З Буковини на навчання в рамках другого етапу 4-ї хвилі часткової мобілізації, що розпочався 1 березня, цього тижня відправилися майже 160 мобілізованих. Серед них – і колишні строковики, яких свого часу загартувала армія, з відповідним військовим фахом, і молоді буковинці, котрі ще не проходили строкової служби. Хлопців прийшли проводжати батьки, дружини, діти, друзі.
…36-літній чернівчанин Сергій Майло — волонтер. Лише минулої середи чоловік приїхав з Дебальцевого, куди для потреб військових разом з друзями відганяли автомобіль. Сьогодні ж він — мобілізований, готовий захищати рідну землю від підступного ворога. Спеціальність Сергія – водій-електрик. Розповідає, що якщо чогось не вистачатиме, передадуть з дому: він має власне спорядження, придбане за волонтерську діяльність: щитки, тактичні окуляри, бронежилет.
— Їду з почуттям обов’язку перед Україною. Аби все це скоріше закінчилося і настав мир. Аби ні моя донечка, ні інші діти не знали, а хто бачив та пережив, забули, що таке війна.
Мати Сергія Марія Петрівна щоразу чекала його повернення, як волонтера, а тепер чекатиме уже як військового…
Донечка Яна навчається у школі й уже давно разом з друзями допомагає армії – у вільний час плетуть маскувальні сітки, «кікімори», збирають кошти. Тепер ця амуніція може стати в нагоді й її таткові…
27-літній Женя, як і Сергій, також свого часу відслужив. Він – артилерист, механік-водій. Повістку отримав 20 лютого, а вже сьогодні з побратимами їде до навчального центру. Вдома залишаються дружина Лєна, маленька донечка Ірочка, батьки та бабусі. Хлопець каже, що їде найперше з почуття обов’язку перед батьками та власною родиною.
Серед мобілізованих – Марічел Тинку з Тернавки Герцаївського району. Досвідчений військовий – служив на Далекому Сході, згодом — в Західній групі військ у Німеччині. Має військову спеціальність – «навідник-оператор БМП». Марічелу 48 років, він – доброволець.
— Не хочу, щоб ворог дійшов сюди, щоб під бомбами опинилися наші міста і села. Обов’язково повернуся живим.
Про щасливе повернення додому мріє 44-літній зв’язківець Володя зі Ставчан, що на Хотинщині. Так склалося, що вдома на чоловіка ніхто не чекає: батьки померли, сім’ї не створив. Володя розповідає про це з гіркотою та тремтінням у голосі, а я намагаюся його підбадьорити: у сорок років, мовляв, життя лишень починається. А по поверненні додому обов’язково знайдеться і та єдина, для котрої саме він стане опорою у житті.
— Це вже третя відправка від початку 2-го етапу 4-ї хвилі мобілізації, — пояснює Валерій Мовчанюк, заступник обласного військового комісара. — Сьогодні хлопці їдуть до навчальних центрів «Десна» (танкові і сухопутні війська), «Дівички» (артилеристи) Чернігівської області та до навчального центру для десантників на Житомирщину. Навчатимуть їх 25 днів, опісля всі будуть розподілені по частинах, де пройдуть бойове злагодження. Там вирішуватимуть, хто поїде в зону АТО, а хто залишиться при частині.
…Після шикування на плацу та короткого інструктажу військовиків з напутніми словами до мобілізованих звернулися владика Онуфрій (Київський патріархат) та настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці отець Василь Угрин.
— Ми молимося і просимо Бога, аби ангел-хоронитель був при кожному і всякому, хто вірить і не вірить. Вас чекають вдома батьки. Сім’ї, діти. Бережіть себе. Прошу, аби всі мали хрестики: хрестик оберігає того, хто його носить. Будьте чисті душею, покайтеся, посповідайтеся. Будьте мужніми, відповідно реагуйте на біду, аби вона вас не спокусила. Бо ж війна страшна, — сказав владика.
Після щирої молитви та окроплення свяченою водою багато хто не відпускав духівників – підходили, схиляли голови та просили благословення. Священнослужителі подарували мобілізованим хрестики та кожному – маленькі іконки, які можна носити біля серця. А поруч наших хлопців вже чекали автобуси, аби доправити їх на залізничний вокзал до Київського потяга…
«Повертайтесь обов’язково живими!» — попрощалися з хлопцями і ми з колегами…
Наталія БРЯНСЬКА
peredplata
