У ці дні наша українська делегація перебуває з робочим візитом у рамках співпраці між енергетиками, урядами та представниками інших гілок влади у Японії. Країна сонця вражає організацією виробничого процесу, дорожнього руху, сучасною архітектурою, ритмом життя і його високим рівнем.
Але якщо відійти від белетристики, то ми перебуваємо у країні, яка двічі серйозно потерпала від атомної енергетики у різних її виявах. Від ядерної зброї у Хіросимі і Нагасакі та аварії на АЕС у Фукушімі, котра сталася внаслідок сейсмічного удару.
Землетрус викликав мсташтабне цунамі, котре завдало значних збитків прибережній Японії, пошкодивши системи живлення та комунікації атомної станції. Це щось схоже з нашою Чорнобильською катастрофою, до речі досвід її ліквідації був використаний японськими ядерниками та урядовцями під час аварії у Фукушімі.
Під час перебування у Фукушімському інституті енергетики, ми розглядали, власне, майбутнє світової енергетики, котре у силу згаданих ризиків виглядає більш консруктивно у розрізі створення локальних енергетичних систем. За такими проектами майбутнє.
Створення енергетичних хабів, будівництво електростанцій для локальних систем – це той більш безпечний напрямок, яким має піти людство, котре і надалі прагне приборкати атомну енергію.
Методи ліквідації наслідків ядерного забруднення нам продемонстрували у місті Коріяма. Це найближче місто до Фукушіми. Там ми відвідали місцеву мерію і дізналися, що тут проживає велика кількість переселенців з зони радіоактивного ураження унаслідок аварії на АЕС.
Японці дмухають на воду, постійно проводячи моніторинг рівня радіації з 2011 року, коли сталася аварія на АЕС. Ведеться регулярне спостереження за водними об\’єктами, відслідковується і моніториться стан здоров\’я молодих людей та дітей, а також навколишнього середовища, ставлення до якого вражає.
Усе це відбувається у складних умовах, адже цей район є сейсмічноактивним, тут частими є землетруси з середньою силою поштовхів приблизно у 5 балів. І це мало не щотижня.
Все це робиться, аби мешканці регіону могли адекватно реагувати в критичних ситуаціях, відчували себе в безпеці, спокійно жили і працювали.
Наша делегація поділилася досвідом, надбаним у ході подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Ми ж мали змогу окрім усього познайомитися з роботою альтернативних джерел енергії: сонячними електростанціями, заправками для автомобілів, котрі працюють на водню.
У медичному університеті Фукушіми ми мали конструктивні і цікаві розмови про проблеми охорони здоров\’я, про медицину катастроф, принципи моніторингу стану здоров\’я населення. Важливим є рівень тестування продуктів харчування на вміст радіонуклідів, розробка протоколів із застосування медичних препаратів у цій проблематиці.
Попереду нові зустрічі і новий досвід. Те, що Японія – це не тільки нінзя, суші та саке – очевидно. Насамперед, це країна високих технологій і поваги до людського життя і природи, яка його обрамлює.
Іван Рибак, народний депутат України
peredplata
