Ось це дивлюсь новини, гортаю стрічку і бачу, як чоловіки з великим подивом розписують у фб або розігрують пʼєси подиву, що їх призвали до війська і, о Матір Божа, як це неочікувано!!! Я перепрошую, у нас з 2014 року війна з росією і вже як 19 місяців тривають бойові дії такого масштабу і жорстокості, що країни НАТО хрестяться і з усіх можливих резервів стягують нам допомогу. Проте в нас в країні є люди, а точніше чоловіки, частина яких одразу з першими ракетами в наш бік, втекла закордон. І є ті, котрі сіли тихенько з думкою «а може мене якось омине, і є інші, які вже пішли воювати. А я тут економічний, культурний, домашній і ще там якийсь фронт тримати буду».
Панове, так не працює, бо воювати будемо якщо не більшість то всі, а розуміти, що в країні війна, повинен точно кожен. І те що завтра хтось із вас опиниться у війську – це нормально і до цього треба бути готовим, і готовим бути давно. Але реальність така, що багато хто думав, що війна не його, тому готовність, на жаль, низька.
То якщо вам 1,5 роки вистачало розуму, хитрості та цілеспрямованості уникати служби у війську та елементарно готуватись до війни, то переконаний, що потрапивши до навчального центру, в районі бойових дій хитрість, розум та цілеспрямованість, допоможе вам чогось навчитись, щоб вижити. Щоб допомогти хлопцям, які вже видихаються або видохлись, але зброї з рук не кинули, бо знають що війна завтра не закінчиться!
Зніміть рожеві окуляри та усвідомте, що епоха пост совкового інертного насілєнія давно позаду і зараз час закатувати рукави і працювати, час брати до рук зброю і час вмикати мізки ,бо тільки обʼєднавшись у нас є шанс перемогти.
peredplata
