Зведення з кахастанського фронту – понеділок, 10.01.2022.

За останню добу різко підскочила смертність серед вищого командного складу казахських силовиків. Однин начальник обласної поліцейської управи, кажуть, застрелився, другого – полковника місцевого КДБ («КНБ»), начальника департаменту безпеки – було знайдено мертвим з ознаками падіння з висоти. У заступника начальника управління поліції Турксибського району полковника поліції стався інфаркт — чоловік помер прямо на робочому місці. Крім того, двох заступників керівника КНБ Токаєв відправив у відставку.

Цікаву заяву зробив прес-секретар Токаєва – що, мовляв, московські «миротворці» за тиждень залишать країну. Москва і компанія, нагадаю, раніше висловлювали інше бачення своєї ролі у Казахстані. З нетерпінням чекаємо, чиє слово виявиться вагомішим.

Взагалі, з миротворцями є питання. Зазвичай такі війська мають спеціальну форму, їх техніка відповідно маркована. Щоб сторони конфлікту, яких вони замиряють, могли відрізнити миротворців від просто озброєних людей. Ті війська, котрі послані у Казахстан – вони, по ідеї, навіть спеціально проходили навчання із відповідною формою та маркуванням. А тут ОДКБ, по суті, послало кого попало – миротворців для боротьби з терористами, котрі виглядають як звичайні комбатанти. Можливо, зблизька у них можна побачити якісь шеврони, але питання – як здалеку казахи розрізнять їх від «терористів», неясно.

Друге – до сих пір нема надійних свідчень про реальні дії «миротворців» у країні – чим вони там займаються, що вже зробили? А з іншого боку, оця показушність у відправці і приїзді військ ОДКБ – таке враження, що це все далекий аналог введення московських військ у Ічкерію у 90-х, коли намагалися радше справити враження, залякати, вчинити моральний тиск, аніж дійсно завдати поразки і взяти під контроль.

Туреччина заявила, що слід створити об’єднані тюркські сили. Дуже правильно. В кінці-кінців, треба руйнувати монополію РФ на послугу по забезпеченню внутрішньої стабільності. Гіпотетично, якщо два клани у якій-небудь країні воюють між собою, використовуючи народний гнів, вони ризикують втратити контроль над ситуацією і бути змушеними на колінах просити РФ рятувати їх владу. Але, якщо розібратися, таким рятівником, котрий може навести лад у стратегічних сферах, може бути будь-хто, хто має достатньо сил. Тим більше, що якраз Росія набагато більше просить за свої послуги, і заяви Блінкена про те, що росіян складно вигнати зі свого дому, як тільки їх туди запросиш – це свята правда. В очах пересічного казаха московська імперія – це історичний ворог, це виконавець геноциду проти їх нації, і він апріорі не може бути нейтральним. Запрошення такого «миротворця» – це державна зрада. А от, приміром, об’єднані сили Туреччини, України і Грузії тут дійсно могли б бути миротворцями – в сенсі справжніми посередниками між силами всередині країни, котра переживає внутрішню гостру боротьбу. Казахстану, в теорії, ще не пізно звернутися і до Туреччини по такого роду допомогу.

Так, для пересічного диктатора в авторитарній країні військова допомога РФ – це нібито швидкий спосіб зберегти свою владу, але насправді Москва дуже небезпечна, і очевидно схильна міняти своїх маріонеток, в тому числі і шляхом фізичного усунення. Відтак, є прекрасна можливість створити альтернативу Мордору – сили, котрі будуть гарантувати збереження життя і прийнятний режим роботи усім сторонам, не будуть надмірно втручатися у внутрішні справи, а плату за свої послуги будуть брати помірними економічними чи геополітичними категоріями. Як кажуть, «блаженні миротворці».

Ігор Луценко

На фото – білоруські війська в Казахстані