Підступний окупант не даремно вчинив так саме зараз. Дочекавшись результатів проміжних виборів у США, він не лише відчуває втому світу від України, але і всіляко її поглиблює. Агресор продовжує залякувати Європу холодною зимою, нав`язуючи свій вибір між поганим миром і поганою війною. Підвищуючи ціни на енергоносії та збурюючи зсередини громадян країн ЄС, агресор таким чином прагне аби уряди цих держав припинили підтримувати Україну. При цьому, окупант не забуває постійно залякувати нестійке західне суспільство застосуванням ядерної зброї.

Держава-терорист, вдаючи з себе миротворця, цинічним чином прагне здобути зовнішньополітичні бали напередодні майбутнього саміту G20, особливо серед країн Азії, Африки та Південної Америки. Єдине ж у чому зацікавлений окупант – це повне знищення України, хаос і якнайбільша кількість конфліктів у світі. Відтак, потенційна війна між Іраном і Саудівською Аравією, військова агресія Китаю проти Тайваню та інші потрясіння гратимуть росії лише на користь.

Кровожерливий кат намагається зобразити себе у ролі гуманіста, котрий начебто прагне «зберегти життя російських військових і цивільних», проте насправді продовжує точити свою сокиру. Концентруючи свою військову міць, він продовжуватиме обстрілювати та тероризувати українські міста та села й знекровлений Херсон волітиме перетворити на другий Маріуполь.

Так звані «перемовини» для росії слугують лише інструментом задля відновлення сил, підготовки десятків тисяч «чмобіків» і подальшої військової агресії. Будь-який «мир» із брехливим окупантом сьогодні – це відтермінована війна у майбутньому. Зрештою, не варто взагалі в одному реченні ставити поряд із росією слова «перемовини» та «мир». Як і ніколи-ніколи-ніколи не варто вірити росіянам.

                                                                             Максим Кияк, провідний експерт міжнародного напрямку

Мережі захисту національних інтересів «АНТС»