Україну чекає війна всіх проти всіх

Україну чекає війна всіх проти всіхНаїзд на бізнеси А. Ярославського, І. Коломойського, Н. Шуфрича свідчить про те, що «Сім\’я» стала зміцнювати свої позиції. У зв\’язку з цим виникає питання: як будуть діяти українські олігархи відносно один одного? Чи будуть вони воювати між собою, намагаючись зміцнити власні позиції, або об\’єднаються, щоб єдиним фронтом протистояти апетитам «Сім\’ї»?

На «Хвилі» вже піднімалося це питання. Зокрема, в публікації Дмитра Громакова «Нова влада: Українська корпоративно-олігархічна республіка» відстоювалася точка зору про ймовірне настання миру між основними олігархічними кланами і переформатування держави у відповідність з інтересами цієї об\’єднаної групи. Основою для об\’єднання олігархів, на думку автора статті, повинні стати два фактори: 1) загальні інтереси, тобто прагнення олігархів законсервувати сформовану систему; 2) ірраціональність самої війни між ними з причини того, що війна послабить їхню загальні позиції.

Дозволимо собі не погодитися з вищевикладеними тезами і, у свою чергу, заявити про свою думку щодо цього.

Ніякого миру між українськими олігархами в найближчій перспективі не трапиться. Безумовно, теоретично олігархічний консенсус можливий, але до його настання нас чекають «олігархічні війни», а потім – сутичка «Сім\’ї» з коаліцією на чолі з Р. Ахметовим. Чим все закінчиться – прогнозувати неможливо, але, тим не менш, описаний сценарій, мабуть, найбільш імовірний.

А тепер спробуємо розібратися, на чому ґрунтується це твердження.

Велика Гра

Для аналізу ситуації в олігархічному середовищі України скористаємося теорією ігор. Нагадаємо, що теорія ігор – математичний метод вивчення оптимальних стратегій в іграх. Під грою розуміється процес, в якому беруть участь дві і більше сторін, що ведуть боротьбу за реалізацію своїх інтересів.

В Україні ми маємо олігархічну Велику Гру з певною кількістю учасників – близько 15-ти. Нам не обов\’язково вказувати їх точну кількість і рівень перетину бізнес-інтересів для того, щоб зрозуміти, в якому напрямку буде розвиватися Гра.

Для повноцінного аналізу досить знати наступне:

Загальна кількість гравців – більше десятка: «Сім\’я», Р. Ахметов, Д. Фірташ І. Коломойський, В. Пінчук, П. Порошенко, А. Ярославський та ін.

Всіх гравців можна умовно розділити на три групи:

«Сім\’я», що володіє контрольним пакетом «державі» в цілому і повністю контролює силовий блок;

Є Р. Ахметов, який стоїть на чолі найсильнішого олігархічного клану;

Є інші олігархи: хтось сильніший, хтось слабший.

Олігархи можуть вступати до коаліції.

Боротьба між гравцями ведеться за активи і бюджетні фінансові потоки. Тут потрібні пояснення. Олігархи в цій грі не конкурують на звичному рівні: в одного є холдинг з виробництва курятини, тому другий для конкуренції створює свій і т.п. Так, таке можливо, але в рамках Великої Гри це настільки незначне, що для аналізу подібними речами ми свідомо нехтуємо (саме тому неважливо, де саме перетинаються бізнес-інтереси олігархів, як зазначено вище).

Так склалося, що максимальні виграші українські олігархи отримували і отримують саме за рахунок перерозподілу власності (або фінансового потоку, пов\’язаного з бюджетом). Тобто або захоплюючи власність (перехоплюючи фінансовий потік) у інших олігархів (як варіант – гравців менших), або отримуючи власність, що до цього перебуває під контролем держави.

Є окремий актив – Держава. Той, хто контролює його, здатний відбирати активи в інших (за допомогою силового апарату) та розподіляти активи, що залишилися у держави.

Мабуть, вступних даних достатньо. Щоб не ускладнювати, ми не будемо брати до уваги зовнішні фактори, такі як соціально економічну ситуацію в країні, вплив інших держав і т.п.

