«Не маємо змоги користуватися програмою екранного доступу «JAWS», — крик душі інвалідів по зору м. Чернівці, від їхнього імені Галина Гродецька. — Куди ми вже лишень не зверталися – всі стверджують, що ця програма є освітньою, а не засобом реабілітації. Як же з цим погодитися, коли насправді тільки за її допомогою ми у мережі Інтернет можемо прочитати будь-яку книгу, подивитися фільм чи поспілкуватися з друзями. Або ж прочитати інструкцію з використання того чи іншого медпрепарату, адже шрифтом Брайля їх не друкують… Більшість же Інтернет-ресурсів недоступні для інвалідів по зору (а шрифтом Брайля випускаються лишень три друковані видання — що сказала б зряча людина, якби їй запропонували такий «широкий» вибір?).
Нам почасти проблематично виходити з дому, отож доступність цієї програми стала б у великій нагоді. Конституцією України, Конвенцією ООН з прав інвалідів, Законом України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» гарантоване забезпечення доступності інформації для інвалідів по зору. Чому ж на практиці цього немає? Магнітофони, які видаються (й то не щороку, адже у минулому році і їх не видавали) інвалідам по зору, громіздкі та незручні, до того ж, їх сервісного обслуговування ніхто не забезпечує через відсутність, як нам пояснюють, запасних частин. Чому, виходячи з того, що маємо на сьогодні, не можна внести до наявного переліку технічних засобів реабілітації комп’ютерів та програми екранного доступу «JAWS» чи запровадити на цю програму ціну та вартість її встановлення відповідно до доходів інвалідів по зору?»
Як пояснюють у Департаменті соціального захисту населення ОДА, згідно з постановою Кабінету міністрів України №321 від 05. 04. 2012 року «Порядок забезпечення технічними засобами реабілітації інвалідів…», наразі органи соцзахисту не забезпечують інвалідів по зору програмами екранного доступу «JAWS». Галина Гродецька вже зверталася з цього приводу до департаменту раніше і отримала чітку відповідь. Однак працівники департаменту не відхиляють можливості скерування клопотання буковинських інвалідів по зору до Міністерства соціальної політики України.
Директор Міжрегіонального центру реабілітації інвалідів Орест Микицей повідомив, що на базі очолюваного ним закладу інваліди по зору не проходять реабілітацію саме через відсутність необхідного обладнання. Воно дуже дороговартісне і придбати наразі його практично неможливо.
Від редакції. Але можливо ж отримати належні з цього приводу консультації, ініціювати це питання, налагодити співпрацю з українськими тифлоцентрами, звернутися до громадських організацій. Чекаємо реакції й УТОСу, адже саме тут найперше мають перейматися проблемами інвалідів по зору. Ми ж готові надавати інформаційну підтримку.
Наталія Брянська
peredplata
