Згідно із заявою Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна на 11 січня 2018 року в Чернівцях запланована зустріч з румунським колегою Теодором Мелешкану. Про це було ще раз нагадано одразу після гучної провокації з прапорами на будівлі румунського культурного центру ім. Е. Хурмузакі (до речі – української громадської організації), що на вул. О. Кобилянської в Чернівцях. Мовляв, хуліганські витівки на завадять провести плідну зустріч з Міністром закордонних справ Румунії. А може таки завадять?
Офіційно заявлено, що метою зустрічі є моніторинг ситуації з дотриманням прав румунської нацменшини області, в першу чергу, в сфері освіти. Але саме тут до Теодора Мелешкану дуже багато питань.
Чому до цього часу як не було, так і немає в місцях компактного проживання етнічних українців у Румунії жодного(!) дитячого садка, жодної(!) початкової, восьмирічної та середньої школи з українською мовою викладання? Наші брати українці мають лише один ліцей у м.Сігету Мармацієй, повіт Марамуреш (навчається 226 учнів) та п’ять навчальних закладів (студіюють 207 студентів), в яких українська мова вивчається лише як один з навчальних предметів, нерідко факультативно. Навчання здійснюється румунською. Це відбувається в державі, де, за даними представників Союзу українців Румунії, проживає щонайменше 250 тисяч етнічних українців.
І саме на ці порушення прав етнічних українців вказував ще у 2006 році у своєму листі на адресу урядів Румунії та України Верховний комісар ОБСЄ у справах нацменшин. Бо ці проблеми були виявлені та зафіксовані спільною моніторинговою групою за участі міжнародних спостерігачів ОБСЄ і Ради Європи.
Ми поспілкувались з членом моніторингової групи, який був свідком згаданих подій у 2006 році та очолював тоді відділ етнополітики Чернівецької ОДА, Тарасом Халавкою. За його словами, у анкетах та протоколах моніторингу зафіксовані прохання етнічних українців щодо відкриття хоча б двомовних класів, а також українських груп в дитячих садочках, українського ліцею в м. Сірет Сучавського повіту, проведення богослужінь українською мовою в православних церквах, створення постійно діючої радіостанції українською мовою, відновлення бібліотек та книгарень тощо. Однак, ми бачимо, що зрушень на краще досі немає. Тому Міністр Т.Мелешкану мав би надати чіткі і зрозумілі пояснення з цього приводу.
Що ми маємо в Україні? Чим може похвалитися Міністр П.Клімкін? Лише в нашій області функціонує 82 (!) загальноосвітніх навчальних заклади з румунською мовою викладання(!). Тобто, здійснюється повний цикл навчання румунською, а не лише її вивчення як предмета. Діє також 66 дошкільних навчальних закладів, в яких румунською мовою виховується майже 3,5 тис. дітей.
Освітні кадри для румуномовних шкіл готують Педагогічний коледж Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича (відділення початкових класів для шкіл з румунською мовою навчання) і філологічний факультет ЧНУ (спеціальність «Румунська мова і література»; спеціальність «Українська мова та література» (для шкіл з румунською мовою навчання), де навчається 130 студентів.
Чому така гігантська різниця? Може Румунія не полишає намірів повернути українські землі до «Великої Румунії»? А отже не зацікавлена у розвитку свідомості та ідентичності українців на своїй території, оскільки це створить проблеми єдності румунської держави.
Чому румунська сторона не визнає результатів моніторингу і висновків міжнародних експертів, зазначених у листі Верховного комісару ОБСЄ у справах нацменшин, від 16 листопада 2006 року? Тому що там чіткою англійською написано: румунська влада не зацікавлена у наданні можливостей для розвитку і збереження української культури як етносу. Відбуваються процеси примусової асиміляції (примушування до приєднання – авт.) до румунського суспільства. Вказана позиція румунської сторони була підтверджена нею у вересні 2017 року під час 6-го засідання Змішаної Українсько-Румунської міжурядової комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин. Державний секретар Міністерства закордонних справ Румунії Александру Віктор Мікула відверто заявив: «Румунія не визнає результати моніторингу та висновків ОБСЄ». Все, крапка!
То може досить нам постійно виправдовуватись і вибачатись в односторонньому порядку перед нашими сусідами! Хіба в цьому полягає стратегічне партнерство між нашими країнами? Ми ж, як порядні члени Європейської спільноти, виконуємо рекомендації поважних міжнародних інституцій. А наші сусіди безсоромно і відверто їх ігнорують!
До того ж окремі наші співгромадяни, які мають румунський паспорт і «не мають фаци», заявляють в пресі Румунії про «етноцид румунів в Україні». Йдеться про голову української громадської організації «Румунський культурний центр ім. Е. Хурмузакі» Василя Терицану, з приміщення якої хлопчина з румунського села, що у Глибоцькому районі, зняв прапори Румунії та ЄС. Можливо, він теж хотів цим самим сказати «патріоту» Терицану – ДОСИТЬ! Подейкують, що домнул Васілє міг сам заплатити хуліганам, щоб потрапити на перші шпальти газет і потім скаржитися на Україну вже у Бухаресті.
Отож, Міністру Теодору Мелешкану варто приїхати до Чернівців і спробувати вибачитися за свій уряд і свою країну перед українською громадою, за те, що не хочуть румуни допомагати українській нацменшині. Ну не хочуть, і все тут! А ми вже подумаємо, чи вибачити, чи ні.
Володимир Лісовський
peredplata
