Скінчилися свята, повертаймося до звичного життя. А воно приготувало нам дуже неприємні сюрпризи. Недарма спеціалісти попереджали: 2017 рік буде дуже складним. Звідусіль надходять повідомлення, котрі викликають тривогу в українців. Що з-за океану, що із Західної Європи, що з Балкан, що із Близького Сходу.
Слідом за США підуть європейці?
Не встиг Трамп обійняти посаду президента США, як його відвідала французька крайньо права дама з президентськими амбіціями Марін Ле Пен. Її риторика базується на закликах до обмеження імміграції, відмови від доведеної до абсурду політкоректності, а головне – на знятті санкцій з Росії й зближенні з кремлівським режимом. Крим вона визнає \”російською територією\”, що викликає у більшості українців негативні почуття до цієї амбітної дами. Тим більше, що ЗМІ неодноразово повідомляли: її політичну діяльність фінансує Москва.
Цього року у Франції відбудуться президентські вибори, і М.Ле Пен шукає підтримки з боку нового американського президента. А той висунув програму своєї майбутньої діяльності, наповнену популістськими обіцянками, подібними до програмних положень лідерки французьких крайньо правих. Подібні ж політичні сили активізуються і у ФРН, де цього року відбуватимуться парламентські вибори. Путін сподівається, що і в Берліні до влади прийдуть сили, прихильні до нього. Адже повністю відмовитися від російських нафти і газу європейці не можуть, а цей чинник Кремль вміє використовувати для підсилення своїх позицій на Старому континенті. Нафтодолари у Москві ще не скінчилися, ними оплачуються політичні сили в різних регіонах планети.
Москва повертається на Близький Схід
Колись СССР мав дуже міцні позиції в арабському світі, декларуючи свою ворожість до \”американського імперіалізму та ізраїльського сіонізму\”. Нині своєю підтримкою Москва врятувала від краху диктаторський режим Башара Асада в Сирії і продовжує послідовний наступ у тому регіоні. Помічено зростання російської активності в Лівії, відроджуються її зв\’язки з політичними силами Іраку. Політика Обами в Іраку виявилася неефективною, створений нею вакуум намагається заповнити Москва. А підсилення її позицій в регіоні для Путіна вкрай важливе: він прагне відновити для Москви статус наддержави, для чого потрібно контролювати ситуацію в ключових регіонах світу.
Дональд Трамп заявив, що головну свою увагу приділятиме внутрішньо-американським питанням, що у Москві розцінили як сприятливий для себе фактор. Правда, серед найголовніших зовнішніх ворогів США новий американський президент назвав Іран – країну, разом з якою Путін намагається законсервувати владу Асада у Сирії. Але історичний досвід свідчить, що Росія здатна миттєво міняти союзників, виходячи з кон\’юнктурних міркувань. Нині ж для неї найважливішим завданням є контроль над всім близькосхідним регіоном.
Проте подібні амбіції наштовхуються на спротив Ізраїлю. Слід очікувати нових операцій \”гібридної війни\” Москви проти ізраїльтян. Зокрема, вони намагаються посварити Ізраїль з Україною, вдаючись до мерзенних провокацій у різних регіонах нашої держави. На жаль, інколи їм підігрують й деякі українці своїми непродуманими діями чи заявами. А кожен навіть найменший прояв антисемітизму в Україні негайно роздмухується російськими ЗМІ й підхоплюється в Ізраїлі тамтешньою \”ватою\”, якої там дуже багато. Російська політика базується на старовинному принципі \”поділяй і владарюй\”, що нерідко приносив їй перемоги.
Нова балканська війна?
Нині російські спецслужби намагаються спровокувати нову війну на Балканах, щоб повернутися у цей важливий регіон, звідки Росію витіснив Захід ще у 90-их рр. У 2016 р. чекісти готували політичні замахи у Сербії й державний переворот у Чорногорії, але довести справу до кінця не змогли через професійні дії сербських і чорногорських контррозвідників. Проте від власних планів дестабілізувати ситуацію на Балканах не відмовилися, лише розширили масштаби своїх дій.
Тут слід підкреслити, що у сербському суспільстві традиційно досить сильними є симпатії до Росії, якими користуються московські агенти. Вони ж спекулюють на великосербському шовінізмі, розповсюдженому у різних шарах сербського суспільства. Зовсім недавно російський шовініст Дугін, виступаючи у Белграді, кричав про необхідність відродження \”великої Сербії\”, фактично закликаючи до захоплення території сусідніх із Сербією держав. Це той самий Дугін, який вигадав новітню \”Новоросію\” і чимало зробив для роздмухування російської агресії проти України.
Великодержавні шовіністи з Белграду останнім часом активізувалися у Косово, а також Боснії й Герцеговині. Сербія не визнає самопроголошеної албанцями республіки Косово, вважаючи її частиною своєї держави. У районі Косовської Митровиці компактно живе сербське населення, яке сербські шовіністи підштовхують до нового конфлікту з албанцями.
Ще серйознішою виглядає ситуація у Боснії й Герцеговині. Ця держава складається з Республіки Сербської і хорватсько-мусульманської федерації, які тримаються разом лише завдяки контролю сил НАТО над цим регіоном. Проте сербське керівництво заявило, що 2018 року проведе референдум про повну незалежність республіки від конфедеративної Боснії і Герцеговини. Його результат нескладно передбачити, але розкол конфедерації призведе до збройного конфлікту. І у цьому випадку видно \”руку Москви\”. Кремлю необхідно контролювати сербів, а через них – і всі Балкани.
А Балканський півострів традиційно називали \”пороховою бочкою Європи\”. Тут нерідко вибухали криваві війни, у тому числі й Перша світова. Невже через сто років після неї у небезпечному регіоні буде розв\’язано ще одну світову війну? Ситуація помітно загострюється і треба бути готовими до несприятливого розвитку подій. Світ не зупинив вчасно московських агресорів, тож мусить спокутувати вину за цей великий гріх.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
