Чому? Та тому, що якщо навіть під час війни, коли Україну фактично утримують демократичні країни, в нас корупція тільки збільшилась, проросійські сили і далі досить впевнено себе почувають, опезежисти продовжують депутатствувати, московські попи талановито грають роль переслідуваної жертви, гроші замість на дрони розграбовуються на високих і не дуже місцевих рівнях, п’яні судді вбивають машинами нацгвардійців і місяць робляться аналізи на вміст алкоголю у їхній крові і ніяк не зробляться, то що було б після прийому в НАТО? Міністр Резніков почав би вчити міністрів оборони країн – членів НАТО купувати яйця для військових за ціною, у три рази вищою за оптову? Чи суддя Князєв навчив би європейських і північноамериканських суддів робити дивани з містким подвійним дном, де гарно вміщались би кілька тисяч євро за зміну?
Європейці – дуже м’які люди, які говорять виховано, стримано, усміхнено. Коли вони навіть виходять на протести, то вони уживають не слово «вимагаємо», вони вживають слово «просимо». Іноді, коли їх слухаєш, здається, що до їхньої мови треба трохи додати солі, перцю та гірчиці.
І якщо зверхтолерантні європейці і не менш виховані американці когось привселюдно критикують, то то вже їм так боляче наступили на мозіль, що вони вже були змушені відкрити рота. Зеленському треба було добре постаратись, щоб вивести з рівноваги наших прихильників.
Мені не сподобався виступ пана Зеленського перед литовцями під відкритим небом, де він говорив про те, що тепер литовцям вже не треба боятись російських танків, що Празі також не треба боятись росіян, і ще там комусь також не треба їх боятись. Слухала я нашого президента і червоніла. Здавалось, що він уявив себе повним переможцем і у запалі перемоги роздавав усім подарунки. Ми ще нікого не перемогли, і також ми не можемо нікого захистити від московитів. Українці поки що самі потребують багато грошей і допомоги. Зеленський грав роль, яка йому не пасувала.
Вчорашній саміт примусив мене ще раз подумати про те, що українці вже кілька разів спалахнули перед усім світом яскравим калейдоскопом, зачарували своїм бажанням жити у демократичній країні, а потім корупціонери швиденько затягали останні спалахи нашого калейдоскопу на дно смердючого болота.
В черговий раз зараз наш калейдоскоп починає втрачати свої сліпучі кольори. Ми вже втратили стількох найкращих, найталановитіших, найперспективніших золотих хлопчиків, дівчаток, чоловіків і жінок, скількох втратили літей, але дозволяємо бойкам і шуфричам, коломойським і татаровим, дубінським і трухановим, головановим і наташам влащенкам і далі сидіти на видноті і впливати на наше життя. Вже дехто навіть повірив у патріотизм Вілкула, як раніше повірив у патріотизм Коломойського і Корбана, які рятували і рятують не Україну, а свої статки в Україні, своє право й надалі жирувати за рахунок українців. Україну для українців вони й не думали рятувати.
Хочу вірити, що цього разу все ж Україну не затягнуть на дно, що ми знайдемо сили, щоб дійти до кінця і завершити почату справу. Тому що якщо ми і зараз не доробимо те, що почали, то наступного разу демократичні країни подивляться у наш бік так само, як дивляться на вулкан, який пробудився і просто почнуть чекати, коли він після великої кількості викинутого у атмосферу попелу та виверженої вогняної лави кінець кінцем затихне, щоб прокинутись невідомо коли знову.
І ще одне: пропоную не критикувати одяг Зеленської чи невдалі фото президента. Це не пасує зрілим націям. Зрілі нації критикують негідні вчинки і намагаються вплинути на владу. А що там одягне перша пані і чи одягається президент під час війни згідно протоколу, це дійсно важливо? Хіба про смаки і кольори сперечаються? Така критика схожа на постріли холостими патронами.
До наступного саміту НАТО у Вашингтоні залишився рік. Треба нам, українцям, щодня питати президента, як поживає українська корупція, щоб не дати лідерам демократичних країн приводу ще раз нам відмовити у запрошенні. У іншому випадку наші діти або мають знову гинути на війні або мають стати рабами московитів.
Третього не дано.
Ситуція вимагає дій. Ми маємо поставити владу на часомір і питати щодня, як виконуються вимоги щодо нашого вступу як до НАТО так і до ЄС.
ЧАС ПІШОВ. ЧУЄТЕ? ТІК-ТАК, ТІК-ТАК, ТІК-ТАК.
Олена Косенко
peredplata
