Зона (не)безпеки. Якби Совиця могла говорити…

Зона (не)безпеки. Якби Совиця могла говорити…  Насправді річки говорять – своєю, «річковою» мовою. Та чи намагаємося ми, люди, у гонитві шаленого сьогодення розуміти водні об’єкти? Чи докладаємо бодай найменших зусиль, аби вони почувалися добре, аби могли служити нам вірою і правдою, як служили пращурам?

Мабуть, ні. І про це не просто «говорить» — волає нещасна Совиця – ліва притока швидкоплинного Прута. Бо саме в її води стікають, за твердженням мешканців села Мамаївці, нечистоти – відходи підприємства з переробки садовини «Букофрут». Совиця вже втратила рибу, та й рака тут тепер жодного не знайти. Річка плаче. Криваво-чорними сльозами своїх вод, забрудненими відходами виробництва яблучного напою («Час», ч. 41 за 6. 10.2011 р.)

Як ми вже писали, «Букофрут» — приватне підприємство, на його територію нікого «без відома керівництва» не пускають. Так було, коли у відповідь на чисельні звернення мамаївчан на місце виїхав наш кореспондент. Так було, коли вже скерував туди своїх працівників очільник Державної екологічної інспекції у області Василь Дутчак…

— Ви не попередили про свій візит – перепрошую, — чемно пояснив, не представившись, молодий чоловік.

І ні екологів – спеціаліста сектору охорони та екологічного контролю водних об’єктів Івана Трубіковського, ні заступника начальника відділу інструментально-лабораторного контролю Тетяну Пентелюк, ані двох журналістів на територію не пустили.

Попри наші запевнення, що прагнемо переконатися та донести до відома громадськості, що «Букофрут» відкрито демонструє свою роботу, що очисні споруди працюють належним чином. І, ймовірно, причиною зникнення риби та забруднення води не є діяльність підприємства. Не вийшло.

Представник лабораторії очисних споруд, як вона відрекомендувалась, п. Галина разом з інженером-енергетиком підприємства та головним енергетиком супроводжували екологів та двох журналістів до місця скиду води. Очисні споруди ми бачили лишень з вікна автомобіля – там теж приватна територія.

… З труби ледь струменіла темно-сіра водичка. Складалося враження, що на час перебування «непроханих гостей» і підприємство, і його очисні споруди значно зменшили свою потужність.

Екологи брали проби води – з труби у місці скиду, вище та нижче за течією – як нам пояснили, на відстані 500 м, у зоні перемішування стічних вод. Пластмасовим відром набирали воду, з пластмасового відра переливали її до ПЕТ-пляшок з-під мінеральної води, на яких було своєрідне «маркування» – чорним фломастером виведено цифри – 1-2-3. Пояснювали, що, згідно з методикою проведення забору води, використовується пластикова тара. «Забирається» у колег, котрі п’ють мінеральну воду. Ця «тара» буцімто обробляється якимось розчином. А як же відро???
І чому у фахівців такої солідної установи немає спеціальних ємностей, контейнерів для забору води на аналізи? І чому маркуванням є напис фломастером на стінці ПЕТ-пляшки ємністю в 1-2 л? Його ж легко можна витерти навіть ненароком… Чи треба саме стільки води для аналізу? І чому третій за рахунком (нижче скиду) забір води з відра наливали у пляшку № 1???

Нам стверджували – все згідно з методикою. Подумалось: хіба при застосуванні екологами подібної «методики» пихаті приватні підприємці стежитимуть за благополуччям якогось там водного об’єкта? Хіба не стверджуватимуть надалі, що, мовляв, лабораторні дослідження не виявили нічого поганого? Виходить, Совиця недаремно плаче?

Інженерні працівники, як і представник лабораторії «Букофрута», в один голос заявляли, що їхні очисні споруди, котрі працюють всього другий рік – найновіші, а оскільки Совиця за гідрологічними характеристиками є неглибоководною, то до скиду доводяться жорсткі норми. І що стічна вода з «Букофрута» за своєю якістю «має побутовий рівень»…

А підприємство їхнє – не якийсь там військовий (розуміємо — «шкідливий») об’єкт, тому вміст забруднюючих речовин не перевищує гранично допустимої концентрації…

Що ж, дочекаємося результатів аналізів проб води із Совиці.

Коли вони будуть – наразі невідомо. Екологи пояснюють, що у часі їх ніхто, мовляв, не обмежує (?!). Дива, та й годі. Бо наразі жодного живого організму у каламутних водах Совиці не видно. Попри запевнення, швидше за все, підставних осіб, котрі нещодавно нижче букофрутівського скиду виловили… щуку.

Сільський голова Мамаївців каже, що коли забруднення річки буде тривати надалі – громада заборонить підприємству скидати туди свої стоки.
А Совиця ж піниться, шепче, благає: незалежних експертів залучайте, незалежних… Не вірте, що все так добре…

Бо, швидше за все, до ріки таки потрапляють не нейтралізовані стічні води, і з цим щось треба робити не завтра, а вже сьогодні. І негайно.

Наталія БРЯНСЬКА

peredplata