«Мені перешкоджають ходити до свого городу дорогою, якою споконвіку користувалися мої батьки, — крик душі 62-літньої мешканки с. Прилипче Заставнівського району Ганни Василівни Юзефович — інваліда ІІ групи, вдови учасника бойових дій. – Річ у тім, що через родинні проблеми я не встигла узаконити свою землю. Цим скористався сусід, що проживає у селі не так давно. Він встановив на дорозі браму та переконав комісію з райцентру, що це все законно. Сесія сільради, яка відбулась у травні, дійшла висновку, що питання треба вивчати. Однак після виїзду на місце депутати вирішили не втручатися: мовляв, брама вже стоїть, а на карті села за 1982 р. дороги до городу вже немає. Виходить, з 1982 р. я ходила дорогою, що пролягала чужою територією? Але ж це неправда – звідки мені було знати, що ця дорога на новій карті Прилипчого не позначена? У мене збережені всі документи з 1946 р., коли моя мама купила хату у господаря Шіллера. Чому депутати та сільський голова захищають молодих? Адже є ще живі свідки, котрі точно знають: цією дорогою свого часу завжди гнали на пасовище колгоспну худобу, усі сільські люди постійно ходили нею без будь-яких перешкод».
У сільській раді Прилипчого повідомили, що насправді земельна ділянка площею 0,06 га закріплена за придбаним нещодавно домоволодінням. Дорога до городу Ганни Юзефович була здавна, але тоді просто попередні господарі дозволяли проїжджати через свій город. Нинішні вже неодноразово доводили разом з райземкомісією, що на карті дорога не відмічена. А оскільки часто на обійстя сусідів заходять чужі кури, собаки, навіть коні, то молоді люди вирішили поставити ворота. Вони на замок не зачиняються, а тому, коли комусь треба проїхати, їх легко можна відчинити та зачинити знову. Сусіди пообіцяли, що коли виготовлятимуть документ на право власності, не приватизовуватимуть ділянку, яку займає дорога. Цей крок пояснили повагою до Ганни Юзефович. Сільрада підтримала таку пропозицію.
Наталія БРЯНСЬКА
peredplata
