Рейдерські атаки «лихих» 90-х знову в законі

Рейдерство – вилучення майна на нібито законних підставах, в основі виникнення яких лежать прогалини в законі або системні недоліки функціонування державних інститутів (судової та правоохоронної систем, системи реєстрації юридичних осіб тощо) – одне із офіційних визначень даного терміну.

У ньому завжди задіяні одні і ті ж самі дійові особи. З одного боку, це ті, які хочуть привласнити чуже майно, з іншого – так звані правоохоронні органи, або корумповані чиновники, які за певну мзду допомагають «віджати» чуже (Думка автора). Хто організатор, а хто виконавець – залежить від ситуації. У 90-ті рр., наприклад, організаторами рейдерства, як правило, був криміналітет.

Сьогодні ситуація трохи змінилася. Більшість з тих, хто тоді займався рейдерством, рекетом, стали поважними людьми, директорами, надягнули краватки, але свій промисел так і не забули. Ще раз хочеться наголосити, що без корумпованого чиновництва та беззаконня, яке панує в нашій державі, жодне рейдерство здійснити неможливо. Інакше як тоді можна пояснити, що серед білого дня після трьох років революції гідності обібрати як липку досвідченого та відомого бізнесмена та мецената Манолія Васильовича Плаксія?

Рейдерські атаки «лихих» 90-х знову в законі

Отож не дивно, що за рівнем інвестиційної привабливості наша країна посідає одне із останніх місць в Європі, власне, як і корупція. Хто наважиться в нас вкладати на довгостроковий період свої багатомільйонні капітали коли у будь-який час і, нібито, у законний спосіб, використовуючи корумпованих суддів, адвокатів, чиновників, у бізнесмена все це можуть забрати. Так сталося і з М.В. Плаксієм. Вдумайтесь, тільки за останні п´ять років більше 500 судових засідань. Навіть не спеціаліст в галузі права, який поверхово ознайомиться з цими справами, скаже, що більшість з них надумані його опонентами, або такі, які 100% юридично на стороні Плаксія М.В. Це як треба було терзати людину?! І, найголовніше, за що?!

У цьому протистоянні Манолій Васильович втратив сім´ю, бізнес, віру у справедливість. А нещодавно незаконно відняли його «дітище» – бізнес-центр по вул. Хотинській, 49-З («стікляшку»), на будівництво, якого було вкладено більше п´яти мільйонів у.о. Зі слів пана Манолія, за цим стоять одні й ті самі люди з ТОВ «Родничок», на чолі з генеральним директором Семенюком І.В.

Жодної підтримки від держави не отримав Плаксій… Замість того, щоб держава через свої правові інститути захистила бізнес, честь та гідність бізнесмена, вона стала співучасником рейдерства по його знищенню.
Але давайте все по порядку…

Манолій Васильович у бізнесі більше двадцяти п´яти років, у тому числі, пов´язаному із міжнародною діяльністю. Ним було створено одне із перших підприємств в галузі будівництва, на якому працювало більше 500 людей, які отримували досить високі заробітні плати, а державна казна – чималі податки. На базі підприємства було створено компанію «Євробуд ХХІ століття».

Були отримані всі дозволи та ліцензії, в тому числі, міжнародні, на проектні, будівельні та рекламні роботи. Запущені були три об´єкти з виробництва будівельних матеріалів, оснащені високоточними верстатами. До речі, вони офіційно були викуплені з військових заводів, які за безцінь готувались до продажу за кордон. Окрім того, Плаксія в нашому краї знають як великого патріота та мецената. Більше 10 років тому під його керівництвом організований та профінансований «Центр митців Буковини», керівником якого був заслужений художник України Манолій Манолійович Тирон. На базі центру було створено дитячу студію «Водограй», керівником якого є Святослав Ярославович Край. За сприяння бізнесмена було проведено сотні концертів, більше десяти виїздів з концертами в АТО, десятки виставок: міжнародних та всеукраїнських, концертів та пам´ятних вечорів, присвячених Володимиру Івасюку, Назарію Яремчуку та, гостями яких були відомі особистості зі Львова, Києва, із-за кордону, зокрема, Канади та США. Був створений Центр Канадсько-Українського культурно-мистецького та наукового співробітництва, для того, щоб розвивати в першу чергу Буковину та підтримувати міжнародні зв´язки України. Вкладались чималі кошти в реставрацію буковинських церков і т.ін.

Паралельно з вагомими потугами у 2006 році було розпочато будівництво 3-х поверхового скляного комплексу (4600 м кв.,) У той час архітектором був нав´язаний підрядник ТОВ «Родничок», генеральним директором якого був Семенюк І.В., для скління триповерхового фасаду. Як з`ясувалось з часом, це була непоправна помилка бізнесмена. Робота, яка мала бути виконана за 2-3 місяці, була завершена через три з половиною роки із грубими порушеннями всіх норм та ГОСТів. Є всі висновки комісії будівельного контролю. До прикладу, максимальна площа скління дозволяла за нормами ГОСТу 1,6 м кв. професійного склопакету (у зв`язку із високою сейсмічністю території Чернівців), а зроблено було площею 4,6 м кв. турецького кооперативного, що було грубим та небезпечним порушенням. Виправити допущені помилки підрядник ТОВ «Родничок» фінансово був не в змозі, оскільки це поставило б його на межу банкрутства. Згідно тих же норм будівельного контролю, підрядник зобов`язаний був переробити весь фасад будівлі: зняти старі склопакети, які сипались на землю, закупити та встановити нові, необхідного розміру та якості за свій рахунок. Крім того, відшкодувати неустойку протермінування за три з половиною роки, пеню, компенсації втрати матеріальної вигоди.

