Військовий капелан отець Андрій Зелінський (м. Київ) презентує у Чернівцях свою нову книгу “На ріках вавилонських”, а також попередню – “Соняхи”.
Книжка “На ріках вавилонських», що вийшла цього року – це смислове продовження першої книги отця Андрія «Соняхи. Духовність на час війни», яка вийшла рік тому.
Книга “На ріках вавилонських” вперше була презентована на цьогорічному Форумі видавців у Львові. Нещодавно книга презентувалася у Києві, і тепер – у Чернівцях.
Отець Андрій Зелінський – священик УГКЦ, член черничого згромадження «Товариство Ісуса» (єзуїти). Людина з блискучою освітою: філософську освіту здобув у St. Basil College (Стемфорд, США), богословську – у Pontificia Universita Gregoriana (Рим), політологічну – у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія». Своє капеланське служіння розпочав у 2006 році в Академії сухопутних військ у Львові, а з червня 2014 року бере активну участь у забезпеченні духовною підтримкою українських військових у зоні АТО.
– «Для мене зона АТО – це зона автентичності, це справжні люди, які стоять за справжні цінності і стоять за них теж по-справжньому, бо платять найдорожчим – власним життям, – каже отець Андрій Зелінський. – І це найщасливіші моменти мого священства, коли ти виконуєш свій прямий обов’язок добровільно і свідомо попри те, що довкола тебе свистять кулі. Коли ти слухаєш сповідь на горищі, над яким розриваються міни – не десь, а от прямо над тобою; коли ти перебігаєш з іншими військовими ділянки, які обстрілюють снайпери. Потім пробираєшся поміж будівель, бо там теж розташовані снайпери, аби вислухати сповідь і уділити святе причастя. Були моменти, коли я перебував на одному місці – пив чай і відійшов звідти на десять хвилин, поспілкуватися з кимось. За той час поки мене не було, снаряд АГС влучив в те місце, де я сидів і від нього нічого не залишилося…Йшлося про п’ять–десять хвилин часу. Коли був Святий вечір, день перед Різдвом, я розносив просфори по наших позиціях в Пісках і за 200 м переді мною міна влучає в одну із позицій і розпочинається бій і обстріли з трьох сторін.
Про книгу “Соняхи” її автор говорить так:
– “У цьому виданні не йдеться про перебіг подій в зоні АТО, це надзвичайні історії із життя захисників. Ця збірка є скромною даниною пам’яті – надзвичайно щирою і дуже відвертою – усім, хто пройшов крізь моє життя і назавжди залишився на варті вічності на полі збройного протистояння на сході України. Писалася книжка упродовж року воєнного протистояння у різних неспокійних і гарячих точках сьогоднішнього фронту. Інколи думки народжувались «там», а викристалізовувались у слово уже «тут». З цими хлопцями, молодими офіцерами Збройних Сил України, я познайомився і заприятелював майже десятиліття тому, протягом їхніх курсантських років у Академії сухопутних військ у Львові. З деякими із них підтримував спілкування упродовж усього цього часу, а згодом перетинався на стежках сьогоднішньої війни. Коли Україну підступно підштовхнули в жорстокий безлад кровопролиття, і рідну землю огорнула непроглядна темрява, вони запалали соняхами на полях української журби…”
Нова книга о. Андрія Зелінського «На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення» – це роздуми про самотність і про любов, про війну та справжню перемогу, про вигнання та про шлях повернення.
Автор ставить перед читачами важливі запитання: Чи припиняється війна, коли стихає зброя? Чи можна повернутися з війни?
– “Кожна війна помножує самотності, дірявлячи тіло людства незавершеними історіями людської любові. Самотність – це земля нашого вигнання, стан нашої неволі. Бути пророком повернення, на мою думку, – місія кожного християнина в пустелях сучасної цивілізації”, – каже о. Андрій.
Священик говорить, що світ людини потребує зцілення від самотності, особливо ж його потребує сьогоднішнє зранене війною українське суспільство.
Варто додати, що назва книжки – «На ріках вавилонських» є дуже символічною, бо це перша стрічка одного з найвідоміших псалмів, 137-го, який є піснею єврейських вигнанців, котрі перебувають у вавилонському полоні.
Книга “Соняхи” вийшла у “Видавництві Старого Лева”, “На ріках вавилонських” – у “Свічадо”.
peredplata
