Генерал-лейтенант міліції Геннадій Москаль каже, що органи державної влади — лише ширма, важливі рішення приймають не чиновники
Останнiм часом у вжитку українських полiтикiв мiцно закрiпилось таємниче поняття \”iнститут смотрящiх\”. Кримiнальний вiдтiнок якого iнколи лякає навiть досвiдчених опозицiонерiв. Як стверджується, нинiшня правляча група паралельно iз призначенням офiцiйних посадових осiб планомiрно розставляє i власних наглядачiв, бiльшiсть iз яких є або близькими друзями президента та його оточення, або ж мають iз ним тiснi бiзнесовi стосунки.
Цiкаво, що самi представники влади не поспiшають спростовувати iснування \”iнституту смотрящiх\”. Як зазначив якось iз цього приводу народний депутат Вадим Колесниченко, у Партiї регiонiв у цьому напрямку немає нiякої стратегiї боротьби. Що ж це за нове таємниче явище в Українi — \”смотрящiє\”? Про це \”Експрес\” розмовляв iз народним депутатом, генерал-лейтенантом мiлiцiї Геннадiєм Москалем.
— Чи можна вважати неформальних кураторiв паралельною владою в Українi?
— Звiсно. Провладний клан призначає своїх людей, як у столицi, так i в регiонах, якi мають виконувати роль такого
собi невсипущого ока. Цi люди призначаються не лише для того, аби наглядати за регiоном, а й для контролю над певними сферами — починаючи вiд дiяльностi мiнiстерств i закiнчуючи комерцiйними питаннями. Без благословення цих людей органи державної та мiсцевої влади — аж до селищних рад, не можуть прийняти жодного серйозного рiшення, i як носiї влади є в цiй ситуацiї абсолютно нiкчемними. Усе вирiшує \”смотрящiй\”: кому i скiльки заплатити, кого купити, яка компанiя має виграти тендер, хто буде начальником мiлiцiї тощо. Без його вiдома нiхто не отримає нi шматка землi, нi комунальної нерухомостi.
— За якими критерiями пiдбирають \”смотрящiх\”?
— Передусiм за ступенем особистої вiдданостi групі, наближеній до Президента. Тобто, знаходять потрібну людину, яка ранiше займалась якоюсь сферою дiяльностi, i ставлять її головною над нею. Наприклад, якщо це стосується контрабанди, то призначають компетентну в цiй сферi людину з кримiнальним минулим. До речi, пiсля минулих парлментських виборiв на мiсцях утворилася справжня черга людей, готових узяти на себе \”тягар\” вiдповiдальностi куратора.
Я знаю випадки, коли цю \”посаду\” в деяких областях купували за великi грошi. Наглядачi — люди малопомiтнi, але всi знають про їхнє iснування. Такий чоловік може працювати радником губернатора чи мера, депутатом обласної ради, головою громадської органiзацiї, очолювати якийсь фонд, або й просто бути безробiтним. Втiм, усi зацiкавленi знають, що саме ця людина, навiть перебуваючи на скромнiй посадi, є найвпливовiшою в областi.
— Мiсцева влада iз цим мириться?
— Мусить. Бо хто не мириться — той вже не влада. Губернатор, мер, прокурор, начальник мiлiцiї, суддi верхнього ешелону — всiх їх скликають на своєрiдне представлення нового \”смотрящого\”. Представляє його, як правило, хтось дуже наближений до серцевини правлячої групи. Усi ж повиннi знати, чиї накази потрiбно виконувати.
На цих представленнях новоспечений \”папiк\” одразу ж оприлюднює стратегiчнi iнтереси своїх босiв i попереджає про те, що буде з тими, хто цi iнтереси не пильнуватиме. Крiм того, кiлька разiв на мiсяць ця своєрiдна масонська ложа збирається десь за мiстом, аби почути побажання \”папiка\” та визначити шляхи їхньої реалiзацiї. Це я говорю про рiвень областi.
Загалом таких \”смотрящiх\” в Українi є декiлька тисяч. Це дуже ефективний мафiозний метод контролювати цiлу країну як по вертикалi, так i по горизонталi. Адже мiсцевi чиновники можуть \”крисятничати\”, тобто щось красти для себе i не дiлитися награбованим iз верхами. А пiд пильним оком наглядачiв вони змушенi дотримуватися субординацiї.
— А чи виконують роль \”смотрящiх\” губернатори, бо ж вони є представниками президента в областях?
— Нi, губернатори лише виконують їхнi вказiвки. Адже голова облдержадмiнiстрацiї — це представник офiцiйної влади, який, як особа публiчна, мусить виглядати вiдносно незаплямованим. А \”папiк\” — представник влади тiньової, тобто справжньої, бо представляє iнтереси \”Сiм\”ї\”. Донецькi вже навчилися не змiшувати цi поняття бодай про людське око.
— Яка \”зарплата\” у таких наглядачiв?
— Головне завдання для наглядача — не отримувати зарплату, а навпаки, забезпечити передачу валiз iз грiшми до Києва. З цих сум вiн має в середньому п\’ять вiдсоткiв. Це хабарi за приватизацiю об\’єктiв державної власностi, перевезення контрабанди, призначення на високi чиновницькi посади, видiлення земель, фiктивнi перемоги на тендерах, неофiцiйнi заробiтки даiшникiв тощо. Менше кiлькох мiльйонiв на мiсяць жодна область у столичний
\”общак\” не возить, тому можете вирахувати приблизну \”зарплату\” цих людей. Тобто, всi вони перебувають на \”госпрозрахунку\” i їхнiй добробут прямо залежить вiд добробуту їхнiх керiвникiв. Хто не справляється i не здає план — того тут же мiняють на iншого.
— Хто переважно звертається до наглядачiв?
— Усi, хто має якiсь проблеми i не бажає їх вирiшувати у законний спосiб. Це можуть бути i великi фiрми, i окремi
громадяни. Усе вiдбувається, як у романi \”Хрещений батько\”: прийшов, вклонився, озвучив питання i пiшов. Через тиждень до прохача телефонують i називають цiну питання. Якщо той погоджується, то \”смотрящiй\” вмикає свiй механiзм i проблема вирiшується миттєво.
— Чи є серед наглядачiв кримiнальнi авторитети?
— Так i чимало. Наприклад, у Києвi наглядає злодiй у законi Антiмос, а допомагає йому ще один кримiнальний авторитет Вася Ушатий. У Запорiжжi — Меган, якому належать майже всi розважальнi заклади мiста та ринок металу. У Донецьку — Гiвi, який у 90-тi починав свою кар\’єру з гри у наперстки, а згодом став головою органiзованої банди та правою рукою одного з народних депутатiв.
Юрiй ГРИЦИК
Джерело
peredplata
