Відгуло, відгуляло, відіграло свято у Чернівцях. Людям дали видовищ. Люди були задоволені.
Музики роз`їхалися по домівках, а місто залишилося зі своїми проблемами. Нагадуємо, що уже цілий місяць ми з майстром Митром з бригади Івана Магалянського бродимо вулицею Ольги Кобилянської і шукаємо ґанджі на фасадах будинків. Майстер професійним оком визначає що, як і яким коштом можна полагодити, аби меру і людям було добре.
Ні Митра, ні мене, ні газети «Час» поки що не чує мер Каспрук і його берегиня архітектурної спадщини в Чернівцях Пушкова. Вони роблять вигляд, що все у місті добре і дуже добре. А даремно вони роблять такий вигляд. Бо й чернівчани можуть зробити вигляд, що платять їм так, як вони працюють. А у кращому випадку за таку, з дозволу сказати, «працю» драпатою мітлою гнатимуть з крісел і посад.
Тільки за облуплений фасад будинку №26 на вулиці Ольги Кобилянської Пушкова мала б уже відповісти посадою.
Туристи називають владу і відповідальних за архітектурні цінності найгіршими словами. Наші люди терплять мовчки. Будинок уже геть облупився. А який то був красень колись! Фасад прикрашали керамічні скульптури античних грецьких богів. Зараз уже дві зникли з вулиці Кобилянської, одна – з вулиці Гоголя.
– Хто цей будинок малював, нехай би йому руки всохли, – спересердя сказав майстер Митро.
Там фарба відвалюється квадратними метрами. І на все це дивляться чернівчани та гості міста. Колись тут було управління церковного синдикату Буковини. За совітів – магазин спорттоварів «Динамо». Зараз там магазин «Індіго», «Студія краси» та «Стиль і мода». Усе так гарно називається, несе таке красиве змістове навантаження. Але облуплений фасад створює атмосферу ганебного нехлюйства керівництва міста.
Дисонансує навпроти будинок №23. Він збергіся без змін з часів побудови у другій половині ХІХ ст. Посеред фасаду на другому поверсі добротно збереглася скульптурна композиція із зображенням середньовічного лицаря, який гасить пожежу. Лицар – святий Флоріан. Це був герб чернівецьких пожежників. І не випадково він встановлений саме тут – у цій будівлі розміщувалася пожежна контора. У дворі завжди стояла напоготові запряжена підвода з бочкою води. На ній, окрім фірмана, поміщалося ще дев`ять пожежників. Коли десь траплялася біда, підвода туди виїжджала. А попереду біг чоловік із дзвоником, що сповіщав про потребу негайно звільнити дорогу. Обабіч підводи бігло по три пожежники, які трималися за шкіряні петлі, прикріплені до фіри.
Згодом пожежна контора перебралася на теперішню вулицю Лесі Українки. І за Румунії в цьому будинку розмістилася адвокатська контора і склеп електротоварів Леона Блюма. За совєтів перший поверх передали під художні майстерні. І там виник «Художній салон», який є там і тепер.
У цьому будинку в різні часи жили єврейська художниця Ірма Розеншток і єврейський письменник Мойсей Альтман, на честь якого там розміщено скульптурну композицію.
Будинок загалом зберігся добре. Тільки направо від Мойсея Альтмана відлупилася штукатурка. Майстер Митро вважає, що нічого то не коштує, аби її заліпити.
– Але кому це потрібно? – без надії отримати відповідь запитує майстер.
Непогано збергіся й будинок №25. Хоч він і побудований ще у ХІХ столітті, але даних про тих, хто там жив і що там було, немає. Відомо тільки про те, що було після 1925 року. А був там магазин радіоапаратури та взуття. Зараз розміщується книгарня «Здоров`я», яку регіонали Папієв-Галиць хотіли ліквідувати, та магазин-майстерня «Львівські пляцки».
Далі – також ошатний будинок №27, зведений також наприкінці ХІХ століття на замовлення Б. Бурштуна. Будували його з кам`яних плит, котрі завозили з Киселева та Василева. Будинок має каретний заїзд. Якщо ви бачите у Чернівцях проходи у двори будинків з розміщеними унизу по боках випуклими півкруглими кам`яними виступами, знайте – це зроблено для того, аби карета, заїжджаючи у двір, на повороті не вдарялася колесами об стіну. Зараз у багатьох таких заїздах мешканці постесували ці виступи. Мабуть, мають широкі авта, які не поміщаються у ці проїзди. Шкода. А будинок №27 має ці виступи. За Румунії тут був стоматологічний кабінет пана Петельмана і редакція газети «Європа». Тепер там дитячий супермаркет і відділення Ощадбанку.
Будинок навпроти, №28, – один із найкращих у Чернівцях. За Австрії його так і називали – «будинком-красенем». Тоді він належав православному фонду Буковини, у володінні якого було 274 тисячі гектарів лісу і 26 фабрик та заводів.
У роки Першої світової війни, у часи Брусилівського прориву там розміщувався штаб генерала Брусилова. Кажуть, що він був дуже побожним чоловіком. І в його помешканні був військовий дорожній іконостас. На свята приходив священик і там відправляв службу Божу. Релігійна управа добре уживалася з військовим штабом.
За Румунії тут був страховий банк, магазин скла та картинних рам, а також магазин спорттоварів «Спорт» пана Маленчука.
За перших совітів 1940-41 років у цьому будинку влаштували катівню НКВС. З 1945 року – Сталінський райком партії. Через 10 років цей будинок передали під Краєзнавчий музей, який перенесли сюди з Резиденції Митрополитів. Будинок у доброму стані.
Приємно все ж таки бачити і писати про будинки, які перебувають у доброму стані. Один із таких – №29. Усім відомий як Палац урочистих подій. А збудований він у 1873 році на замовлення Розенцвайга. За Румунії там був національний банк і редакція газети «Черновіцер Тагблат». За своєтів – спочатку «Ательє мод», а потім – ЗАГС.
Далі – будинки №31 і 33. Вони уже трохи пошкоджені. Хоч там і «Будинок модного одягу» внизу, над ним – облуплені й зовсім не модні стіни фасаду. До того ж, і фарба якихось мутних і невизначених кольорів. Балкони обдерті, обшарпані та запаскуджені.
Майстер Митро геть зажурився.
– Нема у місті ґаздів. Одні фулеї, – каже він.
(Далі буде)
Петро КОБЕВКО
Чернівці облуплені. Вулиця Ольги Кобилянської, 13-21, 20-26
peredplata
