Останніми днями загострилася ситуація на сході України. Російські найманці ведуть вогонь по українських військах та мирному населенню з артилерії великого калібру і танків, що заборонено Мінськими домовленостями. Час від часу вони намагаються переходити у наступ. Поруч же з українським кордоном на території РФ розгорнуте ударне угруповання регулярних військ, а це вже реальна загроза початку широкомасштабних бойових дій. Невже Кремль вирішив піти ва-банк?
Кожне серйозне порушення Росією Мінських домовленостей веде до посилення санкцій Заходу проти неї. Прямий удар російських військ по Україні неминуче призведе до запровадження жорстких санкцій, які поставлять російську економіку на межу виживання. Вона ж і без того демонструє швидке падіння, спричиняючи зростання соціальної напруги. Отже, Кремль лише підсилює війну нервів, щоб залякати Київ.
Путін має звичку завдавати ударів у святкові дні. Зіпсувати нам День незалежності – мрія кремлівського капосника. Але він має і важливішу мету: втрутитися у процес місцевих виборів в Україні. У Кремлі вимагають внести у Конституцію України зміни, які б закріпили за Донбасом «особливий статус». Це означає, що тамтешня «вата» постійно впливатиме на результати виборів та референдумів по всій Україні й блокуватиме шлях нашої держави в ЄС і НАТО. Українські політики розуміють цю небезпеку: наша держава отримує вороже налаштованих людей, та ще й мусить нести непосильний тягар відбудови Донбасу, розбитого і розграбованого сусідами. А ті матимуть змогу через кордон закидати на територію Донецької і Луганської областей банди терористів, які будуть дестабілізувати становище за наказом з Кремля.
Надходить інформація про те, що на неконтрольованій Україною території цих областей починається роздача ро-сійських паспортів. Москва хоче створити привід для прямого втручання у справи нашої держави під виглядом «захисту своїх громадян». А ця небезпека відволікатиме значні ресурси від розвитку нашої країни.
Головна мета Путіна – не дати Україні розвиватися та постійно штовхати її до розвалу і деградації. Процвітання вільної України він боїться як вогню, адже в такому випадку росіяни оберуть подібний шлях і для своєї держави, що означає кінець влади Путіна та всього його чекістсько-попівського оточення. Аби не допустити подібного розвитку подій, Кремль намагається залякати українців справжньою війною і примусити всі сили сконцентрувати на обороні, а економіку України остаточно загнати у глухий кут, знищуючи будь-які умови для її розвитку.
Нас лякають не лише можливістю масштабної війни на Сході України. Кремль створює й інші небезпеки. Останнім часом тривогу викликає ситуація у Придністров’ї, де проводиться тотальна мобілізація і куди перекидається з Росії поповнення для придністровської армії. У цій квазі-державі роботи майже немає, отож багато молодих придністровців працюють в Росії. Здатних тримати зброю хлопців там вербують на спеціальне військове навчання, а потім відправляють додому, де їх мобілізують до війська. Маючи цілком пристойні за місцевими мірками зарплати, вони таким становищем задоволені. До того ж, антиукраїнська пропаганда російських ЗМІ, що охоплює всю територію Придністров’я, зомбує їх у шовіністичному дусі й готує до війни з Україною.
Придністровська армія призначена завдати удару по Одесі з тилу, в той час як російські війська наступатимуть зі Сходу. А всередині самої Одеської області до виступу готується п’ята колона, яка прикриватиметься гаслами про «Бессарабську Народну Республіку». Подібні ж сепаратистські рухи російська агентура намагається створювати й у інших регіонах України. Особливу активність вона проявляє на Закарпатті. Була спроба створити сепаратистський рух і на Буковині, коли у соціальні мережі запускалася фальшива інформація про якісь вимоги румунської громади «особливого статусу Чернівецької області». Проте справжні лідери румунського населення нашого краю негайно спростували провокаційні вигадки.
