Майже рік керував Буковиною молодий перспективний політик Михайло Павлюк. Але ні до цієї влади, ні з цією владою його не призначали повноцінним головою ОДА. Тільки виконуючим обов’язки. Незважаючи на це, Михайло Вікторович зумів зберегти не тільки мир і спокій у краю, а економічну стабільність. Більше того, навіть є потуги у розвитку краю.
Михайло Павлюк не зганьбив свій рід великих українців. Адже його дідусь Михайло Григорович Івасюк був видатним письменником та вчителем. А рідний дядько Володимир Івасюк прославив Україну на всі віки.
Зеленському і його «Слугам…» стають непотрібними справжні професіонали та цінності.
І хоч у їхніх кабінетах немає місць для таких, як Михайло Павлюк, він все ж таки вірить, що не здадуть сьогоднішні зверхники Україну Путіну. А Буковину чекає розквіт.
Залишаючи посаду, в. о. голови ОДА Михайло Павлюк подякував буковинцям за підтримку і розуміння, а також дав окремі поради наступникам:
Дорогі Буковинці!
Який час, які виклики, які неймовірні люди навколо нас….
«Присягаю, що буду вірно служити українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави». Слова з присяги державного службовця, яку я складав у травні 2017 року, були й залишаються основою моєї повсякденної роботи.
Я мав надзвичайно високу честь та особливу відповідальність саме останній рік. Період впродовж 2019 року надскладний, сповнений важливих для України й області подій, викликів й певних здобутків, означених завдань на найближчу та середню перспективу. Без повноцінного мандату голови місцевої державної адміністрації ми, тим не менш, спільно з однодумцями безконфліктно забезпечили життєдіяльність області належним чином і без боргів перед державою та громадянами завершуємо і цей, уже другий поспіль рік.
Пам’ятаючи уроки Помаранчевої революції та Євромайдану, ключовим вважав для посадовця підзвітність й підконтрольність суспільству, нульову толерантність до зловживань чи скандальних псевдодержавницьких ініціатив, а тому надважливим є збережений суспільний спокій та забезпечення поступального соціально-економічного розвитку.
Хочу, перш за все, подякувати усім буковинцям, із якими ми успішно відстоювали інтереси громад та колективів Чернівецької області. Я дякую за конструктивну співпрацю із громадським та експертним середовищем, депутатським корпусом та активними й ініціативними жителями нашої області. Той, хто читає, мене зрозуміє, я вдячний тобі, Друже, за продукування нових перспективних ідей та смислів, втілення яких стало нашою спільною справою. І повір, окремі такі наші починання ще будуть повноцінно реалізовані.
Моїм обов’язком також було забезпечення реалізації державної політики у ключових сферах розвитку регоіну, сприяння у втіленні структурних реформ в області, неухильний захист законних інтересів наших громадян. Ми у досить складних умовах робили свою роботу й на загальнонаціональному рівні «не пасли задніх», перефразовуючи умовно «не беріть до рук совєтські газети», прошу: читайте й аналізуйте моніторинг й дані Кабміну й Мінрозгромад. Децентралізація чи інклюзія, медична реформа у сільській місцевості чи розбудова інфраструктури за підтримки ДФРР, сприяння молоді, культурний компонент чи нові проєкти транскордонного й міжрегіонального співробітництва, політика національної пам’яті у найширшому розумінні – я вдячний колегам – заступникам та керівникам структурних й територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, співробітникам обласної та районних державних адміністрацій, народним депутатам України крайніх скликань, однодумцям та ідеологічним соратникам за відповідальність, ініціативність та наполегливість.
За цей час ми спільно пізнали багато порядних та фахових людей, які працею та звитягою будують наш регіон. Певною мірою, волею долі, але сформувалася справжня місцева команда аполітичних технократів. Ці буковинці точно знають, альтернативи завершенню процесу децентралізації як і дотримання законності й процедури у багатьох сферах – і навіть таких гіперчутливих, як новий адміністративно-територіальний устрій, соціальні стандарти, оптимізації чисельності самих виконавчих органів влади, міжетнічний та міжконфесійний діалог просто не існує. Наша держава через зовнішню агресію Росії за останні роки змінилася, тому зміни явні і на місцевому рівні – суттєво зріс авторитет істинних військовослужбовців та волонтерів, чутний голос аграріїв та підприємців, міняється виключно на підставі волі віруючих у межах чинного законодавства і карта релігійних уподобань у православному християнстві, суттєво краща суспільна підтримка євроінтеграції, врешті-решт, активне громадянське суспільство, яке вимагає називати речі своїми іменами, засуджувати явні злочини чи спроби нівелювати свободи, які далися такою дорогою ціною. Якщо десь не встигли чи не почули, зла не тримайте, на все свій час. Бог-Творець та закони України наділили мене можливостями, і тільки Всевишньому відомо, як ними ми спроможні та за яких умов скористатися задля успіху «української справи». Справи, яка варта життя, боротьби та перемог не одного покоління українців та буковинців.
Бажаю новому очільнику виконавчої влади області докласти усіх зусиль, щоб сьогодення нашої Буковини було стабільним, майбутнє було успішним, а наші люди, свободолюбиві громадяни вільної держави – щасливими. Нехай вдасться усе заплановане в інтересах наших співгромадян. Вважаю, що умови як і мандат довіри для цього створені повноцінно. Наша умовна «Біла книга», т.зв. «transition book» з ключовими напрацюваннями й баченням щодо подальшого впровадження секторальних реформ буде неодмінно передана особисто голові обласної державної адміністрації.
Мушу зізнатися, я знаю, Буковина – найкращий та найперспективніший регіон нашої держави, тому бажаю їй та буковинцям процвітання й подальшого розвитку! А нашій державі й співгромадянам бажаю перемоги над ворогом, виконання усіх критеріїв з подальшим членством у ЄС та НАТО, миру й злагоди у колі співвітчизників.
Це те, за що нам варто боротися і далі.
«Ніколи не здавайтеся – ніколи, ніколи, ніколи, ніколи, ні у великому, ні в малому, ні у значному, ні в дрібному, ніколи не здавайтеся, якщо це не суперечить честі і здоровому глузду». Ці слова Черчилля про його Велику Британію варто нам усім пам’ятати. І боротися за успішну, високорозвинуту, європейську Велику Україну. І наша Ліна Костенко у своєму знаному творі «Берестечко» нам про це нагадує:
МИ ВОЇНИ. НЕ ЛЕДАРІ. НЕ ЛЕЖНІ.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
Слава Україні!
Ваш
Михайло Павлюк
peredplata
