\”Розрита могила\” на сцені чернівецького \”Голосу\”

Цими весняними днями духовно-мистецький центр «Голос» порадував Чернівці прем’єрою, а саме – містерією «Розрита могила» за творами Тараса Шевченка.

"Розрита могила" на сцені чернівецького "Голосу"

Мушу визнати, що йдучи на виставу, дещо сумнівалася, чи вдасться колективу саме така складна робота. Але буквально на перших хвилинах дійства переконалася в тому, що можливості самобутніх творчих особистостей не мають меж. Нанизавши на сюжет намисто пророчих рядків геніального Кобзаря, режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України Петро Колісник разом з акторами запропонували глядачам усвідомити, до чого призвела державу Україну бездумно підписана у січні 1654 року гетьманом Богданом Хмельницьким Переяславська угода з москальською імперією зла. Тоді Україна перебувала на вістрі виборювання своєї Волі. Сьогодні спіраль історії знову стискається. Знову ми – на межі втрати Держави, національної ідентичності. І Тарасові слова знову не дають спокою, звучать, наче ось тільки-но написані. Знову й знову Великий Тарас закликає нас пильнувати, не проспати вистраждану Незалежність:

«Ви-розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру».

Сьогодні, коли московський чобіт топче нашу землю, знищує найкращих, патріотичних, свідомих українців, ми не маємо права спокійно спати, їсти, веселитись. Ми маємо ще й ще раз звертатись до Кобзаря і діяти, як він нас невтомно вчить крізь століття.

Упродовж майже двох годин по-новому звучали знайомі з дитинства Шевченкові вірші. Новий зміст вкладали в них гарячі небайдужі серця акторів, які щиро й органічно несли до глядача Тарасовий заклик захистити волю. Допомагали сприйняттю дійства мінімалістська виразна сценографія, могутня енергія нації, закодована в стародавніх автентичних вишиванках, проникливі, гармонійно поєднані хормейстером Анастасією Костюк голоси учасників театру-студії «Гердан». Не маю права навіть окремо виділити когось із 20 учасників вистави, адже кожен вніс свій неповторний діамантовий відблиск у мереживо містерії, яку розігрували буквально в кількох сантиметрах від глядачів, в рази посилюючи неповторні відчуття та емоції.

Цю прем’єрну виставу можна буде ще переглянути 21, 25 і 26 березня у приміщенні театру-кафе «Голос» по вул. Поповича,4. А завтра, 13 березня, у приміщенні обласної філармонії пройде вистава «Українські пісенні старожитності», яка є неодмінною складовою репертуару колективу впродовж 20 років – від його народження у 1995.

Окремо хочу звернути увагу на програмки, які випускають до кожної вистави. Цей скромний чорно-білий листочок формату А-4, складений утроє, несе в собі колосально вичерпну, дбайливо дібрану інформацію як про виставу та діючий репертуар, так і про весь колектив. Окрім того, ще й спонукає замислитись, куди і для чого ви йдете цієї миті. Ось тут варто повчитися тим інституціям, які люблять випускати пафосні, проте бездумні буклети, проспекти, альбоми, монографії та іже з ними. Не витрачайте, панове, надарма гроші. Поділіться з духовно-мистецьким центром «Голос» – тут їх використають гідно і з користю для всіх, подарують чудові вистави, які зроблять нас трішки кращими і вищими.

Наразі хочу від імені редакції «Часу» щиро привітати колектив «Голосу» та «Гердану» зі славним 20-річним ювілеєм. Нехай вам надалі надокучають лишень творчі муки, хай вас люблять глядачі і множаться акторські династії. Слава Україні!
Тетяна Кратко

Новини Партнерів