Навіть у Галичині чиняться спроби створити сепаратистський рух, спрямований на відродження Західноукраїнської Народної Республіки. Є окремі амбітні особи, які сплять і бачать себе «президентами, прем’єрами, міністрами» цієї гіпотетичної держави, щоб безконтрольно розпоряджатися всіма ресурсами регіону. Але масової підтримки серед галичан вони не мають.
Кремль спішить роздмухати сепаратистські настрої у різних регіонах України, доки не відбулася справжня децентралізація. Адже коли місцеві громади отримають реальні важелі впливу на власне життя, сепаратисти втратять головні козирі своєї пропаганди. Тоді не варто буде звинувачувати Київ у всіх бідах – місцева влада пов-ністю відповідатиме за місцеві справи. У неї будуть і повноваження, і гроші для вирішення проблем на рівні власної компетенції.
Небезпеки серйозні, відтак не варто очікувати швидкого покращення. Кремль вдаватиметься до брудних провокацій для того, щоб підірвати зовнішню підтримку України. На Заході детально дослідили все, пов’язане зі знищенням пасажирського «Боїнга» над Донбасом минулого року. Висновок зроблено: ракета була російською. Значить, справу розглядатиме міжнародний трибунал і винуватці, в тому числі й Путін, отримають вирок. Доки цього не сталося, Москва намагатиметься перевести стрілки, щоб звинуватити Україну у вбивстві великої кількості мирних людей. Досвід вона має – ще не до кінця розслідувані жахливі події у Будинку профспілок в Одесі 2 травня 2014 р. Днями Інтерпол заарештував в Італії Ігоря Маркова, проросійського політика з Одеси, якого підозрюють у підготовці тієї страшної провокації. Слідство і суд повинні встановити правду.
А нині готуються інші страшні сценарії, які мають відволікти увагу світової громадськості від трагедії «Боїнга». Правда, нерідко кваліфікація провокаторів виявляється низькою, підставляють вони навіть самого Путіна. Не так давно російські ЗМІ багато коментували відвідини ним покаліченого на Донбасі хлопчика Ваню у російському шпиталі. Снарядом нещасній дитині відірвало ноги і руку, вибило очі. Пропагандисти Кремля звинуватили українську армію в обстрілі мирного міста, звідки привезли дитину. Правда, найближчі українські позиції були за 60 кілометрів від місця трагедії й жодного артилерійського пострілу звідти не здійснювалося. А невдовзі з’ясувалася причина нещастя: вітчим Вані приніс додому знайдений снаряд і почав його розряджати, щоб здати на металобрухт. Снаряд вибухнув, забивши цього чоловіка і малу дитину, а Ваню зробив калікою на все життя…
Провокації кремлівської гебні неминучі. Як і спроби терористів прорвати фронт та захопити нові території. Їх зупинити повинна наша активна оборона, на цьому наголошує секретар Ради національної оборони Олександр Турчинов. Активна відрізняється від пасивної тим, що при нападі противника наші війська не лише вестимуть вогонь з підготовлених позицій, а й самі переходитимуть у контрнаступ. Для психологічного стану військ це має особливе значення: довге сидіння в окопах виснажує солдатів, підриває їхній бойовий дух.
На фронті готуються до активної оборони, а в тилу посилюється боротьба з «п’ятою колоною». Час працює на Україну: противник послаблюється економічно і психологічно, Збройні Сили України здобувають необхідний досвід і отримують з українських підпри-ємств сучасну військову техніку. Активна частина нашого суспільства все глибше починає розуміти – «русскій мір» необхідно зупинити, доки він не приніс смерть і розруху на всю територію України. У війні нервів перемагає той, хто не впадає у паніку і здатний керувати своїми емоціями. Розум підказує, що «імперія зла» хилиться до остаточного занепаду і мусить відійти у минуле. Як до неї гинули і всі інші імперії.
peredplata
