ТОРГИ НАВКОЛО УКРАЇНИ?

Увага світу була прикута до ювілейної сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Українців насамперед цікавило, як найвпливовіші держави світу оцінюють наше нинішнє становище і перспективи його покращення. Багатьох порадувало те, що США устами свого президента висловили підтримку Україні й засудили путінське порушення норм міжнародного життя. А з от промови Путіна світ не почув нічого нового: президент РФ звинуватив США у скиненні Януковича й \”розв\’язанні громадянської війни\” в Україні, а також запропонував створити міжнародний союз проти Ісламської держави за участю Росії.

ТОРГИ НАВКОЛО УКРАЇНИ?

Кремль хоче обміняти Сирію на Україну

Перед сесією ООН Росія різко розширила допомогу режиму Башара Асада у Сирії. Не лише російську зброю і боєприпаси везуть туди, а й перекидають свої військові частини з Донбасу. З одного пекла в інше відправляють солдатів, які мають реальний бойовий досвід. Там чимало з них і загине, а Кремль позбавиться небажаних свідків для майбутнього Міжнародного трибуналу із розслідування російських злочинів в Україні.

Втім, активізацією своєї політики на Близькому Сході Путін вирішує декілька інших проблем. По-перше, демонструє світові свою готовність воювати проти крайніх ісламістів і припинити потік сирійських біженців у Західну Європу. По-друге, примусити Захід підтримати сирійського диктатора – \”вірного друга Росії\”. По-третє, розширенням бойових дій на Близькому Сході підняти ціну нафти на світовому ринку та отримати від цього відчутні доходи. Нарешті, головне – виторгувати у Заходу в обмін на боротьбу з ісламістами свободу рук в Україні. Загальмувати розвиток України, припинити її зближення з Європою – така стратегічна ціль Кремля для майбутнього розвалу ЄС, аби забезпечити собі домінування на Старому континенті.

А російська агентура в Європі останнім часом дуже активізувалася й тисне на уряди держав ЄС, аби змусити їх скасувати санкції проти Росії. Підкуплені журналісти відстоюють кремлівські погляди на події в Україні й намагаються переконати європейську громадськість, що всі вже \”втомилися від України\”. Підкуплені політики пропонують вигідні Кремлю плани замирення на Донбасі. А чимало бізнесменів чекають скасування санкцій, щоб негайно кинутися на величезний російський ринок і заробити значні капітали на продажу там дефіцитної західної продукції. Москва грошей не шкодує на підтримку подібних настроїв. Проте коштів у неї все менше через дію західних санкцій. І через те, що значні фінансові засоби російських олігархів (і перш за все самого Путіна) заблоковані у західних банках.

Справжні знавці проблеми вважають, що головною метою недавніх зустрічей Путіна з Обамою і Папою Римським було саме розблокування цих рахунків. Особисті гроші російського президента зберігаються в банку Ватикану та деяких американських фінансових установах. Саме з цих коштів йде підкуп тих фігур на Заході, які або самі приймають важливі рішення, або суттєво впливають на прийняття таких рішень. Втім, їхня позиція залежить не лише від російських грошей.

Західні політики значно сильніше залежать від волі своїх виборців, ніж російські. Тому вони повинні правдоподібно пояснювати свої дії громадськості, щоб не бути звинуваченими у корупції. А населення західноєвропейських країн дуже стурбоване напливом біженців із Сирії і прагне скоріше відновити звичний спокій. От йому й пропонують варіант: Росія наводить лад у Сирії, взамін отримуючи визнання Заходом її інтересів у Криму й на Сході України. Відтак прибічники цього варіанту переходять у наступ. Але їм протистоять люди компетентні й передбачливі, які розуміють всю хибність такого шляху.

\”Умиротворення\” агресора – шлях до катастрофи

Історія ХХ століття засвідчила – агресора необхідно зупиняти жорсткими методами, інакше світ порине у війну з катастрофічними наслідками. Гітлера можна було зупинити ще у 1938 році, проте тодішні лідери Великої Британії й Франції піддалися ілюзії, що краще зайнятися \”умиротворенням\” агресора. Натомість отримали Другу світову війну.

Нині ситуація подібна. Якщо Путіна не зупинити, він полізе далі. Недарма російські військові кораблі неодноразово порушували морський кордон балтійських країн, а російські військові літаки вторгалися в їхній повітряний простір. Кремль вивчає реакцію НАТО на такі дії, а побачивши млявість, нарощує темп провокацій. Латиші, естонці й литовці стривожені такими діями і розуміють, що можуть стати наступними жертвами російської агресії. Вони вимагають дієвої допомоги союзників, і НАТО розміщує нові військові частини на території держав Балтії. Москва ж стурбована цим і погрожує своїми ракетами.

У вересні 1939 р. Польща не отримала сподіваної допомоги від Великої Британії й Франції, а військову кампанію програла. Повторення тих подій поляки бояться, тому прагнуть мати ефективні гарантії свого захисту. Невеликі держави – сусіди Росії найбільше бояться змови великих держав за своєю спиною. Звідси й витікає їхня зацікавленість у відновленні територіальної цілісності України, що повинно стати стримуючим фактором для імперіалістичних планів Росії. У політиці прийнято прораховувати варіанти дій, обираючи з них найменш затратні, але такі, що приносять найбільшу вигоду. \”Умиротворення\” агресора до вигідних не належить, історія це засвідчила.

Отож будемо сподіватися, що торги навколо України відбуватимуться не стільки за рахунок українських інтересів, скільки з огляду на подальшу ізоляцію Росії. Її спробують повернути у правове поле, для чого росіяни мають повністю вивести свої війська з України, а українські прикордонники повинні відновити свій контроль на кордоні з РФ. Лише тоді можна буде говорити про відновлення миру на Донбасі. А після повернення Криму законному власникові можна буде знімати санкції з Росії. Різні варіанти розвитку подій існують нині, невдовзі побачимо, який з них буде реалізований.

Ігор Буркут, політолог

Новини Партнерів