Україна, а особливо Буковина, надзвичайно багата живописними куточками природи. Нещодавно, за підтримки обласного центру туризму, я разом з групою членів туристичного клубу «Пілігрим» мандрувала українськими Карпатами. Це був восьмиденний похід 1-ї категорії складності, в якому брали участь двоє провідників та шестеро учнів віком від 13 до 17 років. Про цю незабутню мандрівку хочу поділитися своїми враженнями.
Карпати – то справжня перлина природи. Ті, хто замість пасивного відпочинку біля телевізора на дивані надає перевагу мандрівкам поміж гірських полонин та спогляданню чудових гірських панорам, отримують незабутні враження та справжню насолоду, яку тільки здатна дарувати природа. Аби докладно вивчити особливості карпатського краю, мабуть, і цілого життя не вистачить. І хоч наші гори — не Альпи і не Гімалаї, але й вони вимагають до себе серйозного ставлення і, як і будь-які гори, не пробачають легковажності. Отож необхідно пам’ятати, що ставитись до гірських походів слід дуже серйозно і вирушати в мандрівку лише у відповідному взутті, одязі та з підготовленими провідниками.
Наш маршрут протяжністю 140 км почався з села Ясіня — селища, заснованого ще далекого 1583 року. Долаючи нелегкий шлях гірськими стежками, ми мали на меті не тільки побачити неповторні пейзажі Карпат, а й перевірити свої сили. Попри те, що дорога не була легкою, ми отримали незабутні враження від первозданної краси гірських пейзажів, які відкривались перед нашими очима.
Дійшовши наступного пункту маршруту, села Чорна Тиса, ми піднялися до витоку річки з однойменною назвою, яка стрімко несла свої води поміж гірських схилів. Далі через перевал Околи пройшли гори Татарука і Трояска і заночували біля озера Геришаска (Досяска). І тут гори показали свій справжній характер, накривши нас могутньою хвилею сильного дощу та вітру. Але будь-яка негода не страшна тим, хто по-справжньому любить природу і прагне більше про неї дізнатися, отож ми успішно подолали і це випробування та вирушили далі.
Піднялись на вершини гір Стіг, Велика та Мала Близниця, побували на полонині Драгобрат (найвища високогірна лижна база України) і завітали до найвисокогірнішого міста Рахів, відомого вже понад п’ятсот років. Ще півтисячоліття тому це містечко було відоме чисельним купцям і торговцям, що прокладали тут свої торгові шляхи.
Далі наш маршрут проходив найвищим гірським хребтом Чорногора, на якому ми подолали Петрос, Говерлу, Брескул, Туркул, а також побували біля високогірного озера, що має назву Несамовите. Про кожну гору та озеро в Карпатах є свої легенди, які колоритно розповідають місцеві жителі.
В передостанній день мандрівки гори обдарували нас сильною грозою, блискавкою, громом, а на додачу ще й градом. На завершення походу ми не змогли оминути гору Гутин Томнатик – одну із шести двотисячників наших Карпат.
З піднесеним настроєм, сповнені радісними емоціями та незабутніми враженнями, ми завершили свої тижневі мандри Карпатами у селищі Ворохта, звідки вже потягом дісталися рідного міста Чернівці.
Отож, якщо прагнете незабутніх вражень від надзвичайної краси, які дарують гори, неодмінно вирушайте у Карпати!
Інна СИРОТЮК, майстер спорту із спортивного туризму
peredplata
