«План» Козака для Придністров’я і Донбасу. Які помилки Молдови може повторити Україна?.

Що готують Донбасу? Заморожений конфлікт у Придністров’ї багато в чому схожий на події на Донбасі. Москва намагається нав’язати Києву політичні умови, що й колись Кишиневу. Які помилки Молдови може повторити Україна? Про це – у матеріалі журналістів спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».

«Конфліктуючі сторони беруть на себе зобов’язання вжити усіх необхідних заходів задля повного припинення вогню, а також будь-яких збройних дій стосовно один одного», – під цими словами поставили підписи президент Росії Борис Єльцин і президент Молдови Мірча Снєгур. Угодою від 1992 року Кремль фактично визнав свою участь у війні в Придністровському регіоні. Але згодом Росія зі сторони конфлікту перетворилась на посередника у мирних переговорах.

«Ось цей урок Україна повинна враховувати і ніяк не допускати, щоб так звані «ЛНР» і «ДНР» були стороною переговорів. Потрібно обговорювати і вести переговори з окупантом – з Росією. У нашому випадку ми цей момент упустили. Зараз Росія є так званим «гарантом по придністровському врегулюванню», – зазначає експерт з питань безпеки Idis viitorul у Молдові Росіан Васілой.

Гаряча стадія Придністровського конфлікту тривала кілька місяців, і ось уже 28 років ситуація в регіоні – заморожена. Через шість років після початку війни з подачі Москви були налагоджені активні контакти між Кишиневом і Тирасполем. А у 2003 році з’явився реальний план – «план Козака». Того самого Дмитра Козака, який віднині у Кремлі буде займатися «українськими питаннями».

«Козак або його попередник пан Сурков – різниця не така вже велика – це пальці на кулаці Путіна. Зараз йому потрібен новий палець, який говорить: «все добре, не сумнівайтеся, ми починаємо нове життя, Крим проїхали, а з «ЛНР» і «ДНР» давайте домовимося, там приймемо якісь рішення». Ось Козак і буде домовлятися», – каже російський політолог Дмитро Орєшкін.

Але повернемось до плану Козака для Молдови. Той меморандум передбачав федералізацію країни. Крім Придністров’я, автономною ставала і Гагаузія. Регіони отримували право на свій парламент, суди і можливість блокувати небажані для себе законопроєкти Кишинева. Молдова зобов’язувалась дотримуватись нейтралітету і демобілізувати армію, а також надати Росії право на розміщення російських військ у Придністров’ї впродовж 20 років.

Президент Молдови Володимир Воронін в останній момент відмовився ставити підпис під документом.

«З точки зору кремлівської адміністрації, Козак – непоганий гравець, він зробив все, що було потрібно: він домовився з Придністров’ям, домовився з Кишиневом, вони якось там вибудували відносини, але тут втрутився «крупний дядя» і попсував гру Козаку. Вважається, що в Україні з «крупним дядьком» домовиться Володимир Путін, це рівень Європейського союзу, а завдання Козака – це домовлятися на більш низькому рівні – Київ, Донбас», – вважає Дмитро Орєшкін.

Цікаво, що після меморандуму Козака свій план урегулювання Придністровського конфлікту пропонувала Україна. Розробляв його у тому числі Петро Порошенко – у 2005 році секретар Ради нацбезпеки. Ключовим у ньому було проведення у Придністров’ї демократичних виборів – щоправда, без виводу російських військ.

«Україні тоді цей план здавався дуже збалансованим. Він не здавався таким Молдові. Але якщо ви подивитеся на нього, якщо б Росія запропонувала Україні такий план, Україна б не погодилася на нього», – наголошує старший аналітик центру «Нова Європа» Леонід Літра.

Зараз, за оцінками експертів, у Придністров’ї перебуває до семи з половиною тисяч російських військовослужбовців. Кількість мирних мешканців – 250 тисяч – у чотири рази менше, ніж на початку конфлікту. Кишинів і Тирасполь сідають за один стіл переговорів і в останні роки реалізовують так звану політику малих кроків. Наприклад, люди у Придністров’ї отримують від Кишинева нейтральні, без будь-яких прапорів, автомобільні номери. Йде мова про видачу нейтральних документів, міжбанківські зв’язки. Крок за кроком Тирасполь отримує від Кишинева частину суверенних прав.

«Конфлікт – заморожений, і відмінність тільки у тому, що тут не стріляють. Все інше – те ж саме. Люди живуть, придністровські економічні агенти здійснюють свою зовнішньоекономічну діяльність, яка орієнтована здебільшого на Європейський союз, а не на Росію, як би це дивно не було. Але реально в політичному врегулюванні, дотриманні прав людини, в ділянці безпеки – нічого не робиться», – зазначає Росіан Васілой.

Україна має кордон із Придністров’ям – понад 400 кілометрів. І лише на одному з 25 пунктів пропуску українські прикордонники чергують разом із молдовськими. Більш тісна співпраця Києва і Кишинева могла б похитнути позиції Росії в регіоні. Щоправда, при владі зараз – і, до речі, не без допомоги все того ж Дмитра Козака – Ігор Додон. Президент Молдови називав Крим російським.

«Він якось намагався розвернути це пізніше і говорити, що його не так зрозуміли, але його зрозуміли так, як він сказав. Але є уряд, навіть якщо це частково контролюється Додоном, то уряд має свої завдання. В першу чергу, мені здається, що пріоритетом повинен бути запуск спільного контролю на кордоні України і Молдови. Молдова може за допомогою України контролювати все, що виходить і заходить в придністровському регіоні, це дуже важливо», – каже Леонід Літра.

Ми не знаємо: яким буде план Козака для України і чи буде він взагалі. Але варто процитувати нового главу Офісу президента України Андрія Єрмака. Ось як він відгукується про заступника глави адміністрації російського президента Дмитра Козака.

«Я з ним зустрічався. Мені здається, він більше налаштований на діалог, і щодо тих питань, щодо яких я з ним комунікував, я можу сказати, що у нас було конструктивне спілкування», – сказав Єрмак.

Під виглядом «конструктиву» і начебто «взаємних поступок» Росія здатна просувати власні інтереси. Досвід Молдови це доводить.