Почастішали обстріли українських позицій з боку проросійських терористів у Донецькій області. Бандформування навіть спробували перейти у наступ, але отримали по зубах від наших хлопців. Чому ті горе-вояки знову лізуть у пекло, невже їм все мало? А причин загострення ситуації є декілька. Почнемо з найпростішої.
Озброєних відморозків треба чимось зайняти
Під контролем російських військовиків і чекістів на Донбасі створено різні збройні формування. В них служать як громадяни РФ, так і місцеві уродженці, нерідко – асоціальні елементи. Маючи зброю, вони грабують мирних людей і зводять один з одним криваві рахунки. Коли на лінії протистояння з українськими військами запанувало відносне затишшя, негайно спалахнули сутички між різними озброєними угрупованнями \”захисників ДНР\”. Ділили награбоване і сфери впливу. Російські спецпідрозділи провели \”зачистку\” цих формувань, але головної причини конфліктів не усунули. Бойовики звикли лише стріляти, нічого іншого робити не хочуть і не вміють. Тому відморозків знову кинули у бій – російським окупантам їх не шкода, навпаки. Чим більше загине від українських куль, тим менше путінським чекістам доведеться ліквідовувати бандитів, які шукатимуть захисту в Росії після повернення української влади на нині окуповані території.
Коли ідуть бої, учасникам бандформувань ніколи замислюватися над своїм майбутнім. А під час перемир\’я такий час з\’явився, і настрій у них помітно зіпсувався. Частина кинула зброю і розбіглася, а не дуже заплямовані пішли здаватися українським правоохоронцям, сподіваючись на амністію. Адже стало зрозуміло: гра у \”народні республіки\” завершується, і за свої злочини необхідно буде відповісти перед українським судом. Справжні злочинці вибору не мають, тож готові стріляти й надалі, розуміючи, що прощення не буде: до Росії втекти не дадуть російські прикордонники (там і своїх бандюків вистачає). А на Донбасі ще деякий час можна покуражитись, доки прийде неминуча розплата. \”Шефи\” з російських спецслужб таку можливість їм дають.
Кремль лютує – його переграли
Дають тому, що Путін в люті: його план хитрі українці розкусили. А як все було гарно задумано! Розорити Донбас вщент і нав\’язати його Україні – хай витрачає свій бюджет на відновлення зруйнованого. Грошей на розвиток економіки у Києва не залишиться, а кому в Європі потрібна вкрай збідніла й нестабільна Україна? Тим більше, що мільйони мешканців Донбасу в черговий раз отримають змогу обирати владу в усій країні за своїми проросійськими стандартами.
Розрахунок робився на те, що Київ погодиться на проведення місцевих виборів на окупованій частині Донбасу разом з виборами по всій Україні. Цим він фактично визнав би ДЛНР та дозволив проросійським силам встановити там антиукраїнську владу, яка буде визнана світом. І тоді одразу зникли би питання про майбутнє членство України в ЄС і НАТО, натомість країна повністю повернулась би у сферу впливу Росії. А Захід отримав би привід зняти санкції з Росії, чого так добивається Путін.
Втім, Кремль знову став заручником власних стереотипів і фантазій. Розрахунок на \”хохляцьку тупість\” не спрацював – потаємні плани Путіна українські політики розгадали і не дали їм втілитися у життя. Київ постійно підкреслює: Мінські угоди він виконує повністю, на відміну від Москви. Якщо ж росіяни їх порушують, то на скасування санкцій з нового року їм годі й сподіватися. Навпаки, вони можуть бути посилені. У такій ситуації \”шефи\” з Москви дали \”добро\” своїм донецьким маріонеткам на нові обстріли. Ті ж провокують українців почати наступ на Донецьк, щоб відразу заволати на весь світ про \”порушення Києвом Мінських домовленостей\” і запросити російську армію до себе \”на законних підставах\”. Проте і це не проходить.
Інші причини
Коли Путін побачив, що програє на Донбасі, то ув\’язався в сирійську авантюру. Проте \”маленької переможної війни\” не вийшло і там. Це означає, що невдоволення в Росії політикою президента лише зростатиме аж до втрати ним влади. Необхідно терміново шукати вихід. Розрахунок на \”союз із Заходом\” проти \”Ісламської Держави\” на Близькому Сході виявився помилковим, тому що для Заходу Москва — навіть не потенційний союзник. Хоча противником її ще не оголосили, але вже називають \”найбільшою небезпекою для миру\”.
Путін намагається перехопити ініціативу і грає м\’язами. Російська пропаганда стверджує, що РФ має таку ефективну зброю, якої не має жодна країна в світі. І що застосує її \”у разі необхідності\”. Все це нагадує ситуацію, коли наприкінці програної Другої світової війни гітлерівська пропаганда постійно говорила про якусь особливу зброю, яку нібито створила Німеччина. Її самі німці називали \”вундер-ваффе\”, тобто \”чудо-зброя\”, а їхні противники – знущальним слівцем \”вундер-вафлі\”. Здається, Путін лякає світ подібними \”вафлями\”.
\”Лідер російської нації\” боїться визнати, що програв Україні, яку навіть державою не вважав. Для російських імперіалістів \”задрипана Хохляндія\” не може вважатися гідним противником. От якби воювати з американцями, тоді інша справа – \”двобій двох супер-держав\”. Правда, у реальному збройному конфлікті зі США перемога Путіну не світить. Відтак він вдається до чергової віртуальної війни. Мовляв, з українського боку на Донбасі \”воюють американці\”, від яких необхідно рятувати весь \”Русскій мір\”. За такою логікою відновлення бойових дій виглядає \”оборонною війною\”, черговою \”Великою Вітчизняною\”. Легкою прогулянкою для \”визволителів\” вона бути не може: Збройні Сили України набули досвіду, почали отримувати сучасну зброю і готові боронити Батьківщину до кінця. Але чекісти звикли бити в спину.
В Україні значно активізувалася промосковська \”п\’ята колона\”. Вона намагається вивести озлиднілий люд на вулиці з вимогами відставки уряду, президента, проведення дострокових парламентських виборів. Репетицію подібних виступів вже було проведено в останній день літа, коли гранатою з натовпу намагалися спровокувати національних гвардійців відкрити вогонь по демонстрантах. Кремлю конче потрібний кривавий конфлікт всередині України, щоб під його прикриттям провести широкомасштабну військову операцію проти нашої країни. Хоча чимало оглядачів вважає, що росіяни не мають для неї достатньо сил, необхідно зауважити – Путін живе у власному світі, який з реальним втрачає останні зв\’язки.
Насуваються події складні, до них варто готуватися. І до внутрішніх конфліктів, і до зовнішнього втручання. В Україні ще нічого не доведено до кінця, а саме в таких ситуаціях і відбувається найскладніше. Світ розуміє, що Україна переможе – нове рано чи пізно витискає згниле і архаїчне. Але нас ще очікують великі випробування.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
