Цими весняними днями духовно-мистецький центр «Голос» порадував Чернівці прем’єрою, а саме – містерією «Розрита могила» за творами Тараса Шевченка.
Мушу визнати, що йдучи на виставу, дещо сумнівалася, чи вдасться колективу саме така складна робота. Але буквально на перших хвилинах дійства переконалася в тому, що можливості самобутніх творчих особистостей не мають меж. Нанизавши на сюжет намисто пророчих рядків геніального Кобзаря, режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України Петро Колісник разом з акторами запропонували глядачам усвідомити, до чого призвела державу Україну бездумно підписана у січні 1654 року гетьманом Богданом Хмельницьким Переяславська угода з москальською імперією зла. Тоді Україна перебувала на вістрі виборювання своєї Волі. Сьогодні спіраль історії знову стискається. Знову ми – на межі втрати Держави, національної ідентичності. І Тарасові слова знову не дають спокою, звучать, наче ось тільки-но написані. Знову й знову Великий Тарас закликає нас пильнувати, не проспати вистраждану Незалежність:
«Ви-розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру».
Сьогодні, коли московський чобіт топче нашу землю, знищує найкращих, патріотичних, свідомих українців, ми не маємо права спокійно спати, їсти, веселитись. Ми маємо ще й ще раз звертатись до Кобзаря і діяти, як він нас невтомно вчить крізь століття.
Упродовж майже двох годин по-новому звучали знайомі з дитинства Шевченкові вірші. Новий зміст вкладали в них гарячі небайдужі серця акторів, які щиро й органічно несли до глядача Тарасовий заклик захистити волю. Допомагали сприйняттю дійства мінімалістська виразна сценографія, могутня енергія нації, закодована в стародавніх автентичних вишиванках, проникливі, гармонійно поєднані хормейстером Анастасією Костюк голоси учасників театру-студії «Гердан». Не маю права навіть окремо виділити когось із 20 учасників вистави, адже кожен вніс свій неповторний діамантовий відблиск у мереживо містерії, яку розігрували буквально в кількох сантиметрах від глядачів, в рази посилюючи неповторні відчуття та емоції.
Цю прем’єрну виставу можна буде ще переглянути 21, 25 і 26 березня у приміщенні театру-кафе «Голос» по вул. Поповича,4. А завтра, 13 березня, у приміщенні обласної філармонії пройде вистава «Українські пісенні старожитності», яка є неодмінною складовою репертуару колективу впродовж 20 років – від його народження у 1995.
Окремо хочу звернути увагу на програмки, які випускають до кожної вистави. Цей скромний чорно-білий листочок формату А-4, складений утроє, несе в собі колосально вичерпну, дбайливо дібрану інформацію як про виставу та діючий репертуар, так і про весь колектив. Окрім того, ще й спонукає замислитись, куди і для чого ви йдете цієї миті. Ось тут варто повчитися тим інституціям, які люблять випускати пафосні, проте бездумні буклети, проспекти, альбоми, монографії та іже з ними. Не витрачайте, панове, надарма гроші. Поділіться з духовно-мистецьким центром «Голос» – тут їх використають гідно і з користю для всіх, подарують чудові вистави, які зроблять нас трішки кращими і вищими.
Наразі хочу від імені редакції «Часу» щиро привітати колектив «Голосу» та «Гердану» зі славним 20-річним ювілеєм. Нехай вам надалі надокучають лишень творчі муки, хай вас люблять глядачі і множаться акторські династії. Слава Україні!
Тетяна Кратко
peredplata
