Умене є студентський друг. Ми з ним зовсім не схожі. Різні характерами, зовнішністю, діяльністю. Можна сказати, цілковиті антиподи. І тому дружимо вже довго, доповнюючи один одного.
Я бунтую, товариш байдуже дивиться на тих, хто при владі, і тих, хто хоче влади. Він не ходить на мітинги і демонстрації, не гукає «Ганьба!» і «Геть!». Він живе як уміє. Я думав, що він змирився з тим, що є і що буде. Але днями побачив його таким, яким не бачив ніколи. Його ніхто не міг вивести із себе, знервувати.
А тут місця собі не знаходить чоловік:
— Я — погана людина! – заявив він мені.
— Що ти на себе наговорюєш? – питаю.
— А хто я тоді такий, коли щодня бачу, як руйнують мою державу, і мовчу? Я щодня пересуваюся цими, з дозволу сказати, дорогами, вбиваю своє авто, витрачаю бензин, за який плачу свої гроші, нервую у довжелезних заторах, втрачаю час і… мовчу. І таких, як я, мільйони. То хто ми після цього? Чому мовчимо? Чому не вийдемо на ці дороги і не зметемо цю владу, яка нездала ні до чого?
Вони не їздять уже шляхами України. Вони вже літають над нами. Вони насміхаються з нас. І вважають, що будуть насміхатися вічно. Вони нас зневажають. Бо не ставилися б так до людей, якби їх шанували. Але ми не шануємо себе самі. Тому й маємо таку владу, на яку заслуговуємо.
Порядна влада мусить себе поводити порядно. Негідна влада веде себе негідно. І вишукує тисячі причин, аби словами виправдати свою непорядність. Якби у селі Мамаївці депутати поважали себе, а голова подав приклад поваги, то вони б першими перекрили рух на кільці. Або зробили дорогу. Своїми силами, коли не хоче її робити влада районна та обласна. І жодних виправдань тут нема і не буде.
Вони вже давно підняли би своїх виборців та очолили похід на Кіцмань, де б вимагали від влади зробити дорогу. Якщо районна влада не робить, то разом з іншими селами пішли б на Чернівці. Якщо обласна влада не зробить, то разом з іншими областями пішли б на Київ. І змели б ту владу, яка веде нас до прірви.
Нам виходу не дають. Ми вбиваємо свої авто на дорогах, за утримання яких платимо гроші. Замість того, щоб ремонтувати, нас заспокоюють балачками, що 98 відсотків доріг відремонтовано. Невже ці 2 відсотки припали на Чернівецьку область? То чому тоді погані дороги у Галичині, на Поділлі і Волині, на Сході і Заході, на Півдні і Півночі? Вони нам брешуть, а ми слухаємо. Невже віримо?..
Невже не бачимо під ногами і під колесами, що діється? Бачимо, ходимо, їздимо, нервуємо і… терпимо. Хоча ні! Нам не раз доводилося бачити, як знервовані водії свою лють вихлюпують один на одного. Ніби власник «Лексуса» винен, що його колега, власник «Славути», не встигає на роботу. І той зі «Славути» б’є того, що у «Лексусі». Чи навпаки, не має значення. Вони б’ють один одного, а Азаров у той час заявляє на весь світ, що дороги у нас на 98 відсотків відремонтовані. Аби він так ними їхав, як казав.
Місто Чернівці перетворилося в цілковиту руїну. До всіх погодних катаклізмів додалися ще й вибори. Кандидат у народні депутати, секретар міськради Віталій Михайлішин, напевне, дуже хотів сподобатися виборцям. У період перед-виборчої боротьби було розрито півміста. Почалася бурхлива діяльність на вулицях Каспрука, Боярка, Б. Хмельницького, Ентузіастів та інших. Вона бурлила рівно до виборів. Що встигли зробити, те й залишилося. А не встигли, то маємо те, що маємо. Михайлішин вибори програв, гроші на вибори пущені на вітер. І дорожня техніка зупинилася. Вулиці перетворилися у напрямки. Хто і коли буде їх робити, знає тільки Бог, Михайлішин і Папієв.
На всіх вулицях Чернівців баюри і ями вже досягають півметра глибини.
Недавно ми спробували уже іншими методами впливати на владу, ніж було досі, бо попередні наші казання, прохання і присоромлення Папієва і Михайлішина не дали жодного результату. Зараз ми виставляємо біля «найкращих» ям і баюр портрети очільників міста та області. Вони посміхаються до всіх водіїв. Ні. Вони насміхаються з нас. Кожній такій ямі присвоєно відповідне ім’я. Наприклад, «Яма імені губернатора Папієва» чи «Яма імені очільника Михайлішина».
Побачивши ці назви, водії зупинялися і пропонували замість їхніх усміхнених портретів ставити хрести з написами дати появи та можливої дати зникнення ями. Тобто дати закінчення панування і покращення партією регіонів нашого краю, де варто жити. Водії для цієї святої справи збирають кошти. А ще багато з них висловили пропозицію на кожнім авті у Чернівцях та області на заднє скло приліпити напис «Моє авто вбиває Папієв», а у Чернівцях додати ще й «Михайлішин». У Кіцманському районі – «Унгурян», у Вижницькому – «Ткачук», у Сокирянському – «Козак», у Сторожинецькому – «Федорович»… І так в усіх районах. Спробуймо ще й такий хід.
Якщо не допоможе, то нехай вибачають: буде бунт. І народ таки переможе нікчемну владу регіоналів, яка веде нас у прірву.
Петро КОБЕВКО
Р.S. Недавно вже розвалився міст через Дністер в Атаках. Валиться міст у Звинячині… Валиться все. І ми терпимо. Допоки?!
peredplata
