Народна трибуна
Крик душі
«Не можу узаконити земельну ділянку, якою користуюся впродовж багатьох років, — крик душі мешканки с. Замостя Вижницького району Аксенії Василівни Артем. — Наділ площею 0, 50 га записаний на моє ім’я у «шнуровій книзі», але сільська влада не хоче його законно оформити на мене. Річ у тім, що свого часу в сільраді мене попросили віддати частину земельного наділу (0, 03 га), котрим я користувалася, на дорогу, і я, порадившись з дітьми, погодилася. Але згодом дорогу облаштували дамбою, і потреба віддавати той шматок землі відпала. З часом ця частина ділянки з якогось дива опинилася у користуванні моєї сусідки, а коли я почала кампанію з приватизації, аби узаконити свій наділ, то з’ясувалося, що до 0, 50 га не вистачає отих злощасних трьох сотих. Звернення до нинішнього сільського голови жодного результату не дають, а землевпорядниця, нічого до пуття не пояснюючи, зверх-ньо розмовляє не лише зі мною, а й з моєю донькою. Куди лишень ми не зверталися, звідусіль отримуємо відписки, мовляв, вирішення нашого питання належить до компетенції сільської ради. Допоможіть повернути незаконно відібрану у мене частину земельної ділянки, аби я мала у власності не 0, 47 га, а законних 0, 50 га!»
«Не можу узаконити земельну ділянку, якою користуюся впродовж багатьох років, — крик душі мешканки с. Замостя Вижницького району Аксенії Василівни Артем. — Наділ площею 0, 50 га записаний на моє ім’я у «шнуровій книзі», але сільська влада не хоче його законно оформити на мене. Річ у тім, що свого часу в сільраді мене попросили віддати частину земельного наділу (0, 03 га), котрим я користувалася, на дорогу, і я, порадившись з дітьми, погодилася. Але згодом дорогу облаштували дамбою, і потреба віддавати той шматок землі відпала. З часом ця частина ділянки з якогось дива опинилася у користуванні моєї сусідки, а коли я почала кампанію з приватизації, аби узаконити свій наділ, то з’ясувалося, що до 0, 50 га не вистачає отих злощасних трьох сотих. Звернення до нинішнього сільського голови жодного результату не дають, а землевпорядниця, нічого до пуття не пояснюючи, зверх-ньо розмовляє не лише зі мною, а й з моєю донькою. Куди лишень ми не зверталися, звідусіль отримуємо відписки, мовляв, вирішення нашого питання належить до компетенції сільської ради. Допоможіть повернути незаконно відібрану у мене частину земельної ділянки, аби я мала у власності не 0, 47 га, а законних 0, 50 га!»Писк влади
Сільський голова с. Замостя Андрій Юрійович Приймак:
— Справа, про яку йдеться, перебувала на розгляді у депутатів, і насправді все не так, як описує Аксенія Василівна. Просто раніше не було надто точних приладів для вимірювання земельних наділів, і тому їй, як і всім решта, міряли землю спеціальною «клюкою». Коли жінка звернулася до сесії з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації та почала її виготовляти, проектувальник точно виміряв землю і чітко визначив її площу – 0, 47 га 700 кв. м. Вона погодила акт виготовлення технічної документації, дала його на затвердження, а згодом раптом передумала… Депутати виходили на місце, вони встановили, що старі межові знаки на місці, ніхто нічого не змінював та нікому не давав. Більше того, за Аксенією Артем зареєстровано два господарства, одним з яких володіє її син і, за нашими даними, насправді він має у користуванні ще не приватизований земельний наділ більший, ніж гранично допустима на території сільради норма (0,60га) у 15 сотих. Тому сільрада може піти назустріч Аксенії Василівні, але в тому випадку, коли свої наділи приватизують інші сусіди й у них виявиться землі більше, ніж належить за нормами. Або ж коли буде інша вільна земельна ділянка, зможемо їй додати до норми чи надати в оренду, нехай звертається.
Стосовно зверхнього ставлення землевпорядника до Аксенії Артем, сільський голова обіцяє поспілкуватися з працівниками та нагадати їм, що вони займають відповідальні державні посади та що на роботі власним емоціям не має бути місця.
Сільський голова с. Замостя Андрій Юрійович Приймак:
— Справа, про яку йдеться, перебувала на розгляді у депутатів, і насправді все не так, як описує Аксенія Василівна. Просто раніше не було надто точних приладів для вимірювання земельних наділів, і тому їй, як і всім решта, міряли землю спеціальною «клюкою». Коли жінка звернулася до сесії з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації та почала її виготовляти, проектувальник точно виміряв землю і чітко визначив її площу – 0, 47 га 700 кв. м. Вона погодила акт виготовлення технічної документації, дала його на затвердження, а згодом раптом передумала… Депутати виходили на місце, вони встановили, що старі межові знаки на місці, ніхто нічого не змінював та нікому не давав. Більше того, за Аксенією Артем зареєстровано два господарства, одним з яких володіє її син і, за нашими даними, насправді він має у користуванні ще не приватизований земельний наділ більший, ніж гранично допустима на території сільради норма (0,60га) у 15 сотих. Тому сільрада може піти назустріч Аксенії Василівні, але в тому випадку, коли свої наділи приватизують інші сусіди й у них виявиться землі більше, ніж належить за нормами. Або ж коли буде інша вільна земельна ділянка, зможемо їй додати до норми чи надати в оренду, нехай звертається.
Стосовно зверхнього ставлення землевпорядника до Аксенії Артем, сільський голова обіцяє поспілкуватися з працівниками та нагадати їм, що вони займають відповідальні державні посади та що на роботі власним емоціям не має бути місця.
Підготувала Наталія БРЯНСЬКА
peredplata
