Чернівецьке сміттєзвалище прийняло першу партію сміття зі Львова

Чернівецьке  сміттєзвалище прийняло першу партію сміття зі ЛьвоваПро це написав у фейсбук мер Чернівців Олексій Каспрук:

– Зробив непопулярний крок – протягнув руку допомоги львів’янам і дозволив прийняти на нашому сміттєзвалищі трохи їх побутового сміття.

Таке ж рішення приймають інші міські голови, які розуміють ситуацію, в якій опинився Львів і чим це загрожує львівянам.

Мова йде про 833 тонни або 5000 кубів побутового сміття, яке львів’яни завезуть на наше сміттєзвалище. Для порівняння – з міста Чернівці щодня завозять на сміттєзвалище 1200-1500 кубів. Тобто мова йде про завезення обсягу сміття, яке Чернівці продукують за 3 дні. Наразі львів’яни вже завези 240 тонн.

Знаю, що рішення непопулярне, викличе масу негативу, супротив мешканців, що живуть поряд із сміттєзвалищем, буде вдало використане моїми опонентами. Однак впевнений, що існують ситуації, в яких не можна мислити категоріями особистої популярності чи непопулярності. Це тоді, коли потрібно вживати невідкладні заходи для вирішення критичної проблеми, яка загрожує фатальними наслідками, а саме така дуже гостра проблема сьогодні у Львові!

Звичайно, знайдуться й такі і їх буде не мало, на жаль, хто скаже: А до чого тут ми?

Спробую пояснити свою позицію: львів’яни – наші сусіди, вони – українці, вони – такі ж як ми! Скоріше за все це ключова фраза мого меседжу – вони такі ж як ми! А ще точніше сказати: ми – українці! Оскільки вже в самому застосуванні займенників «вони» і «ми» міститься розділ і, як наслідок, неможливість існування єдиної української держави. Пробачте за пафос, але думаю саме так. Для всіх етнічних і політичних українців єдиним займенником в таких ситуаціях може бути тільки «ми», а це означає, що проблема спільна.

Проблема такого масштабу – це як війна, яка не може для когось йти, а для когось ні…

Скажіть, будь ласка, до кого звертатись львів’янам? До шведів, чи може до австрійців? До уряду львівська громада вже звернулася, уряд допомагає як може… В тому числі звернулись і до нас…

Пам’ятаємо – «ми» нікому не потрібні крім «нас»! А значить, знову ж таки – спільними зусиллями! Тільки так!

Що робити далі? Відповідь можна назвати до певної міри цинічною але:

1) менше смітити.
2) кожній родині проводити первинне сортування сміття
3) будувати сміттєпереробні заводи і заробляти на цьому гроші.

І четверте – жити, цінувати і допомагати один одному!

peredplata