«Уже третій рік чекаю звання матері-героїні, — крик душі матері шістьох дітей Віоріки Заболотнюк з села Черепківці Глибоцького району. – Ще в 2008 році подала всі документи до сільради. І от восени 2010 року жінки з села отримали і звання, і гроші, а я до цього часу — ні. Сказали, що документи загубилися. Довелося цього року знову все збирати і нести до району. Тепер кажуть чекати. Та скільки ж можна? Бо грошей конче потребую. За останні п’ять років чотири рази була вода в хаті. Тепер там грибок і неможливо жити. Живу у сестри. Мені виділили земельну ділянку і я хочу хоч щось збудувати, аби на зиму вже туди перейти. Мала велику надію на ту разову допомогу від держави матерям-героїням. Але не судилось. Тільки б тепер документи ніде не загубились. Бо як же можна так по-нехлюйському ставитися до документів? Чому за це ніхто не несе відповідальності?»
В Глибоцькому управлінні сім’ї, молоді та спорту нам повідомили, що дійсно пані Вікторія ще в 2008 році подала документи на отримання звання матері-героїні. Документи було скеровано до обласного управління. Там вони і зникли. Тепер з Києва прийшло офіційне повідомлення, аби повторно подати документи. Загалом, по Глибоцькому району ще зо 600 матерів не отримали звання. Нещодавно з Києва знову прийшов лист, аби потворно відіслати документи на 40 матерів, бо вони десь у міністерстві загубились. В управлінні нас запевнили, що вже найближчим часом пані Віоріка таки отримає звання та допомогу.
Ми ж, у свою чергу, на це теж сподіваємось. А що стосується недбайливих чиновників, у котрих губляться документи, що вирішують долю людей, то треба, аби вони відповідали за свої помилки. Правда, як нам стало відомо, ті службовці, котрі загубили документи пані Віоріки, в обласному управлінні сім’ї, молоді та спорту вже не працюють.
Підготувала Надія Вірна
peredplata
