Національна комісія зі стандартів державної мови скасувала свою рекомендацію перейменувати сім сіл у Чернівецькій області. Раніше у комісії вказували, що ці назви можуть стосуватися російської імперської політики.

Про це йдеться на сайті нацкомісії зі стандартів державної мови.

Згідно з оновленим додатком, у Чернівецькій області немає сіл, селищ, міст, назви яких не відповідають стандартам державної мови.

Раніше нацкомісія рекомендувала розглянути перейменування таких населених пунктів області:

• Майорка Кельменецької громади;
• селище Красноїльськ;
• Нова Красношора Чудейської громади;
• Стара Красношора Красноїльської громади;
• Червона Діброва Глибоцької громади;
• Южинець Ставчанської громади;
• Звенячин Кострижівської громади.

Раніше у документі не йшлося, чому саме ці назви не відповідають нормам української мови та законодавству.

У коментарі Суспільному доцент кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету Ярослав Редьква казав, що не всі назви сіл, які містять слово “красний” або “червоний” названі у радянський період і пов’язані з Росією чи Червоною армією. Згідно зі словником сучасної української мови, “красний” — це те саме, що й “гарний”.

• Поселення на місці сучасного Красноїльська згадується у грамоті Олександра Доброго 1431 року. Власником села був шляхтич Олександр Їльський, його прізвище збереглося у назві Красноїльськ.

“У різних джерелах 15 століття село згадується з назвою “Красноє” та “Красне”, тобто красиве“, — каже науковець.

• Нова та Стара Красношора отримали назви у період румунської окупації і також не пов’язані з російським словом “красный”, а походять від назви сусіднього населеного пункту.

“Поселення тут виникли ще у період Молдавського князівства. Стара Красношора була відгалуженням села Красна, а це той самий Красноїльськ. Тут у 1793 село було заселене німцями, котрі принесли сюди гуту — скляний завод. І село почало називатися Красна Гута. Тоді вже втратилося значення слова “красний”, що це красиве, гарне село. А ця назва почала означати, що це село біля Красної, тобто Красноїльська“.

• Назва Червона Діброва з’явилася у 1946 році. Ця назва є калькою з румунської мови, оскільки до цього часу село називалося Dumbrava Rosie, що у перекладі означає “червона діброва”.

“У 1946 році з приходом на наші терени радянської влади село отримало назву Червона Діброва. Червона не тому, що сюди прийшла Червона армія, а тому, що ця назва була скалькованою, адже в румунській назві, як і в молдавській “рош” означає “червоний”, — каже Редьква.

• Село Южинець відоме з 1560 року. У 1582 році воно мало назву Іожинецул, котра походила від імені.

“У мене запитання, чи бачили члени комісії ґрунтовний словник “Назви поселень Чернівеччини”, авторства Вербича — голови ономастичної комісії? Наприклад, нам пропонують перейменувати Южинець, бо за логікою це, напевно, “южний” — російською “південний”. Але все інакше: назва села походить від особового імені “Юга”. Тобто імені чоловіка”, — каже Редьква.

• Назва села Майорка пов’язана зі словом “майоріти”, тобто виднітися вдалині.
• Комісія пропонувала також змінити назву села Звенячин на Дзвенячин. Ярослав Редьква каже, що назва села не походить від слова “дзвеніти”, тому і перейменовувати його недоцільно.

“Якщо ми перейменуємо Звенячин на Дзвенячин, ми змінимо мотивацію цієї назви, повністю виб’ємо історичне коріння села і місцевих позбавимо історичної пам’яті. Село відоме з 1546 року як Звиняче. Слово “звинути” означає “згорнути”. Село розташоване на місцевості у вигляді підковоподібного яру біля Дністра, тому і має таку назву”, — каже Редьква.

Що відомо про комісію

• Національна комісія зі стандартів державної мови – центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовує та координує Кабінет Міністрів України через міністра, який очолює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти й науки. Діяльність Комісії має на меті ствердження і розвиток національної мови України, її логічну, послідовну, доцільну та науково обґрунтовану стандартизацію.
• Згідно з законом “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні й деколонізацію топонімії”, висновок Нацкомісії зі стандартів державної мови щодо відповідності пропозицій стандартам державної мови є обов’язковим для врахування при прийнятті рішень про перейменування відповідного географічного об’єкта.