Минулої середи в рамках фестивалю „Золоті оплески Буковини” відбулась зустріч учасників 9 лінії маршруту «Чорне море» Європейської мережі історичних театрів.
У прес-конференції взяли участь: сценограф Джером Майкелберг, представник Міжнародної організації сценографів, театральних архітекторів та техніків;
Руперт Раймс, член правління Асоціації історичних театрів «ПЕРСПЕКТИВА» в Європі;
Сильвія Гілаш, літературний радник Яського Національного театру Васіле Александрі з Румунії;
Родіка Аргір, сценограф Яського Національного театру Васіле Александрі;
Крістіан Софрон, генеральний директор Бухарестського театру «Одеон», Румунія;
Дан Йосиф, технічний директор Бухарестського театру «Одеон», Румунія;
Лора Чернакова, керівник міжнародного відділу Національного театру імені Івана Вазова, Софія, Болгарія;
Мілан Копшев, технічний директор Національного театру імені Івана Вазова з міста Софія, Болгарія;
Юрій Марчак, директор-художній керівник Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської, заслужений працівник культури України;
Віра Китайгородська, начальник управління культури Чернівецької обласної держадміністрації;
Юрій Старостін, заслужений діяч мистецтв, України, завідувач кафедри хореографії та пластичного виховання Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, голова журі фестивалю.
Ідея такої зустрічі виникла давно. Проте домовитися та заручитися згодою учасників вдалося тільки цього року. Причому, з Болгарії, Румунії, Бельгії митці діствалися до Чернівців з перешкодами, адже зручний транспорт – літаки – до нас наразі не літають. Але зірки склалися як треба і зустріч відбулася.
Кожен, хто брав слово, підкреслював важливість такої спілки і таких зустрічей, які допомагають зберегти театр як в сенсі архітектури, так і в сенсі змісту та подальшого розвитку.
Сільвія Гілаш розповіла створення асоціації, яка мала на меті об’єднання європейських історичних театрів по лінії Чорного моря. Так склалося 12 маршрутів. Всього Єврокомісією відібрано 120 театрів, які найкраще збереглися з точки зору архітектурних споруд.
9 маршрут об’єднує театр Королеви Марії з м. Орадя, Румунія; Театр Міхая Емінеску з Ботошан, театр «Одеон» з Бухареста; національний університет з м. Ясси; Національний театр ім. Івана Вазова, Софія, Болгарія; оперний театр м. Тбілісі, Грузія; Одеська опера та Чернівецький театр ім. О. Кобилянської.
Руперт Раймс у своєму слові зазначив, що зацікавився архітектурою історичних театрів давно коли людина потрапляє до театру, більше уваги звертає на акторів, виставу, а на архітектурні особливості – всього декілька секунд. В той же час, вистава триває годину або трохи більше, а от архітектура залишається на довгі роки. І по споруді можна багато чого дізнатися. Наприклад, про епоху, коли був збудований театр, про економічний стан міста, про те, чим захоплювались на той час його мешканці.
Спочатку метою асоціації було збереження архітектурних споруд приміщень історичних театрів. Далі почали обмінюватися досвідом, думати, як на базі цих театрів покращити механіку сцени, аби ці театри функціонували ефективно в сучасних умовах.
Як приклад, було наведено Роттердамський історичний театр, де після консультацій змусили керівництво удосконалити механізми сцени, які збереглися з минулих століть, але в нинішніх умовах потребували модернізації.
Інший приклад. Раніше освітлювали залу й сцену свічками. Нині вивчають, як сучасними засобами відтворити тодішнє освітлення, аби відновити саме ту атмосферу.
Голова Національної спілки театральних діячів України, директор і художній керівник Київського національного академічного театру оперети н.а. України Богдан Струтинський подякував учасникам зустрічі за початок співпраці та закликав перейти у поле конкретики. Тобто в рамках співпраці створювати спільні проекти, постановки, обмінні гастролі.
В ході зустрічі очільник Чернівецького театру Юрій Марчак озвучив домовленість між митцями Чернівців, Румунії та Болгарії про спільну хореографічно-пластичну постаноку. Вона не потребуватиме знання мови і буде добрим культурним комунікатором між трьома країнами.
Лора Чернакова з Софії, своєю чергою, додала, що під час таких важливих зустрічей народжуються цікаві ідеї. Варто більше уваги приділяти цьому, наприклад, обмінюватися не тільки гастролями, але й режисерами, сценаристами, сценографами.
Спільною для всіх на цій міжнародній зустрічі була думка про те, що такі консультації надалі будуть проводитися частіше.
Наступного дня відбулась подія, важливість якої важко переоцінити. Сценограф Джером Майкелберг, представник Міжнародної організації сценографів, театральних архітекторів та техніків провів майстер-клас зі сценічній інженерії про використання історичних механічних пристроїв на планшеті сцени у наш час.
Пан Джером більше 30 років присвятив сценічній інженерії у європейських театрах. Він не просто фанат цієї справи, а Майстер, яких, напевно, існує дуже мало. Тому можливість послухати його стала вже неабиякою удачею.
Треба було бачити, з якою скрупульозністю готувався пан Джером до початку майстер-класу, перевіряв світло, апаратуру, записи, ноут. Потім попросив вибачення за вимушену затримку.Майкелберг розповів та на прикладах показав, як влаштовані та використовуються історичні механічні пристрої для сцени за умови сучасної модернізації.
У другій частині йшлося про проблеми використання механізмів на пласкій та похилій сцені. І третя частина майстер-класу була присвячена альтернативним механізмам для театрів, які не мають простору під сценою.
Завдяки відеопрезентації присутні могли побачити, як працюють сценографи європейських театрів, використовуючи механічні лебідки, крани тощо для руху декорацій у різних напрямках. Навіть фото та відео вражало, наскільки різноманітною і чарівною з точки зору зміни декорацій може бути сьогодні театральна сцена. Причому, більшість інженерних конструкцій і пристосувань не потребують електричного струму. Більше того, керувати ними може одна людина, легко вправляючись із величезними маховиками.
Сценограф розповів, як у європейських історичних театрах зберігають механізми 18-19 століть, модернізують їх, і вони досі безперебійно працюють, захоплюючи театральних глядачів. Більше того, Деякі з механізмів реставрувались та створювались у підвалі його власного будинку, а також в їдальні Майстра.
Чи матиме коли-небудь подібну механізацію наш театр? Це питання, на жаль, залишається риторичним.
Тетяна Кратко
peredplata
