ПЕРЕЖИЛИ П\’ЯТНАДЦЯТИЙ, ЗУСТРІЧАЙМО ШІСТНАДЦЯТИЙ!

ПЕРЕЖИЛИ П'ЯТНАДЦЯТИЙ, ЗУСТРІЧАЙМО ШІСТНАДЦЯТИЙ!В останні дні 2015 року засоби масової інформації публікують статті оглядачів, що підбивають підсумки пережитих 365 днів. Хтось намагається викласти найважливіші події року в хронологічному порядку, інші детально розглядають лише декілька подій, які вважають знаковими. Спробуймо і ми зрозуміти, чим рік виявився знаменним для України, не претендуючи на вичерпну його характеристику.

Війна не дозволяє нам розвиватися

Уже другий рік ми живемо під знаком війни. Підступний удар у спину отримали від тих, хто постійно кричав про \”братство\” і кого українські можновладці вважали \”головним стратегічним партнером України\”. Російська агентура роками розвалювала Збройні сили і спецслужби України, щоб безкарно захоплювати наші землі, не зустрічаючи опору. Але Кремль прорахувався. На захист рідної країни піднявся український народ, на фронт вирушили добровольчі батальйони, екіпіровані волонтерами. Вони стримували агресора, даючи можливість державі відроджувати армію й на базі внутрішніх військ створювати Національну гвардію. На очах народжувалася нова справжня сила.

Противник не сподівався отримати по зубах і зазнати відчутних жертв. Гинули солдати з усіх боків, а ще бойові дії та мінування територій спричинили численні смерті серед мирного населення. За підрахунками ООН, всього на Донбасі загинуло 9 тисяч людей, майже півтора мільйона мусили покинути рідні домівки й шукати притулку там, де не вибухають міни та не свистять над головами смертоносні снаряди. Кремль мусив погодитися на перемир\’я, зафіксоване Мінськими домовленостями. В Україні воно критикується різними силами, але кількість жертв значно знизилася. Росія грубо порушує домовленості, відтак Захід продовжив проти неї економічні санкції, які росіянам завдають чималих втрат.

Втім, ситуація в економіці нашої держави ще складніша через дії агресора. На Донбасі було сконцентровано багато промислових підприємств, які постраждали від бойових дій. З окупованої території до Росії вивозять цілі заводи, а застарілі виробництва росіяни ріжуть на металобрухт і також везуть до себе. Значна частина української економіки зруйнована, мільйони доларів держава щоденно витрачає на захист від агресора. А великі гроші відриваються від програм розвитку країни, підвищення соціальних стандартів її громадян.

Саме цього добивається Кремль: відкинути Україну далеко назад, загнати простих українців у небачені злидні. Нині наші співгромадяни отримують найменші зарплати в Європі, їхній життєвий рівень стрімко падає. Росіяни недарма кажуть: \”Кому война, а кому мать родна\”. Користуючись сприятливим моментом, українські ділки різного штибу гарячково набивають власні кишені, обкрадаючи й без того послаблену державу. До того ж, чимало власності в Україні належить громадянам країни-агресора, що вони й використовують для вичавлення останніх соків з країни, проти якої ведуть війну.

Кремль вважав, що впродовж багатьох років намертво прив\’язав до себе українську економіку, зробив нашу державу цілковито залежною від своїх енергоносіїв, а також примусив українців продавати власну продукцію головним чином в Росію. Коли Москва почула, що Україна збирається вирватися з її лабетів і йти до Європи, то й розпочала бойові дії проти нас. Але це не зіштовхнуло Київ з обраного шляху, і впродовж 2015 року він здійснив низку принципових заходів, спрямованих на звільнення від московської залежності. Лише розірвавши цю пуповину, Україна отримає шанс справжнього розвитку.

Геть від Москви!

За останній рік вдалося зробити те, чого не вдавалося раніше. Уперше ми звільнилися від повної енергетичної залежності – основні обсяги газу Україна вже закуповує не в Росії, а у європейських держав. Різко скоротилася торгівля з державою-агресором. Частка Росії в українській торгівлі за короткий термін впала з 40 до 15 відсотків. І це падіння продовжуватиметься у 2016 році: вже з 1 січня Москва відмовляється від української сільськогосподарської продукції. Втрачаючи російські ринки, українські підприємці шукають інші, де потрібні їхні товари. А зробити це дуже непросто, тому неминучими є значні втрати. Втім, рано чи пізно, переорієнтуватися все одно довелось би, отож в умовах війни такий процес виглядає конче необхідним.

