На всіх чекають розповіді про буковинські писанки, оригінальні відеофільми та майстер-клас із розпису таких писанок
Місце і час проведення: п’ятниця, 30 березня, 14.00, Учбово-методичний центр культури Буковини, вул. Й. Главки, 1-А. Майстер-клас із розпису писанок проводитиме народний майстер Василь Беженар. Необхідно попередньо записатися за телефоном: 066-388-35-62.
Буде презентовано три видання, що вийшли нещодавно. Це – комплект із 32-х поштових листівок із зображення писанок, що є в колекції заслуженого діяча мистецтв України Миколи Шкрібляка; велика ілюстрована книга “Писанки наших бабусь”, де представлено взірці майже 2 тисяч буковинських писанок, які зібрав і замалював акварельними фарбами художник, воїн УПА, в’язень концтаборів, етнограф Юрій Ференчук із селища Берегомет Вижницького району; альбом «Народне мистецтво» зі світлинами писанок із колекції Михайла Фірчука, відомого дослідника, збирача зразків народних ремесел із села Виженка, також Вижницького району.
Досі про буковинську писанку грунтовно писалося мало, і не видавалося вже роками. І ось ця прогалина заповнена. Про унікальність і неповторність буковинської писанки та про колекції згадуваних майстрів розповість директор Учбово-методичного центру культури Буковини, етнограф і збирач творів народного мистецтва, Микола Шкрібляк. Адже і Юрія Ференчука, і Михайла Фірчука вже немає серед нас, зате залишилася їхня неоціненна спадщина. До речі, всі ці три видання побачили світ минулого року.
Михайло Фірчук зібрав понад 5 тисяч писанок – з Буковини та Прикарпаття. У книзі, де вони преставлені, його колекція друкується вперше. На кожній сторінці – понад 40 писанок. А загалом у книзі про народне мистецтво, де цілий розділ присвячено Фірчуку, опубліковано 956 писанок, які зафотографовані та підготовлені до друку заслуженим діячем мистецтва України Євгеном Шевченком, головою Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Але Михайло Корнилович не лише збирав, він першим винайшов і запатентував метод консервації писанок, який за складністю можна прирівняти хіба що до ювелірної роботи.
Михайла Фірчука особисто знав Микола Шкрібляк, не раз із ним спілкувався:
– Михайло Корнилович свого часу, коли будував собі нову хату, мансардне приміщення спеціально відвів для колекції, де почав облаштовувати власний музей, – розповідає Микола Миколайович. – До нього їздили з усієї України, і майстер (бо й сам писав писанки, добре різьбарив) залюбки ділився з відвідувачами своїми знаннями та показував унікальні експонати народного мистецтва. Михайлові Фірчукові довелося боротися за свою колекцію, адже всі експонати називали надбанням народу і наполегливо рекомендували віддати їх у район. Одержував образливі листи (анонімні) з погрозами, а одного разу за нез’ясованих обставин падіння опинився без свідомості під мостом з покаліченим хребтом та важкими травмами. Це при тому, що навіть на підпитку чоловіка ніхто ніколи не бачив… І все ж п’ять років, будучи прикутим до ліжка, він продовжував консервувати писанки, аби зберегти їхню довговічність. Казав мені, що за ті роки, доки лежав, впродовж дня міг законсервувати до 50 писанок. Згодом його метод дещо підкорегували (в певному сенсі спростили), та користуються ним і досі.
У книзі Наталії Суруджій “Писанки наших бабусь. Зібрання писанок Юрія Ференчука” розповідається про непросте життя – Юрія Ференчука. Один із розділів видання так і називається – “Нескорений Юрій Ференчук”.
Юрій Дмитрович у 1940 році вступив до ОУН. У грудні 1944 року під час бою з чекістами був поранений. Зазнавши переслідувань чекістів і сексотів, переховуючись у Карпатах, взимку дуже застудився. Хворим і голодним, він йде в Лукавці за харчами. Не заставши вдома рідних, зайшов до знайомих, які розголосили по селу про його прихід. Вимушений був повідомити сільраду, що він біженець з Румунії. Через короткий час отримав мобілізаційну повістку. Проте підірване здоров\’я не дозволило йому бути стройовим, а довелось їхати трудармійцем в Томськ, де працював токарем на заводі. На превеликий жаль, і там (через три роки) знайшлися запроданці, які виказали Юрія Ференчука, і влітку 1948 року його було засуджено на 25 років таборів та 5 років – спецпоселення. Чоловіка перевозять у Кенгір, де він бере активну участь у відомому Кенгірському повстанні.
У Вижницькому музеї зберігаються кратини Юрія Ференчука. А ще він замалював аквареллю майже дві тисячі писанок (це його 20-літня праця!). Ходив селами, фотографував писанкарок, записував їхні короткі життєписи та назви їхніх писанок. Але не колекціонував писанки, а лише робив з них замальовки.
На презентації усі присутні зможуть оглянути й невелике видання – поштівки з писанками із колекції Миколи Шкрібляка. На кожній з них – окрема писанка, де зазначено її автора. У виданні – 32-і листівки. Вони побачили світ у серії “Культурна спадщина українців”. Мають надзвичайно великий попит серед поціновувачів, люди часто купують їх для сувенірів за кордон.
Під час презентації будуть показані також короткі, але дуже цікаві відеофільми, відзняті творчою групою УМЦКБ: перший – про каруковані писанки (під час процесу виготовлення яких застосовується карук – кістковий клей), другий – про Рахманський Великдень – стародавній магічний обряд, який досі зберігся і його дослідили етнографи.
peredplata
