Чернівці – місто європейське

Депутатський корпус Чернівецької міської ради зовні виглядає нібито увесь демократичний. А як зсередини його розглянути, то нема де мітки класти на окремих обранцях.

Чернівці - місто європейське

фото promin.cv.ua

І мер Каспрук також із демократів. Хоча він був, є і буде висуванцем від «Народного фронту». Бо там його місце.

З точки зору правдивої політики та сучасної політології, проблем у стосунках між мером і радою у місті не повинно бути. Насправді ж там відбувається непримиренна боротьба одних з одними і всіх проти всіх.

А все починалося нібито гарно-чинно. На виборах 2015 року до міської ради на той час пройшла переважна більшість тих, хто проти комуністів, регіоналів і їхніх прислужників. До останніх з великою натяжкою можна би було зарахувати тільки «Рідне місто» із 10 депутатами із 42. Хоча більшість із них можна ставити під великий сумнів. У місті та області тогу регіонала одягли чомусь на лідера «Рідного міста» Василя Продана. Водночас його дружина, народний депутат Оксана Продан прославилася на барикадах Революції Гідності як непримиримий і мужній борець з партією регіонів. Якби її чоловік був з Януковичем, то, напевне, вона спочатку його у ліжку би задушила, а потім на барикадах здобувала волю для України. Напередодні виборів взагалі з\’явилася інформація, що предки Василя Продана були визначними діячами українського визвольного руху і він виховувався у дусі українського патріотизму.

На відміну від Продана, мер виховувався в іншій атмосфері та ідеології. Тим паче, що натхненником політичних перемог Каспрука, його поводирем став Микола Федорук. Ще донедавна Микола Трохимович ні на крок не відступав від ідей, привнесених до них з північного сходу від Леніна-Сталіна до Брежнєва і Горбачова. Тільки тоді, коли Продан з Ко зумів відібрати у Федорука владу в місті, останній став міцно на колію будівників європейського капіталізму в Україні. Більше того, зараз Микола Трохимович є стійким бійцем декомунізаційного фронту нашої держави. Йому доручено важливу ділянку перейменування населених пунктів України, корі досі мають у своїх назвах ознаки тоталітаризму.

Тож не все так просто у Чернівецькій міській раді.

Наразі там з 10 тільки 9 депутатів від «Рідного міста». Ростислав Білик, оголошений у міжнародний розшук за підкуп виборців, «став на лижі» і подався у світ за очі. Тому «РМ» правдиво не має більшості. І тут своє вагоме слово повинна сказати фракція президента БПП «Солідарність». У неї є 9 голосів. Під час виборів до коаліції входили і ВО «Батьківщина» зі своїми 7 голосами, і «Самопоміч» з 6-ма, «Народний контроль» з 5 депутатами та ВО «Свобода» з такою ж кількістю 5 народних обранців.

Переважаюча більшість, 32 проти 9, – у демократичних, проєвропейських сил.

Чому ж тоді такі негаразди відбуваються у Чернівецькій міській раді?

Команда мера Каспрука має великі проблеми з кадрами. Замість того, аби після революції, після виборів зробити ставку на тих, хто разом з «НФ» і його лідерами стояв по один бік барикад, фронтовики пішли іншим шляхом. До своєї команди вони взяли тих, хто був по інший бік. Тоді у міськраді з`явилося більше регіоналів при посадах, ніж при Михайлішині. І виник конфлікт інтересів. Регіонали, яких оголосили ворогами, образилися на регіоналів, яких оголосили друзями влади. Вони почали колошматити один одного так, що місця живого не залишають на полях політичних боїв.

Цією ситуацією вміло скористався лідер «Рідного міста» Василь Продан. Він зумів у битві всіх з усіма згуртувати навколо «РМ» і ВО «Свободу», і «Самопоміч», і ВО «Батьківщину», і навіть частину БПП «Солідарність».

Каспрук у цих умовах залишився сам на сам з усіма. Щоправда, він щиро вірить своєму радникові Ірині Карімовій і покладається у всьому на неї, її знання, інтуїцію та… колишню наближеність до Миколи Федорука. Кажуть, що Каспрукові при Карімовій живеться, як колись Ющенкові жилося при Вірі Іванівні Ульянченко. Ірина може все: порадити, вирішити, порушити, знайти, примирити… Але чи так щиро вона ставиться до Каспрука, як він до неї?

