Мінські домовленості самовичерпалися. Не досягнуто припинення вогню, відтак не працюють інші положення спільного документа. Росія не досягла своєї головної мети – зняття міжнародних економічних санкцій. Щоб дискредитувати Україну, вона спровокувала різке загострення в районі Авдіївки. І хоча план не вдався – світ побачив, що обстріли розпочали контрольовані росіянами збройні формування ДНР, – противник заспокоюватися не збирається, тож невдовзі слід очікувати з його боку нових дій.
Донецький чемодан без ручки
Розпочинаючи у 2014-му бойові дії на Донбасі, Кремль розраховував на швидку перемогу. Московські стратеги сподівалися, що російськомовне населення Сходу і Півдня України масово підтримає агресорів і нашій незалежності настане кінець. Розрахунок не справдився: українці піднялися на захист Батьківщини і не дали створити міфічну \”Новоросію\”. Лише окремі райони Донецької й Луганської областей (ОРДЛО) опинилися під контролем Москви та її маріонеток.
З\’ясувалося, що прогодувати себе ці райони нездатні, тож Москві довелося взяти їх на своє утримання. А запроваджені Заходом санкції завдали серйозного удару по російській економіці, в самій РФ вже не вистачає грошей на соціальні програми. А їхнє згортання призводить до невдоволення простих росіян, що владі зовсім не потрібно. Замість підсилення Росії за рахунок захоплених територій сусідньої держави, вона лиш зазнала значних збитків. ОРДЛО перетворилися на чемодан без ручки, який і кинути шкода, і нести неможливо. Втім, Кремль вирішив пересунути його українцям, щоби остаточно підірвати бюджет нашої країни й у такий спосіб змінити електоральні настрої в Україні на свою користь – за допомогою великих мас антиукраїнськи налаштованих виборців, які отримають змогу впливати на формування влади в Україні, Путін розраховує всадити на Банковій чергового Януковича.
З цією метою Москва погодилася на Мінські домовленості, маючи намір спочатку провести в ОРДЛО вигідні для себе місцеві вибори, а потім за рахунок тамтешніх сепаратистів заблокувати розвиток нашої країни. Проте реалізувати такі плани з ходу не вдалося. Київ за допомогою Мінських домовленостей зумів виграти час і підготуватися до серйозного опору підступним діям Кремля.
Пошук виходу з глухого кута
Мінський процес зайшов у глухий кут, тож сторони переговорів гарячково шукають виходу з нього. Німеччина і Франція прагнуть форсувати події: у них починаються чергові вибори, до яких нинішні політики хочуть одягнутися у білі тоги миротворців. Тож тиснуть на Київ, щоб змусити його піти на поступки і провести місцеві вибори в ОРДЛО. Тоді можна буде показати світові: знайдено вихід з тупика і кривавий конфлікт в Європі погашено.
Українські ж політики вимагають виведення російських військ з донецької землі й передачу українсько-російського кордону під контроль наших прикордонників, що передбачено Мінськими угодами. Лише за таких умов можна проводити вибори за українськими законами і під міжнародним контролем. А ще необхідно покарати військових злочинців: матеріали про їхні злочини наша країна передає в Міжнародний трибунал в Гаагу.
Для Путіна такий варіант означає повний програш, наслідком якого стане втрата влади. А він же затівав усе це кровопролиття саме для того, щоб затуманити мізки своїх співгромадян шовіністичним чадом і відволікти їхню увагу від наростання внутрішніх проблем загниваючої недо-імперії. Отож наразі шукає більш прийнятний варіант для реалізації свого плану.
Можливі несподівані повороти
З Ростовської області РФ надходить досить дивна інформація. Неподалік кордону з Україною з боку Таганрога повним ходом працює техніка російських інженерних військ: копають траншеї, облаштовують вогневі точки. Невже росіяни думають, що ЗСУ розгорнуть наступ на Ростов? Українці ж мають зовсім інші плани – звільнити власні території. А лінію оборони противник будує для того, щоб стримувати великі маси озброєних людей, які втікатимуть з ОРДЛО після переходу цих територій під владу Києва.
У засобах масової інформації РФ раптом з\’явилися несподівані пропозиції. Відомий журналіст Невзоров радить російським та українським військам разом зачистити Донецьку та Луганську області від бойовиків. Адже озброєні до зубів і звиклі до вбивств і мародерства ці \”народні герої\” становлять серйозну небезпеку для мирного населення. У нормальному житті їм місця немає, а різкий стрибок злочинності, неминучий при появі великої кількості їх на вулицях російських міст, тривожить багатьох. На півні Росії вже зросла кількість особливо небезпечних злочинів, які нерідко вчиняють ті, хто зі зброєю в руках \”захищав Донбас від бандерівців\”. Тільки ось міфічних \”бандерівців\” там чомусь не видно, а кількість вбитих, зґвалтованих і пограбованих \”захисниками\” у самій Росії щодня стає все більшою.
Отож на Донбасі повним ходом йде «зачистка». Недавно відправились до пекла Моторола і Гіві – найвідоміші з донбаських бойовиків, яких російська пропаганда виставляла \”народними героями\”. Наразі невідомо достеменно, знищили їх українські партизани чи російські чекісти. У будь-якому випадку, такі персонажі українцям більше згодились би як підсудні в Міжнародному трибуналі: вони багато могли би розповісти про роль Росії в організації й веденні неоголошеної війни на Донбасі…
Багато українців не можуть зрозуміти, як ворожі сторони можуть одночасно воювати між собою і торгувати. В ОРДЛО працюють підприємства і шахти, що належать донецьким олігархам Ахметову і Таруті. Вони зареєстровані в Україні, сплачують податки до українського бюджету, працівники отримують зарплату в гривнях. Проте московські маріонетки днями висунули ультиматум: Ахметов і Тарута мають зареєструвати свої підприємства у них і платити податки в ДНР-ЛНР. Значить, ситуація має змінитися, і поки невідомо, в який бік. Саме донецькі олігархи чимало зробили для роздмухування на Донбасі полум’я, котре нині вже впритул підібралося й до їхніх багатств. Можливо, це змусить їх підключитися до гасіння цієї пожежі?
А в Україні все частіше говорять про те, що до кінця 2017 р. ОРДЛО можуть повернутися до складу нашої держави. Що стоїть за такими повідомленнями: конкретна інформація чи звичайне бажання, щоб так сталося? Розвиток подій вказує на ймовірність будь-яких несподіванок. Хочеться вірити, що на зміну Мінську-2 прийдуть нові домовленості, вигідні нашій державі. Війну треба завершувати на умовах, які дозволять українцям не лише повернути захоплене агресорами, а й змусять їх відшкодувати величезні втрати, яких зазнала наша країна у боротьбі проти загарбників.
peredplata
