Анексія Криму і окупація частини Донбасу росіянами загнали Україну в глухий кут, позбавивши можливості успішно розвиватися. Саме для цього Кремль і завдав удар – щоб, опинившись у безвиході, українці почали ремствувати і вимагати негайно повернутися назад, під \”високу руку білокам\’яної\”. Проте безумна політика Путіна завдала не могутнього удару по самій Росії: міжнародні санкції підривають її економіку, відкидають країну назад, в архаїчне минуле. Тому не лише Київ шукає виходу з глухого кута, а й Москва вимушена займатися тим же.
Виконати Мінські домовленості
Захід пропонує сторонам конфлікту повністю виконати Мінські домовленості, після чого обіцяє переглянути питання про зняття санкцій з Росії. А домовленості передбачають цілий комплекс заходів, починаючи від повного припинення вогню і виведення з Донбасу всіх російських військ. Після відновлення контролю Києва над усіма ділянками українсько-російського кордону планується проведення на Донбасі місцевих виборів за українським законодавством і під міжнародним контролем. Розглядатиметься і питання про амністію учасникам антидержавницьких дій. Після цього має розпочатися непростий процес реінтеграції постраждалих від російської агресії територій в Україну.
Проте Захід попереджає, що санкції можуть бути скасовані лише за умови, що Росія поверне Україні й анексований Крим. Для Путіна виконання всіх цих вимог означає цілковиту поразку його експансіоністської політики і втрату популярності серед шовіністичної більшості російського електорату. Зрозуміло, що він всіма силами опиратиметься такому сценарію. Кремлівські маріонетки ДНР-ЛНР щодня здійснюють збройні провокації на лінії розмежування, щоб спровокувати українців на вогонь у відповідь, і звинуватити нас у \”порушенні Мінських домовленостей\”. Втім, спостерігачі ОБСЄ вже неодноразово заявляли, що вони знають, хто провокує такі перестрілки. Російським пропагандистам доводиться шукати нові \”відмазки\”.
Традиційно використовувалася некомпетентність простих людей в складних політичних питаннях. З прихованої подачі російських провокаторів багато наївних українців голосно засуджувало Мінські угоди, називаючи їх \”зрадою\”, а найбільш емоційні навіть вимагали негайного наступу української армії на Москву. Саме це потрібно було Путіну, щоб оголосити Україну \”агресором\” і розпочати проти нас широкомасштабні бойові дії. Такий варіант Кремль випробував 2008 року в Грузії, спровокувавши Саакашвілі на обстріл міста Цхінвалі, що дало можливість росіянам звинуватити грузинів в \”агресії\” і розгромити їхню армію, кинувши свої танки на Тбілісі.
В Україні ж подібні провокації весною 2014 р. не спрацювали. Тому недавно Москва вдалася до іншої тактики. Через російського псевдо-опозиціонера Ілларіонова запущено в обіг чергову антиукраїнську вигадку. Мовляв, сучасне українське керівництво свідомо здало Путіну Крим і частину Донбасу, щоби позбавитися мільйонів проросійських виборців, які проживають на тих територіях. І нині зриває перемир\’я на Донбасі з метою затягування конфлікту й неповернення в Україну цього небажаного електорату. Подібна \”таємна інформація\” призначена як для розхитування ситуації всередині України, так і для підриву довіри до офіційного Києва у західних партнерів нашої держави. Але сподіваного резонансу ця \”сенсація\” не отримала – люди побачили справжню мету її авторів і не проковтнули наживку. Кремль збагнув, що необхідно залучати інші, більш дієві інструменти впливу.
Міна уповільненої дії
На окупованій частині Донбасу є чимало проросійськи налаштованих людей, але й чимало тамтешніх мешканців зберігають симпатії до України. Цілодобово там діє російська пропаганда, проте здатні самостійно мислити люди співставляють почуте від пропагандистів з побаченим власними очима і роблять правильні висновки. Для Кремля вони втрачені безповоротно. Але є й ті, хто звик довіряти лише почутому, і їм нав\’язують ідеї великодержавницького шовінізму, програмують у них звірячу ненависть до всього українського.
На окупованій частині Донбасу нині перебуває близько 580 тисяч неповнолітніх дітей. Насамперед на них спрямоване жало отруйної шовіністичної пропаганди. У дитячих садках і в школах дітям розповідають про \”боротьбу донбаського народу проти фашистської київської хунти\”, про \”подвиги героїв-ополченців\” , про якусь вигадану \”Новоросію\”. Дітей обвішують георгіївськими стрічками, \”серпасто-молоткастою\” совєтською символікою, безперервно крутять їм старі пісні, що славлять \”щасливе життя в СССР\”. Акцент робиться на військово-патріотичному вихованні за совковими стандартами. Дітей відправляють у літні табори, де промивають їм мізки мілітаристською пропагандою і вчать володіти бойовою зброєю.
Вдаються фанатично налаштовані \”совкофіли\” з числа \”вихователів і педагогів\” до грубого порушення міжнародного права. Їхні розповіді про \”піонерів-героїв\” мають практичну мету – спонукати дітей взяти до рук автомати і гранатомети. Вже неодноразово фіксувалася поява озброєних підлітків у складі незаконних збройних формувань. А участь неповнолітніх у бойових діях є грубим порушенням закону, і винні мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Матеріал для Гаазького трибуналу накопичується, і судді вже приступають до його розгляду…
Готується нове \”гарматне м\’ясо\”, яке має замінити \”ополченців\”, що зазнають втрат не лише від сутичок з українськими солдатами, а й внаслідок внутрішніх розборок. Ватажки незаконних збройних формувань ділять награбоване і сфери впливу, що супроводжується чималими втратами серед їхніх підлеглих. Серед цих \”героїв-ополченців\” чимало алкоголіків, наркоманів, колишніх кримінальних злочинців. Конфлікти між ними відбуваються із застосуванням зброї, що також призводить до чималих жертв. А їм на зміну готують дітей. Кремлю байдужа доля населення Донбасу, воно для Путіна вже давно є \”видатковим матеріалом\”.
Судячи з усього, Москва прийняла рішення про повернення Донбасу (але не Криму!) Україні. Не для нашого підсилення, а навпаки – для знесилення. Нам підсовують міну уповільненої дії, вибух якої має назавжди заблокувати рух України в Європу. Відтак Київ повинен розробити ефективну стратегію реінтеграції повернених територій, і передбачити залучення великих міжнародних коштів на це. Невдовзі може розпочатися введення на Донбас добре озброєних поліцейських сил ОБСЄ, які повинні проконтролювати виведення російських військ і передачу контролю над державним кордоном українським прикордонникам. Лише після цього розпочнеться справжній вихід з донбаського тупика. Він буде довгим і важким. Але головне нині – припинити кровопролиття і повернутися до мирного життя. А тоді вже розбиратися із власними прорахунками і виправляти численні помилки, яких у минулому наробили дуже багато.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
