Мир на умовах росії – капітуляція. МЗС імперії зла – це частина військової машини кремля. Росіянам не потрібен мир. Вони хочуть заволодіти Україною шляхом брехні, а їхні дипломати поводяться так, ніби вони генерали. Намагаються виснажити, заплутати та розділити своїх опонентів.
Про все це можна прочитати у новій статті Валерія Залужного про стратегію дипломатії орків. Коротка версія матеріалу має назву «Слова – це зброя», і її вчора опублікували у New York Post. Google каже, що це улюблене видання Дональда Трампа. Газета з’являється на його столі вже з підкресленими тезами й закладками на статтях, на які варто звернути увагу.
Розширена версія статті Залужного вийшла сьогодні зранку на Українській Правді і має назву «Російська дипломатія як інструмент системного впливу у війні проти України».
Я ознайомилася з обома. Залужний блискавично розклав по запчастинах, як працює дипломатія орків. Вона є багатофункціональною платформою, що поєднує площину права, інформації та пропаганди.
Генерал каже, що сучасна дипломатія по-російськи — це смертоносна зброя, яку вони успадкували ще від совка. «Вона створена не для вирішення конфліктів, а для маніпуляції ними».
Генерал згадує багаторічного міністра закордонних справ СРСР Андрія Громика. Західні дипломати прозвали його «Містером Ні». Він затягував переговори, виснажував опонентів та тиснув на них, поки інша сторона не погоджувалася на поступки. Кожна його пауза була тактичною, а його спіч – тестом на витривалість. Американський дипломат Генрі Кісінджер розглядав радянську дипломатію як суміш вимог по-максимуму з мінімальними поступками.
Зараз тактику Громика взяв у спадок Лавров. Якщо поспостерігати за ним на міжнародних зустрічах, можна почути довгі монологи, вибіркові цитати й затуманення фактів. Він разом із путіним не хоче ніякого миру — лише затягує час і створює ілюзію діалогу.
«…дипломатія Лаврова є модернізацією радянської школи: риторика лишається консервативною, але зміст наповнюється інструментами інформаційно-психологічних операцій», — пише Залужний у статті для УП.
Залужний також пише про роль пропаганди на болотах: «Дезінформація відіграє роль, яку колись відігравала ідеологія». А сучасні переговорні практики орків — невід’ємна частина їхньої звичної канви з неправди та фейків.
Під час кожної зустрічі росіяни використовують три для них звичних і абсолютно неконструктивних етапи.
По-перше, завалюють переговорний стіл купою неправди, змушуючи опонентів витрачати час на спростування.
По-друге, звинувачують візаві у колоніалізмі, лицемірстві та подвійних стандартах.
По-третє, називають власну агресію реакцією, а геноцид — самообороною.
У статті на УП Залужний називає переговорні методи орків «стилем політбюро».
«Це цинічне перекручування цінностей, розраховане на паралізування демократичних суспільств. Розуміння цього методу є життєво важливим не тільки для українських дипломатів, але й для всіх, хто має справу з Москвою. Переговори з росією — це не розмова, а змагання волі. Росіяни випробовують витривалість, використовують емпатію і трактують кожен жест доброї волі як слабкість», — констатує Залужний у матеріалі для New York Post.
Єдина мова, яку розуміють орки, — це сила. Саме тому українська дипломатія під час війни має не менше значення, ніж військова стратегія. У перші дні повномасштабного вторгнення дипломати й військові діяли пліч-о-пліч, щоб забезпечити Україні підтримку. Тому ми маємо готувати своїх переговорників не менш ретельно, ніж військових.
«Підготовка, психологічна стійкість і знання методів супротивника є надзвичайно важливими. Ми повинні передбачати маніпуляції, протистояти втомі й зберігати ініціативу. Як і в бою, ми не можемо дозволити росії диктувати темп або умови. Наше завдання — викривати брехню москви, а не пристосовуватися до неї», — пише Залужний у статті.
Залужний закликає західних партнерів не тиснути на Україну і не вимагати від неї угоди з росією. На кону — не лише наше майбутнє, а й безпека європейських народів. Будь-який «мир» із росією, який потакатиме її агресії, неминуче призведе до нової війни.
«Справжнього миру не можна досягти, підписуючи документи, поки російські ракети вбивають цивільних. Для цього потрібні час, сила і непохитне розуміння того, з ким ми маємо справу», — пише Валерій Залужний.
Думаю, генерал недаремно закінчив свою статтю отриманням Нобелівської премії Кісінджером. Трамп про неї мріє також. Хтозна, може він її і отримає. Але лише за умов, коли справді побачить у очах путіна не мир, а загрозу, зрозуміє, що Лавров бреше й маніпулює, і таки вирішить допомогти Україні. Бо поки наша влада не здатна на роз’яснювальну роботу із Білим Домом, за неї взявся Залужний. При чому, чітко та блискавично. Хоча він – посол не в Сполучених Штатах, а в королівстві Велика Британія.
Ірина Мудренко, ФБ
peredplata