Вимальовується наступна картинка: закритий клуб, 15 гравців. Вхідний квиток за ігровий стіл – умовно, мільярд доларів. Гравці не знають ходів один одного, поки хід не зроблено. \”Гра з нульовою сумою», означає, що сумарна кількість активів є фіксованою, тому виграш одного учасника веде до програшу іншого. Вийти з гри неможливо, не втративши всі активи. Але в будь-який момент можна припинити агресивні дії стосовно інших учасників. Важливе зауваження: більшість великих гравців «грають» і на інших столах (умовно – у Європі, Азії та ін.), тому поразка в Українській Великій Грі не є смертельною. Це вірно для багатьох, але не для «Сім\’ї» – для неї гра фактично йде тільки за одним столом, і поразка означає кінець всьому.

Як буде розвиватися гра? Вірніше, до якого моменту?

Звичайно, не до моменту «повинен залишитися тільки один». І не до моменту «торжества пацифізму» – коли всі раптово усвідомлюють згубність війни і стануть жити дружньо. Як би не здавалося, що війна олігархів один з одним «не має сенсу, – адже, змагаючись між собою, вони всі разом слабшають стають вразливішими; і ненапад – єдино вірна раціональна стратегія» – це абсолютно не так.

Теорія ігор говорить про те, що Гра буде тривати до тих пір, поки не настане рівновага Неша – ситуація, в якій жоден учасник не може збільшити свій виграш, змінивши рішення в односторонньому порядку, коли інші учасники не змінюють свого рішення. По суті, Велика Гра буде продовжуватися, поки якийсь з учасників буде думати, що односторонніми діями він може поліпшити своє становище.

Тепер подивимося на ситуацію в Україні на сьогоднішній день.

Чи можлива рівновага? Однозначно ні, оскільки є як мінімум один учасник, який очевидно здатний в односторонньому порядку підсилити своє становище. Це «Сім\’я». Саме «Сім\’я» – головний порушник спокою в Великій Грі. І саме «Сім\’я», як ми бачимо, «робить» Гру, беручи активну участь у переділі власності.

Які інтереси «Сім\’ї», і до якого моменту вона буде зацікавлена в агресивних по відношенню до всіх учасників операціях?

Все очевидно. Головна мета «Сім\’ї» – не тільки додати до контролю над «державою» контроль над максимальною кількістю активів. Її мета – наростити активи до такого рівня, щоб жоден гравець, і навіть коаліція всіх гравців, не змогли кинути виклик «Сім\’ї», тим самим загрожуючи її безпеки. При цьому контроль над «державою» не можна втратити ні за яких обставин. І тільки при досягненні цієї мети для «Сім\’ї» настане «момент «досить», оскільки подальша гра з олігархами втратить сенс.

Що це означає на практиці? Це означає, що «Сім\’я» буде знищувати найслабших і найуразливіших олігархів по черзі. Діяти вона буде в односторонньому порядку, іноді запрошуючи у свою коаліцію інших великих гравців, в першу чергу, Р. Ахметова.

Проте, в кінці кінців, «Сім\”я» повинна буде воювати і проти Ахметова. Тому що саме він – головна загроза «Сім\’ї», головна перешкода на шляху до заповітної мети – стати набагато значущими за всіх разом узятих.

Стратегія «Сім\’ї» очевидна і іншим гравцям-олігархам. Але що вони будуть робити?

Стратегія «інших олігархів»

Для інших олігархів вибір відповідної стратегії – це серйозна дилема.

Для олігарха, який потрапив під удар (тобто для жертви), стратегія очевидна – захищатися. При цьому для всіх інших олігархів стратегія складніша.

Вони розуміють, що з високим ступенем імовірності стануть наступними жертвами. Але також існує ймовірність, що їх мине ця доля. Тому перед ними стоїть вибір альтернативної стратегії, наприклад:

Вступити в коаліцію з жертвою і, відповідно, відразу опинитися під ударом;

Дотримуватися нейтралітету, спостерігаючи, як «Сім\”я» знищує жертву;

Вступити в коаліцію з «Сім\”єю» і взяти участь в розподілі активів;

Почати формувати коаліцію проти «Сім\’ї», без участі поточної жертви, щоб не світити наміри.

Найвірогідніший вибір для не найсильніших олігархів – стратегія №2: нічого не робити і сподіватися на краще. Звичайно, кращим був би вибір №3, але попадання в коаліцію з «Сім\”єю» цілком залежить від самої «Сім\’ї». А «Сім\”я» мало зацікавлена в коаліції з будь-ким.

