„Золоті оплески” нового формату. День шостий

Собаки і люди у виконанні Ботошанського театру імені М. Емінеску змусили чернівчан сміятись і плакати.

Фестиваль якраз проминув свій екватор, подарувавши чернівчанам чудовий спектакль Ботошанського театру за п’єсою сучасного американського драматурга Альберта Герні „Сільвія”.
Оскільки я не володію румунською мовою, знайшла п’єсу та прочитала її і російському перекладі, адже, як і в минулі роки, ні театр з Ботошан, ні організатори фестивалю не подбали про те, щоб виготовити хоча б невелику кількість анотацій чи лібретто вистави для тих, хто має мовний бар’єр.
Сюжет п’єси видався мені цікавим і незвичайним. Йшлося про собаку, яку знайшов у парку і взяв додому чоловік на ймення Герні. У нього в сім’ї не після 22 років спільного життя були не надто довірливі стосунки із дружиною, яку поглинула робота, діти на той час розлетілися з дому, чоловікові не вистачало об’єкта для нерозтраченої любові й ніжності.

„Золоті оплески” нового формату. День шостий

Врятована ним покинута колишнім хазяїном собака Сільвія одразу визначила роль для Герні. Вона назвала його Богом і беззастережно його полюбила.
Автор наділив Сільвію можливістю висловлювати свої почуття, які для людей нині майже не притаманні, адже в нашому суспільстві сьогодні надто запанували прагматичність, корисливість, вигода, байдужість і жорстокість. Ми забули, що любові й щирості чекають наші близькі, а також і ті, кого ми приручили.
Дружина Герні – Кейт всіма силами старається позбутись Сільвії, бо не хоче клопоту в побуті, як і не бажає з нею ділити свого чоловіка. А він, певно, з подивом для себе дізнавався, що існують стосунки без грошей і фальші, безмовна істота приймає тебе таким, як ти є, розуміє краще за багатьох людей, і жадає від тебе того ж. Навіть після проникливої трагічної у долі Сільвії сцени у ветеринара тварина не перестала обожнювати Герні, пробачивши йому неймовірну жорстокість.
У фіналі все сталось як і мало бути. Сільвію Герні несила було віддати „у добрі руки”, як про це домовились із Кейт. Він повернувся додому, і Сільвія прожила з подружжям ще 11 щасливих років. А останнє фото улюбленої істоти за рік до смерті зробила саме Кейт…
З подивом я дізналася, що режисером вистави була наша н.а. України Людмила Скрипка. І постановка справді вдалася. Було зроблено акцент не на зовнішні деталі, а на психологізм, на внутрішні перетворення, які відбуваються з героями. Це дуже проникливо зробили актори, які грали стримано, але виразно. Режисерові ж вдалося вибрати з п’єси саме ті моменти, які наближають долю Сильвії до доль всіх жінок світу, виокремивши їхню жертовність, терпіння і безмежний талант любити.
І ще, як зазначили румунські актори, в англомовному варіанті п’єса насичена вульгарними подробицями, неоднозначними сценами. Режисерові і акторам вдалося цілковито їх уникнути та зробити неповторний спектакль, справжній подарунок глядачеві.

Тетяна КРАТКО