Політ будинку-корабля над часом. Чернівецький художник Олег Любківський не перестає дивувати

Чернівецький художник Олег Любківський не перестає дивувати містян своїми картинами. Минулого року він започаткував галерею під відкритим небом, де робив виставки однієї картини. Щоправда, не завжди тільки однієї.

Політ будинку-корабля над часом. Чернівецький художник Олег Любківський не перестає дивувати

Художник ніби прагнув у картинах зупинити час і повернути нам Чернівці, які ми витрачаємо. Він звертав увагу на ті деталі, вулиці і будинки, що стали нам звичними і ми не помічали шедеврів,залишених нашими батьками, дідами і прадідами. Хтось уже у цьому побачив уклякання перед Австрійською імперією. Мовляв, художник возвеличує часи цісаря і старт Австрії, а не України.

А хіба не роботящими і творчими руками українців, румунів, молдован, євреїв створені всі ці шедеври у яких ми живемо, по яких ходимо?! І,на жаль, не завжди шанобливо до них ставимося. Тому й втрачаємо назавжди. Аби не все втратити, Олег Любківський зберігає багато шедеврів у своїх картинах.
Минулого тижня у сквері на площі Філармонії художник презентував картину, де зображений будинок-корабель. Ми часто його бачимо на розі вулиць Головної і Шолом-Алейхема. Облупленого,завжди з білизною на «капітанському мостику» і без води з левової пащі. Він втрачає свою первинну красу і велич. Ніби віддаляється від нас разом з тією епохою, з тими людьми, яких описували як команду та пасажирів цього корабля будинку. Художник показав цей будинок у польоті. Ніби «летючий Голландець», який покидає Чернівці через те, що його тут не цінили, не доглядали… навіть води не дали.
Сам художник не тільки пише картини, а й есеї.
Осінь і місто збудили романтику митця.

Ось як він описує себе і осінь у місті з будинком-кораблем з великою історією і великими людьми:

Елегійний настрій кожної осені дивним чином об’єднує картину міста з цією затишною і короткою порою, коли іронічно-двозначний погляд художника поступається місцем поетичним та філософським настроям ностальгійно блукаючої осінніми провулками тонкої європейської душі міста, що час від часу ще з’являється перед нами. Я народився посередині століття, і мені випала доля прожити з містом його мовчазну осінь, проглядаючи крізь зафарбовані чернівецькі фасади, фальшиві вікна, розхитані австрійські огорода та розбиті тротуари, дивну метафізику шляхетної матеріальної культури, що продовжує своє паралельне життя у моїх творах.

Я намагаюся зрозуміти, в чому ж містична сила цих предметних ознак неіснуючої країни Магрибінії, кордони якої окреслив майже століття тому чернівецький письменник Грегор фон Реццорі у душах її окремих мешканців, адже насправді осінь доживання для неї виявилася значно довшою за її давно прожите історичне літо. А знаковий атрибут цієї країни, підказаний гротескною метафорою письменника, довго ховався в одному з зашарпаних під’їздів, вистеленим оригінальними кахлями, де його чотири фрагменти малюнком утворюють восьмикутну зірку, а один – тільки два її промені, що містичним чином збігаються у моїй уяві з образом маленької ранішньої зорі -зірки країни Магрибінії. Дивною випадковістю так декорована тільки одна міська споруда – будинок «корабель», символ чернівецької толерантності, що і досі нерухомо пливе у гуркітливому потоці новітніх швидкісних реалій. Разом із численними таємницями засмічених прохідних дворів, давно непарадних під’їздів, розкиданою вулицями бруківкою, віденськими люками та гідрантами, цей будинок досі бентежить уяву давніми відголосками мистецького натхнення як загадкова, незвичайна споруда періоду розквіту нашого міста, хоч насправді це старий, забруднений, з перелицьованим дахом, потенційно аварійний житловий будинок. Дати народження таких будинків та їх принишклі гербові монограми довго не тримають на собі нинішні косметичні підфарбовки, час від часу нагадуючи нам про оригінальні кольори справжнього обличчя колишньої негласної столиці Європи, близької та невід’ємної частини нашого буденного життя, ненадовго прикрашеного золотим листям ОСЕНІ МИНУЛОГО СТОЛІТТЯ…

peredplata