Першого вересня пішли до школи школярі. І у 4-у гімназію прийшли учні. І ті, хто вчиться у молодших класах, що розташовані на вулиці Лесі Українки навпроти «Сорбонни». Святково вбраних діток вели батьки до школи через сквер, де сиділи сизоносі завсідники харчевні «Сорбонна» з довгоногими дівчатами біля жердин цього закладу.
Вони пили горілку, пиво, палили цигарки і говорили по-сороміцьки російською мовою. Діти питали батьків, що означає слово «Сорбонна». Батьки відповідали, що це один із найдревніших, найкращих університетів Европи, який знаходиться у Парижі. Малі діти не знали, що таке університет. То питали: «А що в університет треба ходити, аби пити пиво і лазити по нікелевих жердинах?» І не змогли батьки відповісти на це нічого своїм дітям. А допитливі дітки запитували:
– А хто це серед столиків «Сорбонни» стоїть у бронзі на постаменті. Це студент Сорбонни?
– Ні, – казали батьки. – Це буковинський соловій Юрій Федькович.
– А він також п’є пиво? – питали діти.
І батьки не мали, що відповісти. Вони просили, аби на це питання дали відповідь депутати міськради Чесанов (власник «Сорбонни») та інші. А ще просили вони голову обласної організації Спілки письменників України Василя Васкана, аби він забрав свого великого колегу Юрія Федьковича з такої «Сорбонни» і відніс його у далекі і високі Карпатські гори. Бо встидно перед світом і дітьми.
Петро КОБЕВКО
peredplata
