Долину річки Хунза (кордон Індії і Пакистану), називають “оазисом молодості”. Тривалість життя мешканців цієї долини – 110-120 років.Вони майже ніколи не хворіють, виглядають молодо. Отже, існує певний спосіб життя, що наближається до ідеального, коли люди почувають себе здоровими і щасливими, не старіють, як в інших країнах, вже до 40-50-літнього віку. Цікаво, що жителі долини Hunza, на відміну від сусідніх народностей, зовні дуже схожі на європейців.
Хунзи купаються в крижаній воді навіть при 15 градуснім морозі, до ста років грають в рухливі ігри, 40-літні жінки у них виглядають як дівчата, в 60 років зберігають стрункість і витонченість фігури, а в 65 років ще народжують дітей. Влітку вони харчуються сирими овочами та фруктами, взимку – висушеними на сонці абрикосами і пророщеними зернами, овечої бринзою.
Цікаво ще одне у жителів є період, коли фрукти ще не дозріли – він зветься «голодною весною» і триває від двох до чотирьох місяців. У ці місяці вони майже нічого не їдять і лише раз на день п\’ють напій з сушених абрикосів. Такий режим харчування зведений в культ і строго дотримується.
У книзі «Хунзи – народ, який не знає хвороб» Р. Бірхер підкреслює наступні дуже істотні переваги моделі харчування в цій країні
– перш за все воно вегетаріанське;
– велика кількість сирих продуктів;
– у щоденному раціоні переважають овочі і фрукти;
– природні продукти, без всякої хімізації приготовлені із збереженням всіх біологічно цінних речовин;
– алкоголь і ласощі споживають винятково рідко;
– дуже помірне споживання солі; продукти, вирощені тільки на своєму вітчизняному грунті;
– регулярні періоди голодування.
До цього треба додати й інші фактори, що сприяють здоровому довголіттю. Але спосіб харчування має тут, поза сумнівом, дуже істотне, вирішальне значення.
В 1963 році в Хунзе побувала французька медична експедиція. В результаті проведеного нею перепису населення було з\’ясовано, що середня тривалість життя у хунзакутів становить 120 років, що вдвічі перевищує цей показник серед європейців. У серпні 1977 року в Парижі не міжнародному раковому конгресі було зроблено заяву «згідно з даними геоканцерології (науки з вивчення ракових захворювань в різних регіонах світу)повна відсутність ракових захворювань має місце тільки серед народності хунза».
У квітні 1984 р. одна з гонконзьких газет повідомила про наступний дивовижний випадок. Один з хунзакутов, якого звали Саїд Абдул Мобут, який прибув в лондонський аеропорт Хітроу, здивував працівників еміграційної служби, коли пред\’явив паспорт. Згідно з документом, хунзакут народився в 1823 році і йому виповнилося 160 років. Що супроводжував Мобуда мулла зазначив, що його підопічний вважається святим в країні Hunza, що славиться своїми довгожителями. У Мобуда відмінне здоров\’я і здоровий глузд. Він чудово пам\’ятає події, починаючи з 1850 р.
Про свій секрет довголіття місцеві жителі кажуть просто будь вегетаріанцем, завжди фізично постійно рухатися і не міняй ритму життя, тоді і проживеш років до 120-150.
peredplata
