Російська агресивність відома всьому світові. Війну за війною веде ця держава, і чимало з них розпочинає, щоб лише відволікти своє населення від внутрішніх проблем, подібно сучасній операції у Сирії. Коли вдається перемогти, то російська чернь радіє, забуваючи про своє злиденне життя, про відсталість своєї держави від найбільш передових країн світу. Але поразка, як правило, призводить до великих соціальних потрясінь. І цього Кремль дуже боїться. Тому його пропаганда намагається перетворювати поразки на перемоги – як нині, з початком виводу російських військ із Сирії.
\”Обсирювалися\” і раніше
Імперські історики часто намагалися приховати поразки своєї держави, але не завжди це вдавалося. З ганебної поразки на Далекому Сході розпочалося для імперії ХХ століття. Дотепер багатьом незрозуміло – для чого росіяни полізли у Маньчжурію, віддалену тисячами кілометрів від Москви. А пхалися вони туди впродовж століть, ще з часів російсько-китайської війни 1658 року. Плани колонізації цієї провінції були остаточно оприлюднені 1903 року, коли у Санкт-Петербурзі заявили: Маньчжурія має стати \”Жовторосією\”, її повинні заселити росіяни. Чергова \”ісконно русская земля\”. Проте японці вважали її своєю здобиччю. Два хижаки зійшлися на одному полі, і на початку 1904 р. спалахнула російсько-японська війна.
Російська публіка на початку війни перебувала в істерії: \”поб\’ємо япошек – жовтих макак!\”, \”закидаємо Японію шапками!\”. А японці виявилися вправними воїнами, отримали переконливу перемогу на суші – захопили фортецю Порт-Артур, розгромили росіян під Мукденом, а також на морі потопили їхню ескадру під Цусімою. Шок охопив російське суспільство, і воно вибухнуло революцією. З Далекого Сходу прибули солдати розбитої армії, що несли ненависть до бездарних генералів і тилових чиновників-крадіїв. Росія завирувала повстаннями. Проте цар ще міг спертися на вірні собі військові частини і до 1907 року штиками навів в імперії відносний порядок. Криваві революційні події відсунули на задній план психологічне потрясіння від програної війни, влада ж з великим трудом змогла стабілізуватися.
Поразка, від якої цар вже не очунявся
Ненадовго імперія заспокоїлася. У 1914 році вона вв\’язалася у Першу світову війну, яка стала для царизму фатальною. Нині Путін заявляє, що \”перемогу в Росії вкрали\” – мовляв, росіяни от-от могли розбити ворогів, але зовнішні антиросійські сили разом з внутрішніми зрадниками влаштували в імперії безпорядки, внаслідок яких вона розпалася. Через декілька місяців російська влада планує широко відзначити 100-річчя Брусилівського прориву, який вважає великою перемогою \”Російської Імператорської Армії\”. Ця кампанія й насправді була грандіозною за масштабами, але чи переконливою перемогою – тут велике питання. Для цісарсько-королівської армії Австро-Угорщини удар російського Південно-західного фронту, безумовно, виявився катастрофічним. Але не для німецьких військ. А сили росіян він дуже вимотав, і кардинально не змінив для них ситуацію на фронті.
Краще звернутися до цифр. За російськими даними, німці та австро-угорці втратили вбитими, пораненими та пропалими безвісти 1,5 млн. чол. За німецькими даними, росіяни втратили 800 тис. чол. Таким чином, на полях Галичини і Буковини сукупні втрати воюючих держав становили 2,3 млн. чол. А німці і французи тоді ж у битві під Верденом втратили близько мільйона чоловік, і ця битва вважається найбільшою за весь період Першої світової війни. Ще одна свідчення того, як погано знають у світі нашу історію…
А для Росії така перемога виявилася Пірровою. У лютому 1917 р. вибухнула революція, що скинула царя. Тимчасовий уряд влітку намагався розпочати наступ на фронті, але напіврозкладена армія зазнала поразки і остаточно відступила з Галичини і Буковини. Розгром на фронті врешті решт позначився на ситуації в тилу, і восени 1917 р. Російська імперія перейшла у фазу свого швидкого розпаду. Програли війну, отримали революцію.
Совєтська імперія повторила долю царської, на цей шлях стала і путінська недо-імперія
Більшість наших громадян добре пам\’ятає, що розпад СССР розпочався після того, як з Афганістану було виведено совєтські війська. Офіційна пропаганда стверджувала, що вони \”своє завдання виконали\”, тому можуть повертатися додому, але поразки приховати не змогли. Війну починали, щоб відволікти суспільство від невирішених проблем, натомість отримали вибух невдоволення і катастрофічне накопичення нових проблем разом із старими. \”Імперія зла\” почала розпадатися – де мирно, а де і з великою кров\’ю. Нині цей процес вступає у фінальну стадію.
Путінський режим в Росії замість вирішення застарілих проблем і кардинальної модернізації країни став на традиційний імперський шлях. Розв\’язує війни за війнами, оголошує себе переможцем і використовує шовіністичне піднесення для утримання керованої маси під своїм повним контролем. Наразі вдається.
Програли дві війни у Чечні, але представили себе переможцями і платять тирану Кадирову середньовічну данину в мільярди доларів. Програли сирійську кампанію, і брешуть про те, що \”російські війська своє завдання повністю виконали і повертаються додому\”. Зав\’язли на Донбасі, і продовжують патякати про якусь \”громадянську війну\” і \”боротьбу донбаського народу проти київської хунти\”. Але мусять рано чи пізно визнати свою поразку і там. А що далі?
Революції бояться у Кремлі, як чорт ладану. І вже готуються до превентивних заходів. Офіційна пропаганда ділить російське населення на \”справжніх патріотів\” і \”п\’яту колону Заходу\”, закликаючи негайно репресувати \”клятих ліберастів\”. Московський патріархат в унісон називає пропаговані Заходом елементарні права людини \”єрессю\”, закликаючи до боротьби з ними. А це прямий шлях до громадянської війни. Довго Москва експортувала війни, невже почала їх імпортувати? Кремль пересварився майже з усім світом, тож сам себе загнав у глухий кут. Виходу з нього не знайшла ні царська, ні совєтська імперії. Не знайде і путінська.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
