Останнім часом у Чернівецькій області особлива увага прикута до медичних закладів та медичних працівників.
Спочатку потрібно зауважити, що ця галузь, на відміну від інших, є надважливою. І перш за все, тому, що тут ідеться про життя і здоров’я людей.
Скільки б ми не говорили про когось, мовляв, то дуже добра людина,чи, навпаки, – не дуже, у медицині цінується, в основному, професійність. Бо навіть прекрасна людина не завжди є таким же прекрасним лікарем. І тим більше, якщо ця «прекрасна людина» ніколи не вчилася у медичних навчальних закладах. Та й ми не захочемо довірити своє життя, скажімо, хірургові, який не має відповідної освіти.
Тому й лікарів так довго вчать. Аби вони на своїй роботі змогли зробити найменше помилок. Кожна помилка – це може бути чиєсь життя.
Шкода, що не дуже чесні та мудрі політики в Україні часто використовують медиків для своїх власних потреб. Одні ними користуються з одного боку, інші – з іншого.
Так і у нашій області.
Обласна рада, яку НАБУ тепер позбавило голови Мунтяна у зв’язку з підозрою вимагання й отримання хабаря за оренду санаторію «Брусниця», швидкими темпами міняє головних лікарів у лікарнях та медичних установах.
Кажуть, що Іван Мунтян має до цього безпосереднє відношення. Десь хоче землі і майно до рук прибрати, як, наприклад, у психлікарні та обласному кардіоцентрі. А десь свою потрібну людину на посаду через конкурс привести. Отож скрізь ідеться про інтерес власний, підлий і корисливий.
Для досягнення потрібної мети на Буковині не гребують нічим: тут і можливості посади використовуються, і тиск на впливових осіб, і підбір кадрів до конкурсних комісій і т.д. А як останній аргумент почалося використання «злих активних активістів». Це є у нас така порода людей, виведена майданами та нечесними політиками. Їх збирають докупи по 10-15 активістів. Закидають тему для активних дій, пропонують кошти на зарплати і «запускають у цю ж тему».
Активісти є силові агресивні. Є ще й у білих комірцях і камуфляжах. Перші силою «наїжджають» на тих, хто не сподобався замовнику, залякують їх.
Другі приймають заяви, звернення, пікетують, створюють громадську думку і т.д.
На Буковині навчились використовувати і одних, і інших.
Недавно, коли всі сиділи вдома, бо був карантин, ні сіло, ні впало – зібралися активісти у Чернівецькій обласній раді. Вони приймали рішення не допустити Ігоря Шкробанця до конкурсу на заміщення вакантної посади головного лікаря Чернівецького обласного діагностичного центру.
Як з’ясувалося, єдиною причиною цього було те, що він колись перебував у партії регіонів.
І я проти цього був, є і буду. Але дивним видається те, як вдалося зібрати активістів у той момент, коли не може зібратися обласна рада на сесію, коли закриті міста і села, магазини і ринки, перукарні і лазні.
Активісти діють. Чи, може, цими активістами хтось діє?
Коли грізні заяви не дали бажаного результату, конкурс був зірваний тим, що кілька членів комісії не з’явилися на час призначення його. Кажуть, що на цих членів безпосередній вплив мав Іван Мунтян.
І взагалі, багато кажуть про Мунтяна та кадри у медицині. Навіть суми озвучують від 50000 до 70000 доларів за посаду головного лікаря.
Отож, мене зацікавила проблема. Адже я знав, що теперішнє керівництво діагностичного центру було все регіональне. А їхній керівник кілька разів балотувався до обласної ради від партії регіонів. Чому активістів це не цікавить? Чому тільки вибіркова цікавість та вибіркові кандидатури?
Більше того. Один із кандидатів зараз надекларував майна і грошей стільки, що вистачило б півміста на карантині годувати. А його дружина, ні сіло, ні впало, в кінці минулого року отримала подарунок від якоїсь сторонньої людини на суму майже 1 мільйон гривень. Працює ця жінка у відомстві судді Желіка, голови господарського суду області, якого нібито недавно пограбували воїни АТО.
Отож можливості для якихось платежів за посади в окремих кандидатів є. Тепер головне – знайти того, кому занести. Якщо вже знайдений, то, звичайно, Шкробанця до конкурсу не допустять. Бо великі він має шанси і перспективи.