Позбавлятися залежності від Москви доводиться не лише в економічній сфері, а й у інших царинах життя. Росія веде проти нас \”гібридну війну\”, в якій особливе місце належить інформаційним спецопераціям. Тому з українського телеефіру видаляються брехливі московські канали, а на українському телебаченні припиняється показ пропагандистських російських серіалів про \”доблесних російських воїнів\” і \”добрих ментів\”. Важливим є прийняття в Україні закону про декомунізацію, згідно з яким активно іде процес позбавлення від совєтської архаїки. Сумний досвід двох останніх років засвідчив, що збереження совєтських символів прямо впливає на рівень антиукраїнських настроїв мешканців тих міст, де бовваніють ідоли кривавого Ілліча та його поплічників.

Важливе значення для політичного життя України мало недопущення компартії до участі у місцевих виборах. Адже комуністи прямо підтримали російську агресію і брали активну участь у захопленні влади на окупованих росіянами територіях. Коли розпалася проросійська партія регіонів, а діяльність компартії заборонив український суд, помітно змінилися результати місцевих виборів 2015 року. Вплив проросійських політичних сил в Україні поступово зменшується.

Доля українських реформ

Два роки після Майдану українці чекали кардинальних реформ, які нова влада обіцяла провести негайно. Терпіння не може бути безкінечним, і невдоволення відсутністю позитивних змін вело до зростання соціальної напруги. У 2015 році щось на зразок реформ розпочалося, але мляво та без відчутних позитивних наслідків. Відбулися перші зрушення у напрямку децентралізації влади, почалося формування територіальних громад. Місцеві вибори дозволили трохи оновити склад різного рівня рад та залучити до управління молодь і громадських активістів.

Почався процес заміни корумпованої міліції новою поліцією, який проходить непросто. Продажні менти настільки втратили підтримку громадськості, що далі утримувати їх за рахунок бюджету стало неможливо. Але без реформи прокуратури і заміни суддівського складу не створити справжньої правоохоронної системи. А тут опір змінам іде значний, отож реформи пробуксовують.

Західні союзники України вимагають значно прискорити процеси у цій сфері. А ще вони підкреслюють, що без відсторонення олігархів від реальної влади в Україні нічого не зміниться на краще. Влада намагається продемонструвати, що вона налаштована витискати олігархів із політики, примушувати їх платити податки і подавати об\’єктивно інформацію на контрольованих ними телеканалах. Тиск насамперед іде на декількох олігархів – Коломойського, Ахметова і Фірташа. Наскільки результативним він виявиться, побачимо вже у 2016 році.

Зовнішньополітичні зміни

У 2015 р. зросла зовнішньополітична підтримка України. Світ наочно побачив терористичну загрозу з боку Кремля і зрозумів підступність путінської політики. Вручання Путіна у близькосхідний конфлікт призвело до ще більшої його ізоляції на світовій арені, замість сподіваного включення Росії у міжнародну коаліцію проти Ісламської держави.

Російський президент постійно вдається до погроз іншим державам, примудряючись плодити все нових і нових ворогів. Різке погіршення відносин з Туреччиною означає, що Кремль не зупинився навіть перед конфліктом з країною-членом НАТО. А це загрожує великою війною. Росія практично розгубила всіх союзників, але здобула нових ворогів. Її сподівання на допомогу Китаю виявилися ілюзорними, Пекін користається послабленням російських позицій на світовій арені й починає фактично повертати собі території Сибіру й Далекого Сходу. У 2015 р. він підписав договір з Москвою про оренду великих земельних масивів у Забайкаллі, що дає китайцям зручний плацдарм для наступу на північ.
Наприкінці 2015 р. Москва отримала ще один відчутний удар. Відбулося зближення України й Ізраїлю, інтереси яких збіглися у протистоянні російським спробам нав\’язати світу свою волю. У відносинах двох держав завдяки візиту президента України до єврейської держави знято декілька питань, що заважали реальному зближенню. Тепер Київ у своєму протистоянні Москві може спиратися на підтримку США, Ізраїлю і декількох європейських держав, яким реально загрожує кремлівський агресор.

Така підтримка нам необхідна для завершення війни на вигідних для нас умовах. Чимало фахівців у світі вважають, що 2016 рік може виявитися останнім в історії путінської Росії. Час покаже, наскільки обґрунтованими є такі прогнози. А ми розуміємо, що вступаємо у непростий рік. Яким він буде, залежить від багатьох чинників. І все ж хочеться вірити у краще. Влада обіцяє, що у 2016 р. почнеться вихід української економіки з кризи і з\’являться кошти на підвищення життєвого рівня простих українців. Хоча жодним обіцянкам верхів більшість громадян вже не вірить, все ж надій на краще не втрачає. Надіємося і ми.

З Новим, 2016-м роком!

Ігор Буркут, політолог

peredplata