Газета «Час» збагатилася інформацією про багатство тих, хто його нажив за роки незалежності «чесною працею».
Ми змогли одержати списки добра, «нажитого» прокурорами, суддями, митниками, чиновниками та іншими людьми, котрі раніше були і зараз є державними службовцями.
У Вижницькому, Сторожинецькому та Путильському районах перелічені категорії бійців за свій добробут люблять землю. Вони та їхні родини здобували там різні ділянки родючих буковинських ґрунтів. Не виключено, що є там багато лісів та гір. Де живуть, те й мають.
У Глибоцькому районі за своє добро б’ються митники. Вони там мають великі палаци і багато дорогих авт.
Наведемо тільки один приклад з Глибоцького району. Там інспектор відділу митного оформлення на посту «Чернівці» В. здобула собі дві земельні ділянки по 30 708 та 10 642 м2. Окрім цього, має також три авта: «Тойоту Прадо» – 4000 см3, «Опель-Вектру» – 1800 см3 та «Хонду CPV» -2994 см3. Така собі любителька автомобілів. Воно б, може, не так уже й дуже багато добра, якби члени її родини не «допомогли». Кажуть, що вони також на цій митниці з ранку до ночі тяжко працюють. І напрацювали собі чотири земельні ділянки (одну в Київській області Бориспільського району). Окрім цього, п’ять автомобілів іноземного виробництва. А саме: «Тойоту Прадо», «Фольксваген-Гольф», «Опель-Вектру», «Фольксваген-Коді», «Хонду CPV».
На одну сім’ю тут митники мають вісім авт. Це виходить, що на тижні кожного дня міняють авто. А ще одне – на свята, на Великдень, на Різдво. Бо що люди скажуть, коли вони у великі свята їхатимуть на автах, які щодня використовують…
Та найбільше нас вразила велика будівля сім’ї українських митників. Вона має площу як футбольне поле. Це громіздка споруда на кілька поверхів з цокольним приміщенням. Звичайно, там повинен бути ліфт і все інше, що дозволено королеві Великобританії.
Тож у нас на митницях працюють якщо не королі та королеви, то, принаймні, принци і принцеси. Звідки стільки добра у митника із зарплатою 2 000-3 000 гривень на місяць?
Це питання я міг би задати прокуророві. Але ж у працівників прокуратури також чимало є добра, яке не вмістилося у їхні зарплати. Аби комусь відповідати, правоохоронці повинні б самі собі звіт надати за своє добро. А вони цього не робили, не роблять і робити не будуть.
Однією з найбагатших на Буковині є родина Івана Васильовича Друцула. На нього і його сім’ю записано добра стільки, що й не запам’ятаєш усього. Як тільки він може це пам’ятати і лад йому давати?! Там лише земельних ділянок більше десяти, нерухомості десятки об’єктів. Автомобілів, причепів та іншого майна – сотні одиниць.
Спробуйте хтось сказати, що все це Друцул І.В., голова Кіцманської РДА, не нажив чесним трудом. Та він вас затягає судами і судді вас засудять. Бо також мають добра чимало.
Отож не зможемо ми нічого їм довести. Але чи може пересічний буковинець, який тяжко працює з дитинства до старості, хоч соту частку мати того, що мають подібні люди від влади?.. Не може.
І не треба ганятися за цим добром. Воно наживається таки нечесним шляхом. Хоч би як мене не карали прокурори і не садили судді, я таки волатиму на всю пустелю: жоден митник на свою зарплату не спроможний купити 8 дорогих автомобілів. Жоден голова РДА чесною працею не зможе заробити стільки землі та майна, як його має Друцул.
Петро КОБЕВКО
P.S. У наступних числах «Часу» ми познайомимо читачів з добром прокурорів, суддів і великих міліціонерів Буковини.
peredplata