З огляду на те, що Карімова ще недавно була радником Вячеслава Добровольського, начальником його виборчого штабу, не можна відкидати й нинішніх інтересів пані Ірини у фірмі «Альянс» та її президентові. Тим паче, що Вячеслав Добровольський колись був не проти зайняти місце міського голови. Якщо він не відкинув такої думки й прагнень і сьогодні, то ще велике питання, буде Ірина Карімова під час виборів на боці Каспрука чи Добровольського.

Хоч нинішній мер і має тепер високий рейтинг довіри чернівчан, але це не вічно. Бо чимало є прорахунків у його діяльності. І критика опонентів не завжди об\’єктивна. Його надмірні вояжі за кордон без користі Чернівцям дуже швидко трансформуються у негатив. А неспроможність створити нову команду без комуністів та регіоналів взагалі ставить Каспрука у дуже незручне становище в європейському місті Чернівці.

Таким чином мер та «Рідне місто» у своїх надмірних амбіціях підірвали довіру до себе політичної еліти та чернівчан. Тут потрібна нова сила, котра візьме на себе відповідальність за розвиток Чернівців у найближчий час. За обставин, котрі складаються, такою політичною силою може стати і навіть уже стає БПП «Солідарність», якою керує у місті Наталія Якимчук. Вона не втратила від того, що двічі не виграла вибори у місті. Першого разу програла з мінімальним рахунком вибори депутата верховної ради Миколі Федоруку. Вдруге програла вибори мера Олексію Каспруку. На відміну від тих, кому поступилася на старті політичної кар’єри, Наталія Якимчук не склала рук і почала завзято трудитися. Вона очолила найвідповідальнішу бюджетну комісію Чернівецької міської ради.

За ці місяці довела, що добре розбирається у міському бюджеті, вміло контактує з громадськими організаціями, мудро проводить політику президента та уряду у стінах Чернівецької міської ради. Таким чином Наталія Якимчук змогла згуртувати навколо себе чималий депутатський корпус. Професійні навички та ідеї від неї швидко опановують умами тих, хто має змогу їх проводити у місті. Зокрема, останнім часом Наталія Яківна вміло роз’яснила своїм однодумцям та колегам переваги створення ОСББ у Чернівцях і замінила ними ЖЕКи і ЖРЕПи. Завдяки їй це реформування у місті проходить без зайвих проблем. І уже дуже швидко ЖЕКи та їм подібні структури у Чернівцях зникнуть, як рудименти минулого.

У ці місяці, коли депутати з мером вели безкомпромісну війну за посади, виконком і секретаря, хтось повинен був займатися господаркою, бюджетом, комунальними службами. І те, що місто живе без катаклізмів, без потрясінь – велика заслуга й самої Наталії Якимчук. За цей час вона зрозуміла, що навіть оцей камінь спотикання мера і депутатів, яким визначили посаду секретаря міськради, дуже легко прибрати. Тобто скасувати посаду – і нема проблем.

– Ми навіть не розуміємо, навіщо ця посада у міській раді, – каже Наталія Якимчук. – Секретар – це зв\’язок між депутатами і чиновниками міськради. Нема біди, коли нема секретаря. Це рудимент часів комунізму. Тоді мер відігравав роль секретаря. Потім створили перехідне явище, і в законі про самоврядування 1991 року, і при його змінах 2001 року передбачили: і секретар залишається, і голова. Голова ніби є керівником виконавчих органів, а секретар організовує роботу депутатів, формує порядок денний, який затверджується мером, і він же головує на сесіях.

То для чого нам секретар? Він потрібний тільки меру, коли його нема у місті.

Таким чином Наталія Якимчук вже усунула перешкоду, яка стояла увесь час між мером і «Рідним містом». Її просто нема і уже не потрібно. Подібно буде діяти і депутат, і її фракція надалі. Тож є можливість уникнути розпуску депутатського корпусу та вигнання мера з мерії.

Петро Кобевко

Новини Партнерів