До Петра у Браму постукав русявий усміхнений хлопчина у камуфляжі.
– Добрий день, пане, допоможіть мені. Скажіть, де я?
– А ти не знаєш?
– Ні, я нічого не пам’ятаю. Я пам’ятаю, як ми йшли в бій. То був страшний бій. Нас було багато, але їх ще більше. Та ми всі були обезстрашені і впевнені, що виграємо його. А потім з усіх боків на нас почали стріляти. Вибухи…. Далі я мало пам’ятаю. Пам’ятаю, як всі кричали “Назад! Назад!” Але я впав, і не відчував нічого. А згодом, я відчув страшний холод і закрив очі, а коли відкрив, то я був тут.
– Ой, дитино моя дорога….
Петро поклав руку на плече юнака і сказав йому:
– Ти стоїш перед Брамою Небесною і я Петро.
– То я помер?!?
– Так.
– І що далі? Що буде зі мною?
– Не бійся. Я піду в Бога спитаю.
І Петро пішов до Бога, а юнак став на коліна і почав молитися.
– Боже, там новоприбулий?
– Хто такий?
– Українець, воїн ЗСУ. Що з ним робити?
– До раю…. Їх всіх до раю…. І не питай його нічого, бо він таке пекло перейшов…. Він з самим сатаною боровся.
Коли вернувся, то молодик все ще молився. Петро відкрив Браму до раю і сказав:
– Іди.
– А ви справді Петро?
– Так, а що не схожий?
– Ні, я Вас по-іншому уявляв.
– Мені це всі кажуть.
– А можна Вас обняти, бо то така зустріч, що я, навіть, не знаю, що сказати.
Хлопець усміхнувся, а Петро міцно його обняв.
– Іди, вибирай місце, де будеш мешкати.
– А можна ще одне запитання, той бій ми виграли?
– Так, виграли.
І юнак знову усміхнувся і пішов, так і до кінця не усвідомлюючи, що сталося.
***
– Боже, а як довго ще буде та війна в Україні?
– Ой, Петре… Довго. Сатана розгулявся. Нема на нього управи. Що не робимо, не можемо ніяк його вгамувати. Інколи, мені здається, що він хоче вбити всіх українців.
– А хіба не шкода тих людей?
– З кожним загиблим воїном, з кожною сльозою матері, з кожним плачем дитини моє серце наповнюється кров’ю і я плачу як те мале дитя, – відповів Бог.
– А хіба Ти не сильніший від сатани?
– Ми всі разом сильніші від сатани, але подивися скільки людей в світі він поглинув, скільки людей не можуть відрізнити брехню від правди, бо вони вірять лиш тому, що їм сказали, а не тому, що вони бачать.
І в цей момент Бог подивився на Землю, подивився на Україну. І додав:
– А там живуть Воїни Світла і вони думають, що боронять свою землю від навали, а насправді, вони воюють проти сатани і розчищають свою державу від тої нечисті.
– Але та нечисть скрізь. Вони що будуть воювати по всьому світу?
– Ні, Петре, вони воюють за цілий світ.
Пам’яті всіх тих, хто в камуфляжі стукає в Петрову Браму
автор: Слюсарчук.
peredplata