Натомість Плаксій через свою доброту в черговий раз зробив фатальну та непоправну помилку, рятуючи свого опонента. Замість того, щоб загнати «Родничок» в суди, Манолій Васильович запрошує Одеську фірму і за свої кошти переробляє всі їхні огріхи. До речі, через небезпеку зняття бракованих склопакетів, їх спочатку розбивали металевими пруттями. Далі він добирає кошти в банку для завершення будівництва та вилучає гроші з обігу. Отож сума взятих кредитів з 2,5 млн у.о. у 2006 році зросла до 4 млн у.о. у 2008 році. Аж у 2010 році було закінчено та здано об´єкт в експлуатацію. На цей час долар виріс з 4 до 10 грн.
Та найгірше лихо чекало попереду…

У 2009 році було рейдерськи захоплено основну базу, де виготовляли та зберігали будматеріали. 200 осіб водночас залишились без роботи. Ця інформація неодноразово висвітлювалась в ЗМІ. Було незаконно вивезено 40 тирів майна. Відкриті кримінальні справи. Це все оперативна група зафіксувала як у письмовій формі, так і на відео. По сьогодні жодного рішення немає.

Згодом була здійснена ще одна атака на приватні та виробничі склади. Були викрадені верстати та порізані на металобрухт. Спровоковано пожежу. На місце події викликали пожежних та оперативну групу. Замість того, щоб відкрити кримінальне провадження по факту, була винесена постанова про закриття торгівельного комплексу. Ще 100 працівників опинилося під загрозою безробіття. Придумано банальну причину: ширина сходинок на сходовій клітці на 2 см менша від норми. Далі більше…

Тими ж людьми було розібрано більшу частину виробничо-складських приміщень (2000 м кв.) по вул. Луговій, 11 та пров. Луговому, 21. Знову виклик оперативної групи та повна бездіяльність. Протягом трьох років оббивання порогів чиновників навіть не вдалось відкрити кримінальне провадження.
Наведу приклад по даній справі, що пов´язана з рухомим майном М.В. Плаксія, яке було придбано в Тернопільській області. Є всі оригінали документів, свідки, у кого придбали, хто збирав та розбирав це приміщення… І раптом у його опонентів з´являються копії документів на цей же ангар, який нібито придбаний у померлого підприємця зі Львова – М.М. Короля. З´являються десятки різних ухвал, рішень, а кримінальну справу за підробку документів так ніхто і не відкрив. Навіть не спромоглися зробити порівняльну експертизу, оскільки в опонентів не могло бути оригіналів, були тільки ксерокопії. Як гадаєте, на чию сторону в даній ситуації стала Феміда?

Вірно… На сторону опонентів…

Таких прикладів можна навести чимало. Кожні півроку міняють слідчих, суддів, щоб це все не виглядало, як затягування справи. Знову є потерпілі, немає винних… Всі ці штучні перипетії супроводжувались постійним шантажем та залякуванням Манолія Васильовича і його дітей. В кінцевому результаті, від таких афер постраждала і його колишня дружина. Якої б позиції вона не дотримувалась стосовно колишнього чоловіка, ті статки, які створювались сім`єю Плаксіїв, можуть ніколи не дістатись їхнім дітям.

Апогеєм «шулерства» був незаконний «віджим» у свою власність вищезгаданого бізнес-центру по вул. Хотинській, експертна оціночна вартість якого 111 млн. Це у чотири чотири рази більше, ніж сам борг, який зафіксований судом у сумі 27 млн. грн. Скільки насправді було сплачено, повинно вирішити слідство (зі слів самих опонентів сплачено тільки суму 10,7 млн. гривень). Ще раз наголошуємо, викуплено було не майно, а право вимоги боргу.

Так, Манолій Васильович мав чималі боргові зобов´язання і збирався сам із партнерами викупити борг. На це він мав повне моральне право, він виплатив не тільки відсотки, а й значну частину кредиту. Але за два дні до торгів за «порадою» його ж адвоката, процес призупинили, це був великий обман Плаксія. Пізніше адвокат зізнався, що працював на опонентів Плаксія. В останній день на торгах були зареєстровані через підставних осіб опоненти, які за безцінь викупили його боргове зобов´язання. Далі через корумпованого реєстратора попри всі судові та нотаріальні заборони переоформили право власності на підставних осіб, за якими стояли ті самі люди.

Ось так віддячили М.В.Плаксію, який у свій час зберіг від банкрутства ТОВ «Родничок» ціною власного бізнесу. Двері за колись відомим в м. Чернівці бізнесменом щільно зачинились.

Звичайно, Плаксій не збирається опускати руки й готовий йти до кінця. Втрачати йому більше нічого… Великий бізнес, очевидно, жорстока штука, але, як на мене, ще жорсткішою в нашій державі є корупція та беззаконня. Насамкінець, з-під мого пера вийшли десятки статей на антикорупційну тематику, відсутність принципу невідворотності покарання за скоєне, що породжує вседозволеність тощо. Добре, що часи змінюються на краще. Звертаюсь до правоохоронних органів: СБУ, прокуратури, національної поліції, управління юстиції. Чи знайдеться серед вас такі, хто спробує об`єктивно та неупереджено розслідувати дану справу. Адже це – ваш обов`язок. Запрошуємо також ЗМІ долучитись до розслідування цієї проблеми. А ще хотілось би, щоб всі ми пам`ятали слова нині покійного Святослава Гузара: «Найбільше, що вбиває – байдужість».

Валерій РУСНАК,
правозахисник, громадський діяч

Новини Партнерів