Можливі варіанти розвитку подій у Білорусі.
Перший найбільш ймовірний варіант — це те, що Лукашенко не встоїть, і в Білорусі працюватиме перехідний уряд і відбудуться нові вибори.
Те, що там зараз відбувається — майже в деталях повторює події 2004 року в Україні. Це — право обирати. Тому проводжу таку паралель. Сьогодні журналісти почали звільнятися з телебачення, міліція почала скидати шоломи і звільнятися. А рівень насильства, що відносить нас спогадами у події в Києві зими 2013−14 — це данина молодечій енергії обох сторін. Але давайте подивимося на зміст. Йдеться про те, що вже «Йди. Ти вже дістав нас». Це вибір курсу. В 2004 році Україна вибрала курс на Захід.
Другий варіант розвитку подій у Білорусі – це, коли Путін заведе туди війська, і Білорусь буде анексована.
З моєї точки зору, Лукашенка вже немає. Знаючи психотип цієї людини, його вже немає як президента. Навіть формально. Чи може вийти народ проти людини, за яку нібито проголосувало 80%. Ось за нашого президента проголосувало 73% із тих, хто прийшов на вибори. І що — вийшли люди? А ви подивіться, що робиться у Білорусі на вулицях понад 40 (!) населених пунктів.
Чому зайшов російський спецназ? Бо не вистачає свого, щоб у 40 населених пунктах придушити протест громадян. А де 80% прибічників? Очевидно, що результати були сфальсифіковані. Це був лише прояв лояльності членів комісій до Лукашенка. Тільки в 9 комісіях з 10 тисяч були представники опозиції, і там на голову перемогла Тихановська, людина, яка вперше з’явилася на політичній арені.
Йдеться не про обрання президента, а про самоідентифікацію «населення», яке стає «народом» і «нацією». У випадку з Білоруссю, коли лідера можуть знищити, і Тихановська — це приклад, лідерів просто не показують. А для чого їх показувати? Щоб на них чекала доля Тихановської? Тому запевняю вас: там немає проблем ні з перехідним урядом, ні з лідерами. Там є проблема з присутністю Кремля, КДБшної системи, яка не перебиратиме методикою в тому, щоб знищити людину.
Зараз все залежить від тієї позиції, яку займе Європа і світ, і Україна, яку я відношу до Заходу. Зараз важливо, щоб найближчі сусіди — Польща, Україна, Литва — скоординували свої дії та ініціювали відповідні заходи в Радбезі ООН, ОБСЄ, в Раді Європи, в Євросоюзі. Ці дії можуть призвести до дуже серйозних наслідків. Економічний взаємозв’язок між Україною і Білоруссю такий, що можливі санкційні рішення України можуть просто знищити Лукашенка. Чому зараз треба витрачати час і сили на такі речі? Бо якщо реалізується другий варіант, то відкриється ще один фронт на 1111 кілометрів. Так само поляки і литовці мають на абордаж взяти нашого вождя і сказати: «Ти з нами чи ти проти нас?»
Якщо західний світ не проспить ситуацію, то її можна вивести на перехідний уряд. І пропозиції Варшави і Вільнюса дуже раціональні. Бо повторю: Лукашенка вже нема. Далі зберігати Лукашенка немає ніякої можливості. Думаю, звіт собі про це прекрасно дають і в Кремлі, і розуміють це ті, хто складає істеблішмент Білорусі. Якщо провести аналогію із Сирією і Башаром Асадом, якого начебто сенсу зберігати немає, а він все одно залишився, то ситуація з ним вирішена по лінії Трамп-Путін. В Білорусі такі торги неможливі, бо це — Європа. А анексія Білорусі Росією — це колосальна загроза для Європи. Тому Європа зараз мусить «вийти з відпустки».
peredplata
