КОМУ ГРАЄ \”КОНТРАБАС\”?

\”Контрабасом\” українці нерідко називають контрабанду. Останнім часом до цього явища прикута увага громадськості – адже спроби боротьби з ним сколихнули суспільство. У сучасній Україні за допомогою контрабанди нажиті великі статки деяких діячів, які впливають на важливі процеси у державі. А контрабанда тісно пов\’язана з корупцією. Хто ж отримує від неї значну користь?
Трохи історії
Це явище відоме з античних часів. Якщо є дефіцит якогось товару, і ціни на нього помітно різняться у сусідніх країнах, то неминуче існуватиме спокуса заробити на різниці. Цей прибуток забирає держава за рахунок митних зборів й обмежень. Але присмоктатися до грошових потоків прагнуть і приватні ділки. \”Контрабас\” веде свою мелодію навіть там, де кордони охороняються щільно.
У часи СССР країна була обнесена колючим дротом, а солдати у зелених кашкетах відкривали вогонь по порушникам кордону, серед яких були й звичайні контрабандисти. Мешканці прикордонної зони знали таємні стежинки й користалися ними. Проте справді великі гроші за допомогою торби на плечах не заробиш. Тут потрібний транспорт – залізничний, автомобільний, повітряний, водний. Найкращі можливості мали моряки: на великому судні можна переховати значні партії товару. Колись на весь Союз прогриміли контрабандні оборудки, здійснені моряками китобійної флотилії \”Слава\”, що базувалася в Одесі.
За офіційними даними, лише у 1969-1970 рр. прикордонники в СССР попередили понад десять тисяч випадків контрабанди. Але до цієї статистики на рівних потрапляли і спроби вивезення пари ящиків горілки, і перевезення чорної ікри на мільйони доларів. До речі, найбільш резонансною справою тих часів було саме вивезення ікри, крабів і риби, організоване відповідальними співробітниками загальносоюзного міністерства аж до його глави включно.
Величезні кошти приносила контрабанда наркотиків. Ще у 60-і рр. совєтські спецслужби разом з китайцями закидали наркотики американським військовим у В\’єтнамі. Через деякий час ця палиця вдарила іншим кінцем: війна в Афганістані привела до великого потоку наркотиків до СССР. А наживалися на ньому й генерали, й цивільні чиновники, й \”народні\” артисти. Наркомафія все більше пронизувала суспільство, загрожуючи йому розкладом і гниттям.
Через подібні процеси колись проходили й інші держави. У США, наприклад, мафія сформувалася в часи дії \”сухого закону\”, коли в країні заборонили виробництво і продаж алкоголю. А банди \”бутлегерів\” нелегально завозили алкоголь й підпільно продавали його, заробляючи колосальні гроші. Найбільшого успіху вони добивалися, коли ділилися заробленим із поліцейськими та чиновниками. Контрабанда пов\’язана з корупцією, навіть тісно переплітається з нею.
Постсовєтський \”контрабас\”
Постсовєтські часи створили нові можливості. Україна стала відкритою для зовнішнього світу, потоки вантажів через її кордони помітно зросли. Ще більше зросла продажність служб, покликаних контролювати ці потоки. Мафіозні угруповання зайнялися дуже прибутковою справою, для своєї безпеки оплачуючи послуги \”даху\” як на рівні прикордонних регіонів, так і на столичному рівні.
Декілька років тому в Ужгороді було виявлено тунель на словацьку сторону, в якому прокладено рейки і по них курсували вагонетки, що перевозили контрабандний товар. А прикривали це \”метро-контрабас\” місцеві правоохоронці, які з того мали солідний куш. І нинішній скандал з корупцією на Закарпатті також показує провідну роль правоохоронців у прикритті злочинних угруповань, зайнятих нелегальним бізнесом. Колишньому буковинцеві Геннадію Москалю, призначеному главою Закарпатської ОДА, доведеться жорстко випалювати це осине гніздо.
Проте явище контрабанди дуже складне, і одне усунення нинішнього \”даху\” йому не особливо зашкодить. У контрабанду втягнуто багато простих мешканців прикордонних регіонів. Люди не мають роботи і вимушені вдаватися до нелегальних оборудок, щоб прогодувати свої родини. До 1991 р. більшість з них працювали на державних підприємствах, в організаціях чи колгоспах. А перехід до ринку показав: продукція багатьох підприємств нікому не потрібна, користі від більшості контор не було ніякої, а колгоспи не могли забезпечити країну продовольством. Не витримавши конкуренції з якісними закордонними товарами, ці підприємства і організації розвалилися, а їхні працівники опинилися на вулиці.
Частина поїхала заробляти гроші за кордон, інші пішли торгувати на ринки. А деяка частина зайнялася контрабандою, або ж включилася у роботу \”тіньового сектора\”. Нині помітне місце в контрабанді з України належить контрафактним сигаретам. Їх виготовляють на підпільних підприємствах і нелегально експортують за кордон. Інколи питають: а що поганого у тому, що таке лайно вивозять за кордон, взамін же завозять в Україну валюту? Адже наші люди мають заробіток, хай і нелегальний, а труяться підробленими сигаретами іноземці…
Поганого ж насправді багато. Отримуючи зарплату в конвертах, нелегальні робітники позбавляються нормальної пенсії й соціальних виплат. Господарі цього бізнесу використовують прибутки для підкупу чиновників і збільшують корупцію, яка роз\’їдає державу. Вони втягаються в корупційні схеми за кордоном і нерідко опиняються через це в руках закордонних спецслужб або мафіозних угруповань.
Жалібний марш для України? Ні!
То що – \”контрабас\” вже грає жалібний марш для нашої держави? Якщо не боротися з ним, так. Тож боротися треба. Будь-яка контрабанда вимагає партнерів з-за кордону, і боротьба неможлива без міжнародної співпраці. А ті, хто заробив статки на контрабанді, боротися з нею не буде. Відтак необхідне кардинальне оновлення правоохоронних структур. Але лише таких заходів недостатньо: доки маса людей не матиме нормальних засобів існування, спокуса зайнятися контрабандою нікуди не дінеться.
Ситуація в Україні складна, і продовжує погіршуватися. Війна на Донбасі зруйнувала третину нашої економіки, ще й Росія нахабно захопила газові свердловини у кримських берегів. Необхідно шукати вихід. А фахівці підказують: незважаючи на труднощі, Україна має шанси швидко розвивати чимало галузей економіки. Зарплата українців нині найнижча в Європі, тому наші товари дешевші від інших. Китай поступово втрачає звання \”майстерні світу\”, темпи його розвитку уповільнюються. Значить, частину аналогічних товарів можуть виробляти українці, до того ж – кращої якості. Цим шансом потрібно скористатися, і під нього можна отримати зарубіжні інвестиції. Українці мають кваліфіковані кадри і бажання працювати. Не вистачає нам лише справжніх державників на чолі країни, здатних мислити стратегічно і бачити далі власної кишені.
Країна зможе розвиватися, коли долатиме страшну корупцію з усім, що її породжує, у тому числі й з контрабандою. Коли українці побачать перспективи розвитку і своє місце в оновленій державі, тоді вони візьмуться за справу по-справжньому. Спільна праця створить величну симфонію і примусить замовкнути згнилий старий \”контрабас\”, що стільки років поспіль грав для владних жлобів.

Ігор Буркут, політолог

peredplata