У Чернівецькому окружному суді триває розгляд справи, яку в Україні уже назвали «насіровщиною».
А було все так. Голова ФСУ у Чернівецькій області Михайло Сеничак за лічені місяці на посаді різко збільшив надходження коштів до державної казни. І зауважимо, що це відбувалося у той час, коли виробництво падало, на сході йде війна, злодії розкрадали державу. Звідки надходження?..
З`ясувалося, що Чернівецька область має великі резерви отримання коштів від експорту горіхів. Взагалі ці резерви були законсервованими. Вони зовсім не задіяні. Та й про них раніше нікому (окрім тих, хто «в темі і у долі») не було відомо. Адже горіхи як промисловий харчовий продукт офіційно в області не вирощується. Нема під вирощення горіхового дерева відведених площ. Вони ростуть при дорогах, при посадках, при подвір`ях…
Люди восени лущать горіхи, здають якимсь приймальникам на бусах при кожному базарі. Ті, у свою чергу звозять кудись їх на бази. Там завантажують у фури і везуть до Туреччини, Німеччини, Італії… Документів ніяких. Бо ніхто нікому ці горіхи не продавав. Бо ніхто їх не вирощував. Самі собі виросли. Спрацьовувала якась схема при перетині кордону. Там треба було показати папірець з печаткою будь-якої сільради – і їдь собі з горіхами до Європи та Азії.
І, найголовніше, так зване державне мито, замість казни України текло у кишені тих, хто міг цей товар обкласти «митом». Так було за Януковича. Така схема спрацьовувала й за Ющенка. А почалася вона ще у часи Кучми. Кишені мінялися, а схема залишалася.
Михайло Сеничак за лічені тижні зламав схему. І гроші замість кишень потекли до державної казни. На горіховому бізнесі держава одержала великі прибутки. А Михайло Сеничак – великі проблеми.
Через якийсь час Михайлові Ярославовичу було запропоновано іншу, будь-яку посаду в області чи столиці, але «рекомендовано» скласти повноваження начальника ФСУ у Чернівецькій області. Що характерно і знаково: зняти офіційно з посади ні Насіров, ні прем`єр Сеничака не могли. Бо не було за що. Навпаки за ту роботу з горіхами його до державної нагороди варто було б представити. Бо почин руйнації горіхової схеми швидко був підтриманий в інших областях України. Зокрема, в Одеській області. Там губернатор Михайло Саакашвілі особисто перейнявся цією проблемою. І тепер уже горіхи несуть чималі кошти до казни Одеської області та України.
Замість нагород за горіхи Сеничак «одержав на горіхи». Аби не спокушати вище керівництво до репресій проти себе, пан Михайло минулого року вирішив якийсь час бурю навколо себе перечекати. Тому взяв відпустку. Коли відпустка закінчувалася, вийшов на роботу. Заходить до кабінету, а там сидить чоловік з Вінниці.
Будучи людиною толерантною та вихованою, попросив звільнити кабінет. І вінницький таки перейшов до іншого. Це було до обіду. А після обіду від Насірова надійшов наказ про звільнення Сеничака за порушення присяги держслужбовця.
Ніхто нічого не пояснив: звільнили і все. Тоді Михайло Ярославович подав до суду. І суд взяв справу до розгляду.
На перше засідання ніхто від Насірова не прийшов. Довелося відкласти. На друге засідання суду, 14 червня, знову ж таки від Насірова ніхто не з`явився.
Як з`ясувалося, досі ніхто не дав пояснення Сеничаку про те, де і коли він порушив присягу. Коли він намагався одержати «донос» на себе, йому повідомили, що це «секретно». І Сеничак попросив суд витребувати те, що секретно. Суд перенесли на невизначений період. А Михайло Сеничак вважає, що документа про його порушення присяги держслужбовця нема. Бо він її не порушував. Швидше, це зробив Насіров. Саме він купив собі квартиру за 30 млн. у Лондоні. Де взяв такі гроші?
І, взагалі: а хто такий Насіров в Україні? Звідки він взявся? Що тут робить? Хто його тут утримує? І чому проти України працює?
А далі Сеничак взагалі зробив відкриття у суді:
– У мене таке відчуття, що той, хто писав наказ про моє звільнення, ніколи не читав присягу держслужбовця, – говорив у суді Михайло. – Тому я прошу суд спочатку ознайомити Насірова з присягою, а згодом уже починати судову справу.
Суд вирішив витребувати необхідні документи та докази по справі та відкласти її до якогось часу.
Мені здається, що справу відкладено до того часу, поки не звільнять Насірова. Будемо сподіватися, що цей час настане дуже швидко.
Петро Кобевко
peredplata