Ще будучи за Ющенка начальником управління охорони здоров’я Чернівецької області, Ігор Дмитрович виявив себе як знаючий фахівець. Він висококласний професіонал. Зокрема, одним з індикаторів роботи його команди є показник малюкової смертності, що зменшився на 40 % з 2006 по 2012 роки (у 2006 Шкробанець став керівником медицини області), показник загальної смертності населення зменшився з 13,5‰ у 2006р. до 12,5‰ у 2012р. (по Україні – 15,6‰). Ще тоді на Буковині командою Шкробанця було закладено фундамент сімейної медицини, реформування первинної медико-санітарної допомоги було насамперед спрямовано на забезпечення високої якості та доступності медичної допомоги, в першу чергу, сільським жителям, мешканцям віддалених гірських районів. Окрім цього, було відкрито обласні комунальні установи: «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ; «Центр реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи»; «Чернівецький обласний центр медичної статистики інженерно-технічного та фармацевтичного супроводу діяльності закладів охорони здоров’я області»; відділення гемодіалізу в Хотинській ЦРЛ; створено мережу центрів ПМСД.
Таких успіхів може досягти тільки високопрофесійний спеціаліст. А сам Ігор Дмитрович Шкробанець закінчив медичний інститут з відзнакою. Проте! Перший запис в трудовій книжці – медичний брат, потім лікар центральної районної лікарні, потім, у 1995, захистив кандидатську дисертацію, а у 2013 році став доктором медичних наук, потім професором. Його докторська дисертація співзвучна з нинішньою медичною реформою. І має безпосередню дотичність до соціальної медицини. Він – автор понад 200 наукових праць. Пройшов трудовий шлях від медичного брата до начальника лікувального управління Національної академії медичних наук України, від асистента до професора. Хоч і не потребує великої похвали цей спеціаліст медицини, але слід зауважити, що почесне звання «Заслужений працівник охорони здоров’я України» він отримав ще у 2008 році з рук президента В.А.Ющенка, серед теперішніх нагород – «Знак пошани Національної академії медичних наук України». Зараз Ігор Шкробанець займає посаду начальника лікувально-організаційного управління Національної академії медичних наук України (а це 30 сучасних клінік, що надають високоспеціалізовану медичну допомогу) та викладає у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця – професор кафедри менеджменту охорони здоров’я.
І що ж його знову повернуло до Чернівців, аби тут на нього вилили цебер помиїв ті, хто зеленого поняття не має у медичній галузі?
- Я вже адаптований до столиці, – розповідає Ігор Дмитрович. – Маю там добру роботу, друзів, сім’ю. але як син своєї матері маю великий синівський обов’язок перед тією людиною, без якої мене б не було ніколи.
Моя мама прожила все життя на Буковині. Зараз їй 86 років. Коли ще були сили, то давала раду собі сама. Зараз їй важко. А до Києва їхати не хоче. Можна її зрозуміти. Адже на старості літ мало кому захочеться змінювати місце проживання. Раніше мені доводилося по 2-3 рази на місяць приїздити до матері. А тепер не можу. Карантин вніс свої корективи: немає автобусів, поїздів.
Я не можу залишити матір на самоті.
Скільки їй відведено, змушений прожити разом з нею.
Тому й маю намір взяти участь у конкурсі на заміщення посади головного лікаря діагностичного центру. Тим паче, що я спеціаліст цієї галузі. А саме діагностичний центр є важливою складовою частиною сімейної медицини.
- А програти конкурс не боїтеся?
- Якщо конкурс буде чесним і якийсь кандидат матиме кращі знання, можливості, покаже кращі результати і буде професійнішим, то нехай. За нього тільки порадію. Головне, щоб конкурс був чесним та збоку на його результати не впливали ні політики, ні влада, ні активісти. Це ж медична галузь. Вона вимагає професіоналізму, а не партійності.
Хтось уже кричить, що це якийсь реванш регіоналів. Ні. Я у Києві співпрацюю навіть із членами «Свободи» в асоціації сприяння охороні здоров’я. Тут не раз допомагав і національно-патріотичним демократичним силам. Нехай про це розповість, якщо захоче, лідер свободівців Буковини. Тим паче, що я тепер не маю жодного відношення до будь-яких партій. Тут тільки професійні аспекти та моральні. Я змушений виконати синівський обов’язок перед матір’ю і Буковиною. А там, як Бог дасть, так і буде.Якщо доведеться попрацювати рік, то можна обумовити це в контракті. Якщо треба буде 10 років, то також все це можливо визначити в умовах контракту.
Отже тепер є зрозумілими мотиви участі у конкурсі Ігоря Шкробанця і його повернення на Буковину.
Але ж чи не має якихось прихованих мотивів той, хто уже налаштував активістів проти?
Хто вирішив тримати медичну галузь у своїх загребущих руках?
Хто взяв під контроль медичні кадри в області і ними розпоряджається так, як собі хоче?
Тому і конкурсній комісії, і прокуророві, і СБУ потрібно продемонструвати професіоналізм і пильність. Адже йдеться про здоров’я та життя тисяч людей не тільки Буковини, а й України.
Петро Кобевко
peredplata
