хоча представники Group DF демонструють, що позови не є серйозною погрозою для бізнесу Дмитра Фірташа , під час нещодавнього судового розгляду у Високому суді правосуддя Британських Віргінських островів інтереси співвласника RosUkrEnergo відстоювали 22 адвоката.
Очевидно, у самої Марини на даний момент немає можливостей – ні фінансових, ні адміністративних – щоб довести цю справу до кінця.
Утім, положення Дмитра Фірташа може значно погіршитися, якщо в Україні або в Росії хтось з опонентів повірить у реальність успішного завершення позову між колишніми партнерами. За невелику частку від половини акцій \”Кримського титану\”, \”Кримсоди\”, \”Рівнеазоту\” і угорської Emfesz Марині Фірташ можуть надати неоціненну допомогу.
Якщо ж припустити, що офіційно основні надбання мільярдер зробив після розлучення, його моторності можна тільки позаздрити – створити групу компаній із загальними активами близько 5 мільярдів за два роки українським бізнесменам ще не вдавалося.
(Калиновська і Фірташ . Фотографія зроблена влітку 2005 року. У цей час Фірташ вже таємно подав до суду на розлучення)
Утім, вважати Марину Фірташ скромною жертвою свого колишнього чоловіка було б неправильно. У цій історії є ще один момент, що говорить про те, що з роками Калиновська не втратила своїх ділових якостей.
Справа у тому, що сумніви в справедливому розподілі майна в Марини Фірташ виникли через два роки після розлучення, на початку 2007 року – приблизно в цей же час нарешті одержала офіційне підтвердження інформація про те, що Дмитро Фірташ є власником RosUkrEnergo. І тоді ж почався процес консолідації активів Group DF.
Марина Фірташ довго чекала розголосу причетності свого екс-чоловіка до газового монополіста. Коли ж це відбулося, зробила вигляд, що здивована надзвичайним активам колишнього чоловіка.
З упевненістю можна стверджувати, що поки вся країна збивалася з ніг, намагаючись встановити справжніх співвласників RosUkrEnergo, вона лише вичікувала зручного моменту, щоб подати в суд і одержати частину капіталів колишнього чоловіка.
Далі буде
Мустафа Найєм, Українська правда (світлини УП)
peredplata