Стратегія №1 катастрофічна. Адже очевидно, що коаліція з пари не найбільш впливових олігархів все одно не зможе протистояти «Сім\’ї», у якій під контролем держава з силовими структурами.

Стратегія №4 – надзвичайно ризикована, поки існує безліч Гравців. Адже висока ймовірність, що один з учасників такої коаліції зрадить і піде «на уклін» до «Сім\’ї», сподіваючись за рахунок зради інших зберегти себе (а для будь-якого учасника такої коаліції саме ця стратегія буде оптимальною).

У другого, кращого на наш погляд, варіанту стратегії існує логічне продовження. Слід дочекатися, поки кількість учасників Великої Гри скоротиться («Сім\”я» пожере найслабших), а далі – просити захисту у Ахметова, адже у міру зменшення учасників і зростання «Сім\’ї», зростає ризик для самого Р. Ахметова; або, як альтернатива, можна спробувати вступити в коаліцію з «Сім\”єю» проти Ахметова.

Стратегії Ахметова

Ахметов чудово розуміє стратегію «Сім\’ї». І розуміє, що, врешті-решт, все завершиться ударом по ньому. Його стратегічні альтернативи, в умовах, коли «Сім\”я» атакує «жертву»:

Триматися в стороні;

Вступити в коаліцію з «жертвою», захистивши її (на нинішньому етапі це можливо, «Сім\”я» очевидно відмовиться від атаки, якщо за жертвою буде стояти Р. Ахметов);

Вступити в коаліцію з «Сім\”єю» і взяти участь тим самим у розподілі активів жертви;

Почати формувати коаліцію проти «Сім\’ї» з іншими учасниками Великої Гри крім жертви;

Відкрито і самостійно виступити проти «Сім\’ї».

Який же оптимальний варіант для Ахметова?

Варіанти №2, №4, №5 – очевидно невдалі, оскільки відразу демонструють агресивні наміри щодо «Сім\’ї». А обидві сторони (і «Сім\”я», і Р. Ахметов) до самого кінця зацікавлені в збереженні публічного миру один з одним.

Варіант №1 – можливий, але не є оптимальним. Оскільки в такому випадку, група Р. Ахметова не зможе взяти участь у розподілі «видобутку». Тобто посилиться «Родина», а група Ахметова – немає.

Оптимальним варіантом стратегії для Ахметова буде варіант №3 – коаліція з \”Сім\”єю\” проти «жертв». Причому «примусова коаліція», наскільки це можливо. Тобто необхідно активно пропонувати «Сім\’ї» коаліцію, використовуючи всі важелі впливу. Тим самим група Р. Ахметова посилюватиметься, нехай не такими темпами як «Сім\”я», але все ж… А це необхідно через майбутню війну з самою «Сім\”єю».

Надалі, у міру того як кількість учасників Великої Гри скоротиться, очевидна стратегія Р. Ахметова буде формування коаліції з найбільш сильними гравцями, що залишилися, для боротьби з «Сім\”єю».

Таким чином, розглянувши основні стратегії гравців в олігархічної грі, можна зробити висновок, що в найближчому майбутньому консенсус між олігархами досягнуто не буде. І причиною всьому є ключовий наразі гравець – «Сім\”я». Крім того, незважаючи на активну співпрацю «Сім\”ї» і групи Р. Ахметова на нинішньому етапі, нам, очевидно, доведеться бути свідками конфлікту «Сім\”я» – Ахметов у перспективі.

Додатковими наслідками такого сценарію Великої Гри є наступне:

«Сім\”я» не допустить поразки Януковича на виборах 2015 р. Оскільки до цього моменту мети «Сім\’ї» у Великій Грі не будуть досягнуті. Не допустить будь-якою ціною.

Не слід очікувати до 2020 року перегляду конституції з метою зменшення повноважень Президента і переходу до парламентсько-президентської-президентської республіки.

Не слід очікувати ослаблення силового блоку держави (крім армії), навпаки – слід чекати зворотного.

Тому Україна жодним чином не перебуває напередодні формування «олігархічного консенсусу». Навпаки – можна говорити про те, що ми підходимо до «війну всіх проти всіх». До війни, де, вибивши всіх інших, у горло один одному вчіплятся вчорашні соратники.

І іншого шляху немає. Болівару не знести двох.

Віталій Помазанов для \”Хвилі\”

Переклад – газета \”Час\”

peredplata